ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 496/5033/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/512/22
Провадження № 51 - 3045 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160250000512 від 06 вересня 2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біляївка Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 115 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року
ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з часу його затримання 06 вересня 2020 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 17 677 гривень 26 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 06 вересня 2020 року приблизно о 20 годині 30 хвилин знаходився за адресою: АДРЕСА_1, де під час сварки з ОСОБА_8, діючи умисно, з метою позбавлення життя останнього, завдав один удар ножем, який тримав у правій руці, в грудну клітку ОСОБА_8, заподіявши тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не розглянув доводи його апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію його дій та суворість призначеного покарання. Указує на порушення його права на захист, оскільки захисник ОСОБА_7 в апеляційному суді не здійснювала захист його прав та законних інтересів належним чином, а саме не підтримала його апеляційну скаргу в повному обсязі. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний розгляд без його участі, хоча він заявляв клопотання про безпосередню участь у судовому засіданні. При цьому просить взяти до уваги, що він раніше не судимий, співпрацював зі слідством, та врахувати його вік і стан здоров`я, а також відсутність у нього умислу на вбивство.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не розглянув доводи його апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію його дій та суворість призначеного покарання, не відповідають матеріалам кримінального провадження та є безпідставними.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самого ОСОБА_6, який у суді першої інстанції визнав свою вину та зазначив, що 06 вересня 2020 року він знаходився у своєї сестри, де в ході бійки завдав удар ножем ОСОБА_8, хоча йому нічого не загрожувало; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від
06 вересня 2020 року; - на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 07 вересня 2020 року за участю ОСОБА_6 ; - на висновок судово-медичної експертизи від 23 вересня 2020 року № 249 року про механізм утворення, локалізацію та тяжкість виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 стало проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням серця та легень; - на висновки судово-медичних імунологічних експертиз від 23 вересня 2020 року № 944, від
28 вересня 2020 року № 972, від 11 листопада 2020 року № 1034, від 29 жовтня
2020 року № 1030, від 04 грудня 2020 року № 1248; - на висновки судових молекулярно-генетичних експертиз від 23 листопада 2020 року № 1083, від
17 листопада 2020 року № 1084; - на висновки судово-медичних криміналістичних експертиз від 30 вересня 2020 року № 429, від 08 жовтня 2020 року № 428, від
09 жовтня 2020 року № 431, від 09 грудня 2020 року № 430.
Згідно з висновком комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 13 жовтня 2020 року № 479 у період часу, що стосується вчиненого кримінального правопорушення, ОСОБА_6 на хронічне психічне захворювання, інший хворобливий стан психіки не страждав, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, а виявляв клінічні ознаки вродженого недоумства у вигляді "Легкої розумової відсталості з мінімальними поведінковими порушеннями", ступінь виразності та глибина яких не позбавляють його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим він був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій та суворість призначеного покарання, просив перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 1 КК на ст. 118 КК України, а за відсутності підстав для перекваліфікації - пом`якшити призначене йому покарання до 7 років позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він діяв з перевищенням меж самооборони, оскільки ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння і агресивно себе поводив, ображав його сестру, після чого накинувся на нього. Зазначав, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував того, що він сам викликав швидку медичну допомогу та поліцію, співпрацював зі слідством і не заперечував скоєного, а також просив врахувати його вік та стан здоров`я.
Суд апеляційної інстанцій належним чином перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію його дій, обґрунтовано не погодився з ними, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).