ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 404/5101/18
провадження № 51 - 2187 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 та засудженого на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за:
- ч. 2 ст. 289 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна;
- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України - із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2016 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
У пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_6 визнано невинуватим і виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілих: ПАТ "Укртелеком" - 2 710,67 грн, ОСОБА_8 - 34 259,63 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків та 15 000 грн моральної шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Кропивницький апеляційний суд 24 листопада 2021 року в порядку ст. 404 КПК України змінив вирок суду першої інстанції в частині обчислення початку строку відбування покарання ОСОБА_9 та зарахування строку попереднього ув`язнення. В решті вирок залишив без змін.
Судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_9 у касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, 06 вересня 2017 року ОСОБА_6, перебуваючи в гаражному кооперативі "Авіатор 1" на вул. Леваневського у м. Кропивницькому біля гаражу № НОМЕР_1, обговорив зі своїм знайомим ОСОБА_8 умови купівлі-продажу двигуна від належного останньому автомобіля "ВАЗ 2107", попросивши його надати інший автомобіль - "ВАЗ 2108", реєстраційний номер НОМЕР_2, для перевезення двигуна. При цьому ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_8 в своїй добросовісності, та, обговоривши умови повернення автомобіля, потерпілий надав свою особисту згоду. В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел на незаконне заволодіння даним транспортним засобом.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, перебуваючи на території гаражного кооперативу "Авіатор 1" на вул. Леваневського у м. Кропивницькому біля гаражу № НОМЕР_1 та зловживаючи довірою ОСОБА_8, запевнивши останнього в добросовісному поверненні автомобіля після транспортування двигуна, шахрайським шляхом повторно заволодів автомобілем "ВАЗ 2108", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким надалі розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 34 259,63 грн.
Крім того, 07 січня 2019 року приблизно о 23:50 ОСОБА_6 проник до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2, де відрізав і склав належний ПАТ "Укртелеком" телефонний кабель, загальною вартістю 1 681,90 грн, та намагався звідти його таємно, повторно викрасти, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками поліції.
ОСОБА_9 у період з вересня 2018 року до лютого 2019 року на території м. Кропивницького вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, з проникненням у житло, інше приміщення та відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, спричинивши потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ТОВ "АТБ-Маркет" матеріальних збитків.
При цьому ОСОБА_6 визнано невинуватим і виправдано у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, у зв`язку ізнедоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень:
- 31 вересня 2018 року на на АДРЕСА_3 стосовно потерпілого ОСОБА_10 ;
- 15 жовтня 2018 року на АДРЕСА_4 стосовно потерпілого ОСОБА_20 ;
- 20 жовтня 2018 року на АДРЕСА_5 стосовно потерпілої ОСОБА_15 ;
- 20 жовтня 2018 року на АДРЕСА_5 стосовно потерпілої ОСОБА_13 ;
- 20 жовтня 2018 року на АДРЕСА_5 стосовно потерпілого ОСОБА_14 ;
- 01 листопада 2018 року на АДРЕСА_6 стосовно потерпілої ОСОБА_16 .
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки його підзахисний отримав автомобіль за добровільної згоди потерпілого ОСОБА_8, тобто на законних підставах, та останній перестав бути його користувачем з наведених підстав і не мав на нього права власності. На момент продажу рештків автомобіля, маючи в своєму розпорядженні свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, саме ОСОБА_6, на думку захисника, був його законним користувачем.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправосудність, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, або ж за наявності підстав - закрити.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- обвинувачення ґрунтується на припущеннях, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів його винуватості в інкримінованих злочинах;
суд першої інстанції:
в частині визнання винуватим за ч. 2 ст. 289 КК України:
- під час ухвалення вироку незаконно застосував стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це, на його думку, могло вплинути на прийняття рішення апеляційним судом;
- невірно кваліфікував його дії за інкримінованим злочином щодо незаконного заволодіння автомобілем, оскільки транспортний засіб був переданий йому потерпілим ОСОБА_8 добровільно, а його дії могли бути кваліфіковані за ст. 356 КК України;
- висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;
- безпідставно відхилив клопотання про допит свідків, які могли підтвердити його невинуватість та фактичні обставини;
- не надав належної оцінки наданим стороною захисту документальним доказам, показанням допитаних у судовому засіданні свідків і його показанням;
- безпідставно задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 ;
в частині визнання винуватим за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України:
- не надав належної оцінки його показанням;
- він був затриманий 09 січня 2019 року, а не 07 січня 2019, тому висновки суду не відповідають дійсності;
- дані протоколів затримання від 09 січня 2019 року та огляду місця події від 08 січня 2019 року не відповідають дійсності;
- під час особистого огляду будь-яких речей, які б у подальшому були визнані речовими доказами, зокрема, кабелю, у нього не вилучали і вони не досліджувались в суді;
- матеріали провадження не містять беззаперечних доказів його винуватості;
- виявлені в ході проведеного 08 січня 2019 року огляду кабелі відразу ж були передані представнику ПАТ "Укртелекому", який не мав процесуального статусу в кримінальному провадженні та без відповідної постанови про визнання кабелю речовим доказом чи розписки;
- кабель не досліджувався експертом при проведенні експертизи, тому висновок експерта не відповідає вимогам КПК України;
- неправильно вирішив цивільний позов ПАТ "Укртелеком", оскільки стягнута сума не відповідає вартості кабелю, вказаній у довідці ПАТ "Укртелеком";
- при призначенні покарання безпідставно застосовано положення ст. 71 КК України;
суд апеляційної інстанції:
- залишив без уваги те, що суддя ОСОБА_21, який ухвалив стосовно нього вирок, розглядав адміністративний матеріал стосовно нього за фактом ДТП;
- формально підійшов до розгляду доводів апеляційної скарги сторони захисту, належним чином не перевірив і не спростував викладених в апеляційних скаргах доводів, зокрема, не надав оцінки зібраним у справі доказам.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Викладені засудженим у касаційній скарзі доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,ненадання належної оцінки його показанням та показанням потерпілого ОСОБА_8, свідків, доказам у справі, недослідження окремих доказів фактично стосуються переоцінки доказів, неповноти досудового розслідування та судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах сторона захисту покликається на безпідставне засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування та судового розгляду, неправильне вирішення цивільних позовів.
Суд уважає, що доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Висновок про те, що ОСОБА_6 незаконно заволодів транспортним засобом та повторно, з проникненням у інше приміщення намагався таємно викрасти чуже майно, суд першої інстанції зробив, обґрунтовано врахувавши:
- показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що у вересні 2017 року до нього звернувся ОСОБА_6 та попросив продати йому двигун від автомобіля "ВАЗ 2107", на що він погодився та продав останньому двигун. Після чого ОСОБА_6 попросив у нього його автомобіль марки "ВАЗ 2108", реєстраційний номер НОМЕР_2, для того, щоб відвезти двигун. Він не заперечив та дав ОСОБА_6 автомобіль. ОСОБА_6, завантаживши разом із ОСОБА_22 двигун до автомобіля, поїхали разом його відвозити. ОСОБА_6 в подальшому мав повернути йому автомобіль, однак дорогою вони потрапили в ДТП. Приїхавши на місце події, він побачив, що його автомобіль був сильно пошкоджений та відновленню вже не підлягав. Через декілька днів до нього приїхав ОСОБА_6 та пообіцяв надати йому у тимчасове користування його автомобіль марки "Москвич", однак обіцянку не виконав, автомобіль йому не надав. Пізніше ОСОБА_6 пообіцяв, що автомобіль він поверне 06.10.2017, після того як зробить кузов. В подальшому ОСОБА_6 пообіцяв доставити автомобіль до Знам`янки на ремонт, а потім він дізнався, що його автомобіль знаходиться на розборці. Поїхавши на розборку, він забрав там раму із номерами кузову від його автомобіля, більше нічого вже не збереглося;
- показання свідка ОСОБА_23, який показав суду про те, що він займається розборкою старих автомобілів. Восени 2017 року до нього звернувся ОСОБА_6 та запропонував купити розбитий в ДТП його автомобіль марки "ВАЗ 2108". Після чого він (свідок) разом із ОСОБА_24 поїхали до місця знаходження автомобіля і побачили, що він мав численні механічні пошкодження, відновленню даний автомобіль не підлягав. ОСОБА_6 повідомив, що газову установку він зняв на інший автомобіль, а документи на автомобіль знаходяться в страховій компанії і надасть пізніше. Після чого він з ОСОБА_24 домовились з ОСОБА_6 про купівлю автомобіля за 5 000 грн, на що ОСОБА_6 погодився, і вони забрали автомобіль. Приблизно через тиждень до нього приїхав ОСОБА_8, який повідомив, що він - власник автомобіля і що ОСОБА_6 обіцяв відремонтувати його, а сам здав на запчастини. Тому він повернув ОСОБА_8 частину кузову, так як все інше вже було розкомплектовано;
- аналогічні показання свідка ОСОБА_24 ;
- показання представника потерпілого ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_25 про те, що 08 січня 2019 року йому зателефонував черговий диспетчер їхньої філії та повідомив, що спрацювали камери за адресою: АДРЕСА_2, у зв`язку чим за вказаною адресою виїхала поліція охорони, яка затримала крадія. Приїхавши на місце події, він побачив ОСОБА_6 та поряд з ним розкиданий інструмент, закручений, обрізаний кабель. Інших осіб в приміщенні виявлено не було;
- показання свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_27 про те, що вони працюють у поліції охорони Кіровоградської області. 07 січня 2019 року під час несення служби їхнім екіпажем було отримано повідомлення про те, що пропав зв`язок з кабелем, який належить ПАТ "Укртелеком", за адресою: пров. Миргородський, 21 у м. Кропивницькому. Приїхавши на місце події, вони побачили відчинене підвальне приміщення в зазначеному будинку. У підвалі вони побачили ОСОБА_6, який скручував кабель, однак, побачивши їх, почав тікати, проте був ними затриманий. Окрім ОСОБА_6 в приміщенні більше нікого виявлено не було;
дані, що містяться у:
- протоколі огляду місця події від 25 липня 2018 року, згідно з яким було оглянуто частину кузова легкового автомобіля, а саме: обрізане металеве крило передньої частини автомобіля із явними пошкодженнями у вигляді відрізів, іржі та бруду, яка містить на своєму корпусі металеву бирку із написом "ВАЗ 2108", які були визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8 ;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання від 16 липня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_23 впізнав особу, зображену на фотознімку № 4 - ОСОБА_6 як таку, яка наприкінці листопада 2017 року продала йому автомобіль "ВАЗ 2108" на розборку;