Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 759/25664/21
провадження № 61-10842св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клавдіївська-40" ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клавдіївська-40" (далі - ОСББ "Клавдіївська-40", об`єднання) ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, відсторонення від виконання обов`язків голови правління з позбавлення права обіймати керівні та рядові виборні посади в ОСББ "Клавдіївська-40" у подальшому, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 листопада 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10721020000035236 зареєстровано ОСББ "Клавдіївська 40-А".
В будинку мешкає 16 співвласників, які були забезпечені житлом згідно із своїм соціальним статусом, як учасники бойових дій, інваліди війни, а також як постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС.
Керівництво ОСББ "Клавдіївська 40-А" очолює голова правління ОСОБА_4, яка, на думку позивачів, здійснює управління об`єднанням з порушенням вимог чинного законодавства України.
Посилаючись на викладене, позивачі просили задовольнити позов.
06 червня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для залишення позовної заяви без розгляду, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Кобзаренка Ю. В. подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - адвокатом Кобзаренком Ю. В., задоволено частково, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що правові підстави для залишення позову без розгляду та застосування положення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України відсутні, оскільки заява про залишення позову без розгляду подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже на стадії розгляду справи по суті.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що судом першої інстанції не було розглянуто та вирішено заяву позивача ОСОБА_3 від 14 січня 2022 року про відмову від позовних вимог. Також суд зауважив, що заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Петренко Н. О. та секретаря судового засідання Сироти А. О., зареєстрована канцелярією суду першої інстанції 07 червня 2022 року, судом першої інстанції не вирішена, що також є порушенням норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
02 листопада 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
12 грудня 2022 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
15 грудня 2022 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачі підтримали вимоги касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
08 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.