Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 523/1756/20
провадження № 61-9862св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року у складі судді Дяченко В. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона постійно проживала та проживає на даний час у квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації.
Вона проживала у спірній квартирі разом зі своїми матір`ю (наймачем квартири) та братом, за якими здійснювала догляд у зв`язку із їх хворобою, вела спільне господарство з ними, оплачувала комунальні послуги.
Мати ОСОБА_2 померла у 2008 році, а брат ОСОБА_3 - у 2010 році.
Після смерті матері та брата позивачка продовжувала проживати у вищевказаній квартирі без реєстрації та неодноразово зверталась до відповідача щодо укладення договору найму житла, однак отримувала відмову.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд зобов`язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір найму квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 за життя матері та брата не була зареєстрована в спірній квартирі, статусу члена сім`ї основного квартиронаймача не набула, тому правові підстави для зобов`язання відповідача укласти з нею договір найму жилого приміщення відсутні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
17 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі ордеру № 230 серії ЛР від 05 березня 1968 року ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_1 та сином - ОСОБА_3 отримала право на зайняття жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 11 січня 1995 року по 18 квітня 2014 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки - ОСОБА_2 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2015 у справі № 523/10215/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року та постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року, позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про виселення задоволено. Виселено ОСОБА_1 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: КП "Житлово-комунальний сервіс "Пересипський" про визнання права користування квартирою відмовлено.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2015 року у справі № 523/10215/15-ц встановлено, що ОСОБА_1 у 1995 році за власним бажанням виїхала зі спірної квартири, змінила місце проживання та скористалася правом на житло, отримавши квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та використавши в подальшому право на приватизацію вказаного житлового приміщення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.