Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 274/2571/20
провадження № 61-10081св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Богатирчук Анатолій Миколайович,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1,
в інтересах якого діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року у складі судді Корбута В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1, законним представником якого
до 21 травня 2021 року була ОСОБА_3,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Богатирчук А. М., про визнання недійсним договору.
Позовну заяву мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру
АДРЕСА_1 ОСОБА_5 набув на підставі розпорядження органу приватизації відділу житлово-комунального господарства та з питань НС Бердичівського міськвиконкому Бердичівської міської ради від 25 грудня 2007 року за № 19240 про приватизацію квартири, відповідно до якого він отримав свідоцтво про право власності на житло - квартиру.
Надалі рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2011 (справа № 2-35/11) вказане рішення
від 25 грудня 2007 року за № 19240 про приватизацію квартири скасовано,
а свідоцтво про право власності на житло визнано недійсним та залишено без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Житомирської області
від 23 січня 2012 року.
Посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України та порушення прав неповнолітнього на житло, так як на час укладення оспорюваного договору позивач був неповнолітнім, просив задовольнити позовні вимоги.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1, законним представником якого до 21 травня 2021 року була ОСОБА_3, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між
ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Богатирчуком А. М. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 6502.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 20 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали без згоди органу опіки та піклування, чим порушили права та інтереси малолітнього ОСОБА_1 .
Оскільки оспорюваний договір було вчинено тоді, коли ОСОБА_1 був малолітнім, а не неповнолітнім, то його інтереси мали захищати батьки (частина перша статті 39 ЦПК України у редакції (з 15 грудня 2017 року - частина перша статті 59 ЦПК України), які і мали звертатися до суду в його інтересах, а тому положення частини четвертої статті 261 ЦК України (у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття), на яку посилається ОСОБА_1, за цих обставин застосуванню не підлягає. Таким чином, з позовом у цій справі мали звертатись батьки
ОСОБА_1, зокрема ОСОБА_3 . З позовом ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_3, звернувся 31 березня
2020 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_2
ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що ним
з поважних причин пропущено строк для звернення до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника
Бородіна Д. В., залишено без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 20 липня 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня
2007 року був малолітньою дитиною, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його інтереси мали захищати батьки, які і мали звертатися до суду в його інтересах, а тому положення частини четвертої 261 ЦК України у цьому випадку застосуванню не підлягають.
Встановивши, що у рішенні Апеляційного суду Житомирської області
від 23 січня 2012 року у справі № 22-ц/0690/3992/12 зазначено, що
з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири
від 28 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернулась у липні 2008 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що про порушення права ОСОБА_1 вона дізналась у липні 2008 року або раніше, а отже, перебіг позовної давності почався з липня 2008 року та сплив у липні
2011 року або раніше. З позовом ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_3 звернувся 31 березня 2020 року, тому суд першої інстанції правильно вважав, що у задоволенні позову має бути відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, неправильно застосував норми частини четвертої статті 261 ЦК України про початок позовної давності щодо захисту інтересів неповнолітнього з моменту набуття ним повноліття, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що на день подання позову він був неповнолітнім, під час розгляду справи набув повноліття, тому вважає, що саме з 22 травня 2020 року має розпочинатися строк позовної давності щодо захисту його права, яке було порушено.
Крім того, суд першої інстанції відмовив у залученні до участі в справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Службу у справах дітей Бердичівської міської ради, чим порушив вимоги статті 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року
у справі № 464/1723/14 (провадження № 61-22593св18), від 27 січня
2021 року у справі № 205/4349/16 (провадження № 61-15065св19),
від 26 травня 2021 року у справі № 219/10470/17 (провадження
№ 61-10362св20).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 травня 2003 року відповідно до свідоцтва про народження від 24 червня 2003 року, серія НОМЕР_1, народився ОСОБА_1 (а.с. 17).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, яке видане відповідно до розпорядження (наказу) Управління житлово-комунального господарства та з питань НС Бердичівського міськвиконкому Бердичівської міської ради від 26 грудня 2007 року за № 19240, квартира
АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_9 прийняла
у власність квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 09 листопада 2011 року у справі № 2-35/11 позовні вимоги
ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, Бердичівської міської ради, треті особи: Орган опіки та піклування Бердичівської міської ради, Бердичівське міське бюро технічної інвентаризації, Приватне підприємство "Житлосервіс-5", про визнання договору купівлі-продажу недійсним, задоволено.
Скасовано розпорядження органу приватизації Управління житлово-комунального господарства та з питань НС Бердичівського міськвиконкому, Бердичівської міської ради від 25 грудня 2007 року за № 19240 про приватизацію квартири
АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 26 грудня 2007 року.
Визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - за ОСОБА_5 від 26 грудня 2007 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 28 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А. М., зареєстрований у реєстрі за № 6502.
Визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - за ОСОБА_9 (а.с. 10-13).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, Бердичівської міської ради задоволено частково.
Скасовано рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації на ім`я ОСОБА_6 і ухвалено в цій частині нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_5,
ОСОБА_6, Бердичівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і скасування державної реєстрації нерухомого майна на ім`я ОСОБА_9 за безпідставністю.
У решті рішення залишено без змін (а.с. 15-16).
У справі № 2-35/11 судами встановлено, що у квартирі
АДРЕСА_1 з 1981 року проживала та була зареєстрована ОСОБА_3, разом з якою був зареєстрований її син ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року
у справі № 274/6230/14 за позовом ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_3, до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_5 проживав за адресою: квартира АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована з 1981 року за цією ж адресою і разом з нею був зареєстрований її малолітній син ОСОБА_1
29 вересня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про застосування позовної давності (а.с. 140).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Бородін Д. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.