Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 373/702/20
провадження № 61-9541св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрації Київської області, ОСОБА_2,
треті особи: Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Груп",
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Гарницький Павло Петрович, на рішення
Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у складі судді Керекези Я. І. від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,
ОСОБА_2, треті особи: Дівичківська сільська рада
Переяслав-Хмельницького району Київської області, Товариство
з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Груп" (далі - ТОВ "Агротрейд Груп"), про визнання незаконним рішення органу державної влади, визнання недійсним державного акта на землю та свідоцтва про право на спадщину.
Позовну заяву мотивовано тим, що згідно з розпорядженням
Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 20 листопада 2002 року № 752 було затверджено проект виділення земельних часток (паїв) на місцевості в межах території Стовп?язької сільської ради, передано
у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Маяк" (далі - КСП "Агрофірма "Маяк") громадянам відповідно до списку, в тому числі і йому, у приватну власність дві земельні ділянки загальною площею 2,190 га.
15 липня 2003 року на підставі вказаного розпорядження видано державний акт на право приватної власності на землю. Після виготовлення технічної документації він звернувся до відділу Держгеокадастру про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак 05 березня
2020 року він отримав відмову на земельну ділянку площею 0,7385 га, оскільки в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка (повне співпадання).
Вказував, що відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 14 квітня 2020 року право власності на спірну земельну ділянку належить йому, оскільки він першим отримав земельну ділянку у власність розпорядженням від 20 листопада 2002 року, а виділення земельної ділянки ОСОБА_3, спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_2, відбулося помилково.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14 липня 2005 року № 391 в частині передачі
у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки (паю) площею 0,7385 га на території Стовп?язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;
- визнати недійсним державний акт серії ЯА № 614780 від 02 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 15 жовтня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,7385 га, кадастровий номер 3223387200:06:003:0008.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2021 року залучено до участі у справі відповідачем Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області як правонаступника Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (а.с. 142, т. 2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14 липня 2005 року № 391 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки (паю) площею 0,7385 га на території Стовп?язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 614780 від 02 листопада 2005 року в частині ділянки 2, кадастровий номер 3223387200:06:003:0008, площею 0,7385 га, виданий на ім`я ОСОБА_3, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 жовтня 2010 року на ім`я
ОСОБА_2 в частині ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:003:0008, площею 0,7385 га.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Київської області від 20 листопада 2002 року № 752 отримав у приватну власність із земель КСП "Агрофірма "Маяк" дві земельні ділянки, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 266784 від 13 липня 2003 року. Виділення позивачу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,190 га (площами 1,451 га та 0,739 га), що розташовані на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, підтверджується і матеріалами поданої технічної документації, відповідно до якої саме за клопотанням голови сільської ради, відповідно до затвердженої схеми розпаювання, позивачеві було виділено земельні ділянки під АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Отже, сільська рада була обізнана щодо номерів земельних ділянок, які були виділені ОСОБА_1 . Будь-яких порушень, недобросовісності в діях позивача чи подання ним неправдивих документів для можливості отримання спірних земельних ділянок не встановлено. ОСОБА_1 з 2002 року безперешкодно та відкрито користувався спірною земельною ділянкою. Державний акт на спірну земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 недійсним не визнавався. Винесення оскаржуваного позивачем розпорядження та видача державного акта на ім`я ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку відбулося вже після отримання позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Такі обставини дають підстави вважати, що розпорядження
Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 14 липня 2005 року
№ 391 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки (паю) площею 0,7385 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, отримання ОСОБА_3 державного акта на цю земельну ділянку, видача свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 порушило вже наявне право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності, про що заявлено відповідачем ОСОБА_2 та його представниками, суд встановив, що позивач дізнався про порушення свого права після отримання 05 березня 2020 року відмови у наданні кадастрового номера на земельну ділянку, у зв`язку із накладенням на належну ОСОБА_2 земельну ділянку. До суду ОСОБА_1 звернувся 04 червня 2020 року, тобто
в межах встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника Гарницького П. П. залишено без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Київської області від 20 листопада 2002 року № 752 отримав у приватну власність із земель КСП "Агрофірма "Маяк" дві земельні ділянки загальною площею 2,190 га на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (площами 1,451 га та 0,739 га), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 266784 від 13 липня 2003 року та матеріалами технічної документації, а винесення оскаржуваного позивачем розпорядження та видача державного акта на ім`я ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку відбулося вже після отримання позивачем правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. За таких обставин суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 14 липня 2005 року № 391 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки (паю), площею 0,7385 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, отримання ОСОБА_3 державного акта на цю земельну ділянку, видача свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 порушило вже наявне право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Щодо позовної давності, то апеляційний суд зазначив, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про порушення свого права після отримання 05 березня 2020 року відмови
у наданні кадастрового номера на земельну ділянку, у зв`язку із накладенням її на належну ОСОБА_2 земельну ділянку. До суду
ОСОБА_1 звернувся 04 червня 2020 року, тобто в межах встановленого
статтею 257 ЦК України строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки оспорювана земельна ділянка, кадастровий номер 3223387200:06:003:0008, площею 0,7385 га, в складі земельної ділянки
АДРЕСА_3, сукупною площею 2,190 га, позивачу ОСОБА_1 у власність не передавалась, державний акт на право власності на земельну ділянку встановленого законодавством зразка він не отримував.
Зазначає, що копія державного акта, що надана позивачем, за формою
і змістом не відповідає типовому державному акту, встановленому законодавством на дату його видачі позивачу ОСОБА_1
(13 липня 2003 року).
Вказує, що станом на 13 липня 2003 року, на дату видачі позивачу державного акта на право приватної власності на землю Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація не мала законних підстав видавати такий документ, оскільки бланк такого документа був вже нечинний (скасований Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449). Дійсність державних актів на право приватної власності на землю поширювалася виключно на ті, що були видані до квітня
2002 року.
Зазначає, що ОСОБА_3 у 2005 році приватизувала земельні ділянки на підставі розпорядження від 14 липня 2005 року за № 391, отримавши кадастрові номери земельних ділянок, які були внесені у Публічну кадастрову карту України, які остаточно закріпили та визначили місцезнаходження земельних ділянок поміж інших користувачів. Оскільки право власності та визначені межі земельної ділянки були сформовані
у 2005 році, то ОСОБА_2 на законних підставах отримав спадщину від своєї баби та зареєстрував об`єкти нерухомого майна на своє ім`я, продовжуючи надалі користуватися землею.
Вважає, що суди безпідставно не врахували заяву представник ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності до поданої позивачем позовної заяви, оскільки ОСОБА_5 просив визнати незаконним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14 липня 2005 року № 391, однак з позовом до суду звернувся лише 02 червня
2020 року. В обґрунтування пропущення строку позовної давності позивач зазначав про те, що дізнався про порушення свого права 05 березня
2020 року після отримання відмови про внесення відомостей до Державного земельного кадастру у відділі у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, з підстав знаходження в межах земельної ділянки, іншої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Вказує, що зазначена інформація в позовній заяві не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 (первісний набувач), а в подальшому й відповідач ОСОБА_2, вільно і відкрито користуються спірною земельною ділянкою
з 2005 року. Вказана земельна ділянка весь час перебуває в оренді
ТОВ "Агротрейд Груп" та використовується за цільовим призначенням. Позивач, проживаючи у с. Веселе, не міг не знати про вказані обставини.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року
у справі № 369/6892/15 (провадження № 14-96цс18) та постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На замовлення Стовп`язької сільської ради, згідно з договором
від 19 жовтня 2001 року № 842, розроблено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв), у тому числі й на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до клопотання голови сільської ради, списку громадян та викопіювання зі схеми поділу земель, які підписані головою сільської ради, ОСОБА_1 виділено дві земельні ділянки - АДРЕСА_1 та НОМЕР_2. Ним також отримано й межові знаки в кількості 8 штук. Відповідача ОСОБА_2 чи його спадкодавця ОСОБА_3 у списку громадян в цій технічній документації немає (а.с. 182-203, т. 1).
Також на замовлення Стовп`язької сільської ради від 19 жовтня 2001 року розроблена технічна документація зі складання державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) ще
на 202 особи. Однак ні відповідача ОСОБА_2 чи його спадкодавця ОСОБА_3 серед цих 202 осіб не було, земельні ділянки за АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_1 серед земельних ділянок, які згідно зі схем розпаювання виділялися 202 особам, відсутня (а.с. 26-54, т. 2).
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 20 листопада 2002 року № 952
"Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам" передано у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
за рахунок земель, переданих у колективну власність колишньому КСП "Агрофірма "Маяк" громадянам згідно зі списком, в тому числі й ОСОБА_1 (земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, загальною площею 2,190 га)
(а.с. 13, 14, т. 1).
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 266784, виданого 15 липня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за АДРЕСА_1, ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,190 га,
що розташовані на території Стовп`язької сільської ради
Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с. 16, т. 1).
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Київської області від 14 липня 2005 року № 391 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) в межах Стовп`язької сільської ради" було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2052 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області
(а.с. 93-97, т. 1).
02 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_3 був виданий державний акт серії ЯА № 614780 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2052 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с. 91, т. 1).
Відповідно до спадкової справи, заведеної після померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, спадщину після її смерті прийняв та отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2052 га, кадастровий номер 3223387200:06:003:0008, ОСОБА_2 (а.с. 67-89, т. 1).
19 лютого 2020 року позивач звернувся до ТОВ "Регіонземсервіс" із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с. 20, т. 1).
ТОВ "Регіонземсервіс" була виготовлена технічна документація на вищезазначену земельну ділянку (а.с. 19-30, т. 1).
Рішенням від 05 березня 2020 року № РВ-3202324092020 відділ у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовив позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку треба зареєструвати, розташована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:003:0008 (площа співпадає на 100 %) (а.с. 15, т. 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна
№ 212285619 від 12 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:003:0008 перебуває в оренді ТОВ "Агротрейд Груп", орендодавець - ОСОБА_2 (а.с. 46, т. 1).
19 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а.с. 152-153, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Гарницький П. П., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.