Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 568/487/22
провадження № 61-11728св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області у складі судді Сільман А. О. від 13 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Вейтас І. В., від 25 жовтня
2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (правонаступником якого є ТОВ "Радивилівський комбінат хлібопродуктів") про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до наказу
ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" № 53-к від 07 квітня
2022 року його звільнено з посади начальника елеватора
ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" з 08 квітня 2022 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої
статті 40 КЗпП України. Не заперечуючи проти того, що з 28 березня
2022 року по 29 березня 2022 року він був відсутній на робочому місці, позивач пояснював відсутність ускладненням перебіг хвороби його доньки, необхідністю доставки спеціальних медичних засобів, які належало їй приймати. Вказував на те, що він був вимушений виїхати за межі України та відвезти необхідні ліки доньці, яка знаходилася у Республіці Польща. Повідомляв, що 27 березня 2022 року він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 28 березня 2022 року по 29 березня 2022 року, яку передав через знайомого працівника до канцелярії ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів". Натомість відповідач відмовився з`ясовувати обставини поважності причин відсутності на роботі і не прийняв відповідні письмові пояснення з цього приводу. Про припинення трудових відносин між сторонами дізнався 09 квітня 2022 року. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, тому звернувся до суду з цим позовом.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" від 07 квітня 2022 року № 53-к про "Про звільнення
ОСОБА_1"; поновити його на роботі на посаді начальника елеватора ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" з 09 квітня 2022 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 квітня
2022 року по дату ухвалення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 13 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними, достовірним та допустимими доказами, що відсутність його на роботі 28 березня 2022 року та 29 березня 2022 року була обумовлена поважними причинами, зокрема тим, що його дочка потребувала невідкладної медичної допомоги і таку допомогу міг надати лише позивач. Заява позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати не містить підстав для надання такої відпустки в обов`язковому порядку, не погоджена керівником підприємства, надійшла до канцелярії через 6 год
25 хв після початку робочої зміни, а тому позивач не набув право на відпустку без збереження заробітної плати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 13 липня
2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судом зроблено правильний висновок про те, що хвороба дитини є поважною причиною відсутності на роботі та виключає вину працівника у разі, якщо працівником в подальшому буде надано роботодавцю відповідні докази про таку хворобу, а саме листок непрацездатності, витяг з історії хвороби, діагноз, ступінь тяжкості хвороби, необхідність стороннього догляду за хворою дитиною тощо. Між тим, будь-яких документів (квитанцій, чеків тощо) про придбання ОСОБА_1 необхідних для лікування малолітньої дочки медичних препаратів ним надано не було. Дитина мала можливість отримати належну медичну допомогу у Республіці Польща. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на відсутність наказу роботодавця про надання відпустки позивачу чи іншої документальної підстави про обґрунтованість відсутності на роботі протягом 28 березня 2022 року і 29 березня 2022 року, які підтверджували би поважність причини його нез`явлення на роботу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
25 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 13 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі
№ 273/212/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17,
від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 14 квітня 2022 року
у справі № 295/8928/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про відсутність його на роботі 28 та 29 березня 2022 року без поважних причин, оскільки поважність відсутності на робочому місці у зазначені дати виникла у зв`язку з хворобою його доньки, яка перебувала за межами території України в Республіці Польща, та необхідністю забезпечення її ліками. Вказує, що його донька має вроджену ваду серця, що підтверджується консультативним висновком від 31 серпня
2020 року та медичним висновком від 27 жовтня 2020 року. Посилання відповідача та судів на можливість отримання доступу до лікування в Республіці Польща є помилковим, зробленим без врахування тієї обставини, що хвороба його дочки є важкою патологією і неотримання вчасного лікування може призвести до загрози її життю. Позивач вказує, що не хотів ризикувати здоров`ям своєї дочки, а тому прийняв рішення привезти перевірені ліки з України. Заявник стверджує, що він довів належними доказами поважність причин своєї відсутності на роботі 28 та 29 березня 2022 року (хвороба дитини).
Заявник стверджує, що факт його звернення із заявою про надання
ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, за умови, що він подав таку заяву, не свідчить, що він не був на роботі 28 та 29 березня
2022 року без поважних причин. Вказує, що він особисто повідомив керівника у телефонному режимі про те, що буде відсутній на роботі 28 та
29 березня 2022 року. 27 березня 2022 року ним було підготовлено заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати та 28 березня
2022 року його колегою її було передано до канцелярії підприємства. Вказані факти підтверджують обізнаність роботодавця про його відсутність на роботі з поважних причин.
Також заявник вказує, що роботодавцем було порушено вимоги частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
У визначений судом строк, відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника елеватора ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" на підставі наказу
№ 204-к від 07 вересня 2021 року.
Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, затверджених 28 лютого 2017 року, встановлено розпорядок роботи підрозділів підприємства з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., тоді як щодо елеваторів - двозмінний режим роботи з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв.
Зазначеними правилами внутрішнього трудового розпорядку позивач ознайомлений, що підтверджено його підписом на контрольній картці проходження інструктажу і ним не заперечується.
У відповідності до посадової інструкції начальника елеватора № 42, затвердженої директором ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"
03 грудня 2018 року, начальник елеватора належить до професійної групи "Керівники" (пункт 2 розділу І Інструкції). Начальник елеватора є матеріально-відповідальною особою за ввірені йому товарно-матеріальні цінності підприємства (пункт 6 розділу І Інструкції).
08 вересня 2021 року між ОСОБА_1 і роботодавцем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого позивач виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням матеріальних цінностей елеватора підприємства, зобов`язується дбайливо ставитися до переданих йому на збереження матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей, вести облік, складати і передавати у визначеному порядку матеріально-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей.
28 березня 2022 року позивач через працівника - старшого майстра дільниці готової продукції ОСОБА_3 передав до канцелярії ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" заяву про надання з 28 березня 2022 року відпустки строком на два дні без збереження заробітної плати, датовану 27 березня 2022 року. Заяву роботодавцем зареєстровано, про що свідчить відповідний відбиток штемпеля вхідної кореспонденції за № 9.
Того ж дня (28 березня 2022 року) роботодавцем у складі в. о. директора
ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", менеджера з персоналу, представника охоронної фірми ТОВ "Голден Самміт", завідувача канцелярії складено акт № 1 про те, що 28 березня 2022 року начальник елеватора Крук В. О. був відсутній на робочому місці і на території підприємства увесь робочий час - з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
Наступного дня (29 березня 2022 року) відповідачем складено акт № 2 про відсутність позивача на робочому місці і на території підприємства увесь робочий час - з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
За змістом пояснювальної записки завідувача канцелярії ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" від 31 березня 2022 року
28 березня 2022 року о 15 год. 25 хв. ст. майстер дільниці ОСОБА_3 принесла заяву позивача про відпустку без збереження заробітної плати з 28 березня 2022 року строком на два робочих дні. Заява написана ОСОБА_1, однак не погоджена з керівником підприємства. 31 березня 2022 року позивач власноручно переписав вказану заяву і попросив начальника канцелярії зареєструвати її 28 березня 2022 року, що і було зроблено.
05 квітня 2022 року наказом № 54 в. о. директора ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" зобов`язано ОСОБА_1 надати у термін до 15 год. 00 хв. 05 квітня 2022 року письмові пояснення щодо порушень трудової дисципліни, а саме відсутності на робочому місці 28 і 29 березня 2022 року.
Згідно з актом ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" № 1 від 05 квітня 2022 року позивач заперечив проти ознайомлення із зазначеним наказом та відмовився надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці протягом 28 і 29 березня 2022 року.
У відповідності до копії письмового пояснення позивача з приводу відсутності на робочому місці 28 і 29 березня 2022 року, яке датоване
06 квітня 2022 року, він подав заяву про відпустку без збереження заробітної плати. Вказував, що подання заяви викликане тим, що він доставляв ліки своїй малолітній дитині. Зазначене пояснення отримане роботодавцем 18 квітня 2022 року, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зафіксовані у медичних документах обставини вказують про наявність у доньки позивача вродженої вади серця, подвійного відходження великих артерій від правового шлуночка, під аортального дефекту міжшлуночкової перегородки, під клапанного стеноза легеневої артерії, відкритої артеріальної протоки, невеликої недостатності клапана легеневої артерії, мінімальної недостатності мі трального клапана.
07 квітня 2022 року в. о. директора ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" видано наказ № 53-к, яким звільнено ОСОБА_1 з 08 квітня 2022 року з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.