Постанова
Іменем України
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 607/1377/22
провадження № 61-11704св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року в складі судді: Позняка В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірський Б. О., Хома М. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У січні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, третя особа - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні бабою і дідом їх прав щодо виховання онуків.
Позов мотивований тим, що син позивачів ОСОБА_4 та відповідач перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року. Під час шлюбу народилося двоє синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з відповідачем по АДРЕСА_1 . Позивачі, як дідусь та бабуся, прагнуть брати участь у вихованні онуків, бажають проводити час та спілкуватися з ними, брати участь у їх духовному та фізичному розвитку. Такі права гарантовані їм законом та ніхто не може перешкоди їх реалізації. Проте відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні з онуками, не бажає щоб вони бачилися з дітьми та всіляко перешкоджає їх спілкуванні. Урегулювати спір у позасудовому порядку позивачам не вдалося.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили:
зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
визначити порядок участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми шляхом встановлення систематичних зустрічей, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України відповідно до графіку побачень: кожної неділі із 15:00 год. до 18:00 год; 10 днів у період літніх канікул. Побачення дітей з дідом та бабою відбуваються без присутності матері дітей. Якщо побачення онуків з дідом та бабою відбуваються не за місцем їх проживання, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладається обов`язок повідомлення матері дітей ОСОБА_3 про місце перебування неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_1, ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної неділі з 15:00 год. до 18:00 год., а також з неповнолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 10 днів у період літніх канікул.
Вказано, що в інші дні місяця, побачення можуть відбуватися за попередньою домовленістю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Побачення повинні відбуватися за бажанням дітей за місцем проживання (перебування) дітей, в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для їх повноцінного відпочинку та відповідають віку та стану здоров`я дітей. За погодженням із ОСОБА_3, побачення можуть відбуватися також і інших місцях (за місцем проживання бабусі, дідуся, тощо).
Зазначено, що у перших шість місяців, після набрання рішенням законної сили побачення повинні відбуватися у присутності матері ОСОБА_3, в подальшому самостійно, без присутності матері.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 496,20 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як видно із доводів позовної заяви, пояснень позивачів, відповідачів, між сторонами існує спір щодо спілкування діда та бабусі із внуками. Суд відхилив доводи відповідача та її представника про те, що ОСОБА_3 не чинить перешкоди в спілкуванні, у зв`язку із чим, в задоволенні позову слід відмовити. На думку суду, це порушить принцип правової визначеності, так як сторонами не погоджено способи участі позивача у вихованні онуків, (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому наявний спір про право, який підлягає вирішенню судом (подібна правова позиція висловлена постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 та 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17). Позбавлення позивачів права щодо її участі у спілкуванні та вихованні їх онуків може позбавити дітей родинних зв`язків з бабою та дідом, любові та турботи з боку останніх. Тому, суд вважав, що ОСОБА_3 слід зобов`язати не чинити перешкод у спілкуванні з онуками та визначити спосіб спілкування позивачів та її участі у вихованні онуків.
Суд першої інстанції вказав, що позивачі просили визначити порядок їх участі у вихованні та спілкуванні з онуками шляхом встановлення систематичних зустрічей, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України відповідно до графіку побачень: кожної неділі 15 год. до 20 год. та 10 днів у період літніх канікул. При цьому, побачення дітей з ними просили проводити без присутності відповідача. Також, у разі якщо побачення онуків з ними будуть відбуватися не за місцем їх проживання, вони зобов`язується повідомити відповідачу про місце перебування дітей. Згідно висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо встановлення способу участі у вихованні внуків ОСОБА_5 та ОСОБА_5, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №351 від 13 квітня 2022 року орган опіки і піклування вважав за доцільне встановити спосіб участі дідуся та бабусі у вихованні внуків в такі дні, а саме: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 16 год. 30 хв. по 20 год. 30 хв; кожні перші, треті вихідні місяця з 16 год. 30 хв. п`ятниці до 20 год. 30 хв. неділі; кожного року у період літніх канікул з 01 серпня по 31 серпня; кожного року у період зимових канікул з 09 січня до 14 січня. Побачення мають відбуватися без присутності матері за бажанням дітей. Рекомендувати матері ОСОБА_3 поважати права дідуся ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 і не чинити їм перешкод у спілкуванні з внуками. Судом встановлено, що ОСОБА_5 навчається у школі та має додаткові курси в комп`ютерній академії, які закінчуються о 18 год. ОСОБА_7 відвідує дошкільний навчальний заклад, де перебуває до 17 год. На вихідні діти ходять до церкви, в кінотеатр або ж на прогулянку з мамою. Тому, встановлюючи участь позивачів у спілкуванні з онуками, суд вважав, що саме запропонований ними в позові графік спілкування із своїми онуками буде найкраще враховувати інтереси самих дітей, їх життя, зайнятість у процесі здобуття ними дошкільної та шкільної освіти, дозвіллі та відпочинку. Щодо побачень позивачів з онуками 10 днів у період літніх канікул, то суд враховував, що такі канікули передбачені школярам, а оскільки старший син сторін ОСОБА_5 навчається у школі, то він може без присутності матері протягом 10 днів літніх шкільних канікул проводити час з позивачами. Молодший онук позивачів ОСОБА_7 в школу не ходить в силу свого віку, а тому визначати йому час проведення літніх канікул разом із бабою та дідом передчасно.
Суд першої інстанції зазначив, що при визначенні графіку побачень суд врахував вік дітей, постійне перебування їх із матір`ю, прив`язаність одне до одного, найвищі інтереси дітей, а тому прийшов до висновку, що такі побачення слід проводити перших пів року, після набрання судового рішення законної сили в присутності матері ОСОБА_3, в подальшому самостійно, без присутності матері. Суд при ухваленні рішення враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, визначивши спосіб участі баби та діда у вихованні малолітніх онуків, що не суперечить інтересам саме дітей. При цьому, законодавством передбачено право баби та діда на участь у вихованні онуків. При прийнятті судом рішення також заслухано та враховано думку неповнолітнього ОСОБА_5, який, через їх конфлікти із матір`ю, не хоче бачитися із бабусею і дідусем. Разом з тим, на думку суду, така його позиція викликана тим, що через свій вік він дуже прив`язаний до матері, наявності конфлікту між матір`ю та батьком, дідусем з бабусею та ставленням матері й бабусі та дідуся. Разом з тим їх спілкування відповідає інтересам неповнолітніх, оскільки дасть можливість зберегти сімейний зв`язок.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року змінено в частині визначення графіку побачень ОСОБА_1, ОСОБА_2 з малолітніми онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної І та ІІІ неділі з 15:00 год. до 18:00 год.
В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 741,50 грн судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції спосіб участі позивачів у вихованні онуків а саме надання позивачам можливості бачитися з онуками кожної неділі з 15:00 год. до 18:00 год не враховує повністю інтересів дітей, а також сторін по справі. Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду судом 22 червня 2022 року у справі № 607/13888/21, яке не набрало законної сили, визначено спосіб участі батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом надання йому можливості бачитися з дітьми в присутності матері ОСОБА_3 та за бажанням дітей за місцем проживання (перебування) батька або за місцем проживання (перебування) дітей, в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для їх повноцінного відпочинку та відповідають віку та стану здоров`я дітей, у такі дні: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 18.00 год. до 20.30 год.; кожні перші, треті вихідні місяця з 11.00 год. суботи до 20.00 год. неділі; спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_4 відбувається за бажанням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, без присутності матері протягом половини літніх, зимових шкільних канікул за місцем проживання (перебування) батька або місцем проживання (перебування) дитини.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що визначений графік участі позивачів у вихованні онуків не враховує інтересів дітей, оскільки жодні вихідні дні вона не зможе поїхати з дітьми кудись на відпочинок, або провідати своїх батьків, які також мають права на спілкування з онуками. Зазначила, що не заперечує, щоб зустрічі відбувались першу і третю неділю місяця, що відповідатиме інтересам дітей та просить суд встановлення побачень позивачам протягом 10 днів літніх канікул не лише з малолітнім ОСОБА_5, але і з малолітнім ОСОБА_7 . Брати є дуже дружніми між собою та їх роз`єднання на 10 днів літніх канікул негативно впливало би на їх психоемоційний стан. Враховуючи наведене, беручи до уваги інтереси дітей, які мають вирішальне значення при вирішенні даного спору, враховуючи малолітній вік дітей, стосунки між родинами, щотижневий розпорядок дня дітей, необхідності дітей мати особистий вільний час на навчання, саморозвиток та відпочинок, зважаючи при цьому на графік побачень, як з їх батьком, та можливості бачитись і з іншими бабою та дідом, які є батьками ОСОБА_3, враховуючи баланс інтересів дітей та їх матері, апеляційний суд вважав за доцільне змінити рішення суду в частині визначення графіку побачень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітніми онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у такі дні: кожної І та ІІІ неділі з 15:00 год. до 18:00 год. а, також з онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, 10 днів у період літніх канікул.
Колегія суддів вважала необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що побачення позивачів з малолітніми дітьми повинні відбуватись тільки в присутності матері. З огляду на вік дітей, та те, що онуки мали з позивачами сталі родинні відносини, наявність неприязних стосунків позивачів з відповідачкою, колегія суддів вважала, що побачення позивачів з онуками має відбуватись без присутності матері через шість місяців після набрання рішення законної сили. На думку суду, такі зустрічі забезпечать можливість дітям вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дітей спілкуватися з позивачами. Матеріали справи не містять доказів того, що окреме спілкування позивачів з дітьми без матері може негативно вплинути на їх психологічний та фізичний стан.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у судовому засіданні висловив думку про бажання бачитися з позивачами тільки в присутності матері, що не враховано судом. У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України). Так, у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 у справі № 686/16892/20 зазначено, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. Ураховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у їх сукупності. На думку колегії суддів, суд першої інстанції, врахувавши при цьому вік дітей, постійне перебування їх із матір`ю, прив`язаність одне до одного, найвищі інтереси дітей, дійшов правильного висновку, що такі побачення слід проводити перших пів року, після набрання судового рішення законної сили, в присутності матері ОСОБА_3, в подальшому самостійно, без присутності матері.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні позивачів з дітьми, не знайшли свого підтвердження, оскільки доводи позову про те, що позивачі не мають змоги спілкуватись з онуками, в ході судового розгляду залишилися не спростованими і домовленості щодо добровільного вирішення спірного питання між ними не досягнуто. Під час розгляду справи колегія суддів апеляційного суду оголошувала у справі перерву для надання можливості мирного врегулювання спору з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, проте сторони згоди не дійшли.
Аргументи учасників справи
23 листопада 2022 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати; справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у суді першої інстанції представником відповідача було подано заяву про необхідність заслуховування думки малолітніх дітей на предмет спору. Проте суд задовольнив вказану заяву лише частково, відмовивши у заслуховуванні думки малолітнього ОСОБА_7, без належного обґрунтування такої відмови. При поданні апеляційної скарги відповідачем також було заявлено клопотання про заслуховування думки малолітнього ОСОБА_7 . Однак клопотання не було розглянуте судом апеляційної інстанції. Таким чином, суди не заслухали думку малолітнього ОСОБА_5, що призвело до неповноти з`ясування усіх обставин справи;
відповідач не просила суд, щоб усі зустрічі позивачів з малолітніми дітьми проходили у її присутності, а просила, щоб такі зустрічі проходили в присутності відповідача лише у разі, якщо таке бажання виявлять малолітні діти відповідача. Згідно мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив думку про бажання бачитися з позивачами тільки в присутності матері, що не враховано судом. Посилання суду апеляційної інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 29 липня 2021 у справі № 686/16892/20 є необґрунтованим, оскільки у даній справі вирішується спір щодо участі у вихованні малолітніх дітей дідом і бабою, а не батьками. Суд апеляційної інстанції не врахував, що малолітній ОСОБА_5 не бажав бачитись з дідом і бабою у відсутності матері з підстав застосування до нього фізичного, психологічного та економічного насильства дідом і бабою;
фактично суд першої інстанції задовольнив позов частково, хоча в рішенні зазначено про повне задоволення позову. Згідно позовної заяви були заявлені вимоги, зокрема, про встановлення побачень позивачів з онуками без присутності матері, проте суд першої інстанції допустив присутність матері на побаченнях протягом шести місяців після набрання законної сили. Крім того, вимога про побачення була заявлена з проханням проведення зустрічей з дітьми без обмеження місця проведення зустрічей та з правом поїздок по території України, проте суд не обумовив у рішенні право позивачів подорожувати з дітьми по Україні. Позивачі просили дозволити побачення протягам 10 днів літніх канікул з обидвома внуками, проте суд першої інстанції дозволив побачення протягом 10 днів літніх канікул лише з ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції не дав вказаним обставинам і доводам апеляційної скарги будь-якої правової оцінки;
суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позові не було заявлено вимог про встановлення побачень в інші дні, крім неділь та 10 днів літніх канікул, проте суд зазначив про те, що в інші дні побачення мають відбуватись за домовленістю сторін по справі. При цьому вказівка у рішенні про необхідність досягнення домовленості сторін щодо інших днів побачень позивачів з онуками суперечить принципу правової визначеності;
у справі була заявлена вимога зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з внуками, проте суд відхилив доводи ОСОБА_3, що вона не чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками та позивачі не надали будь-яких доказів вчинення таких перешкод. На думку суду першої інстанції, це порушить принцип правової визначеності, оскільки сторонами не погоджено способи участі позивача у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому наявний спір про право, який підлягає вирішенню судом;
необґрунтованими є рішення в частині встановлення побачень позивачам протягом 10 днів літніх канікул лише з ОСОБА_5, з огляду на ту обставину, що у ОСОБА_7 немає літніх канікул. Брати є дружніми між собою та їх роз`єднання на 10 днів літніх канікул за умови, що такі канікули ОСОБА_5 проводитиме з позивачами, а ОСОБА_7 буде проживати окремо від ОСОБА_5, негативно впливало би на психоемоційний стан ОСОБА_7, адже в такому випадку робиться різниця між дітьми, що хтось із дітей може отримати більше уваги позивачів. Відсутність літніх канікул у ОСОБА_7 не заперечує його можливість разом із братом проводити час під час літніх канікул ОСОБА_5 ;
відповідач не заперечувала проти спілкування позивачів з онуками. Відповідач, зважаючи на думку дітей, просила суд забезпечити побачення позивачів з дітьми виключно за бажанням дітей та за бажанням дітей щодо присутності відповідача при таких зустрічах проводити останні за участю ОСОБА_3, що необґрунтовано дозволено судом лише перші шість місяців після набрання рішенням законної сили. ОСОБА_3 не ставить за мету усі зустрічі позивачів проводити у її присутності, а лише в тих випадках, коли діти того бажатимуть. Якщо діти бажатимуть в майбутньому всі зустрічі проводити за участю їх мами, то всі такі зустрічі мають відбуватись відповідно за участю відповідача;
попередній розрахунок судових витрат скаржниці за розгляд справи в суді касаційної інстанції становить 6 984,80 грн, з яких 1 984,80 грн - судовий збір та 5 000 грн очікувані витрати за надання професійної правничої допомоги, докази понесення яких будуть надані суду у встановлений законодавством строк після проголошення судового рішення по суті спору.
У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що опитування дитини в суді несе додаткове психологічне та емоційне навантаження на неї, тому в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання, враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що з урахуванням віку малолітньої дитини, встановлених судом обставин справи, ситуації, яка склалась у сім`ї та обстановці у якій перебуває дитина ( ОСОБА_7 з лютого 2022 року проживає у сім`ї батьків відповідачки та тривалий час тісно не контактував з позивачами), він не зможе об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила опитати молодшого сина, однак під час апеляційного розгляду цивільної справи такого клопотання не підтримала та не наполягала на його задоволенні. Конкретизацію порядку спілкування бабусі та дідуся з дітьми не можна розцінювати як порушення приписів статті 13 ЦПК України. Встановлений судами (із врахуванням змін апеляційного суду) графік побачень діда і баби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з внуками, відповідає інтересам дітей та визначений з урахуванням малолітнього віку дітей, стосунків між родинами, щотижневого розпорядку дня дітей, необхідності дітей мати особистий вільний час на навчання, саморозвиток та відпочинок, можливість бачитись і з іншими бабою та дідом, які є батьками відповідачки, балансу інтересів дітей та їх матері. Суди, з урахуванням обставин справи, зробили правильний висновок про те, що побачення діда і баби з онуками доцільно проводити через деякий час без присутності матері. Саме таке спілкування дозволить дідові та бабі збудувати теплі, родинні відносини з своїми онуками. При цьому судами об`єктивно враховано вік дітей, постійне перебування їх із матір`ю, прив`язаність одне до одного. У касаційній скарзі безпідставно зазначено про застосування дідом та бабою до внуків фізичного, психологічного і та економічного насильства. ОСОБА_3 двічі визнана Тернопільським міськрайонним судом винною у вчиненні домашнього насильства відносно свого колишнього свекра ОСОБА_1 (справа № 607/10560/21, справа № 607/10239/21).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
09 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).