ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2488/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання -Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
представник позивача - Здоренко В.С., адвокат (ордер від 10.01.2023 № 1323467),
відповідач - Грищенко Ірина Миколаївна,
представник відповідача - Скрипчук М.Є., адвокат (ордер від 03.11.2022 № 1159717); Рубан І.В., адвокат (ордер від 16.01.2023 № 1261260),
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2022 (головуючий суддя Головіна К.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 (головуючий Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М. і Майданевич А.Г.)
у справі № 910/2488/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - Товариство, позивач)
до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач)
про стягнення 1 293 512,20 грн
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Товариства
про визнання недійсним договору.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу від 05.09.2012 № 00005718 (далі - Договір) у розмірі 1 293 512,20 грн, з яких 413 029,09 грн - заборгованість, 214 971,36 грн - інфляційні втрати, 57 339,26 грн - 3 % річних, 161 069,72 грн - компенсація понесених витрат та 447 102,77 грн - упущеної вигоди.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (лізингоодержувачем) зобов`язань за Договором у частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.
У свою чергу ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Товариства про визнання недійсним Договору, а також усіх додатків та доповнень до цього договору.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 не укладала і не підписувала з Товариством Договору, додатків, доповнень до нього та інших документів, що стосуються даного правочину, у тому числі заяви від 06.03.2014 про продовження фінансування за цим договором, оскільки ОСОБА_1 тривалий час проживає у Французькій Республіці та у день підписання вказаних документів була відсутня на території України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства інфляційні втрати у розмірі 72 296,81 грн, 3 % річних у розмірі 36 052,29 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 625,24 грн. У задоволенні решти первісних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного ОСОБА_1 до Товариства про визнання недійсним Договору відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані наявністю правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 72 296,81 грн та 3 % річних у розмірі 36 052,29 грн, а також недоведеністю підстав для визнання Договору недійсним.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням клопотання про долучення до матеріалів справи уточненої касаційної скарги), в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду, яка прийнята в іншій справі у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення в частині задоволення первісного позову, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, а в частині відмови у задоволенні зустрічного передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- ухвалюючи рішення в оскаржуваних частинах, суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 щодо зобов`язання сплати 3% річних та інфляційних втрат у взаємозв`язку із застосуванням позовної давності (статті 257, 267, 625 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України) у подібних правовідносинах;
- суди необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які Товариство очікує понести у зв`язку з розглядом справи та заявлено про те, що Товариство бажає подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі. Вказана заява Судом буде розглянута відповідно до вимог та строків встановлених статтями 129, 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що до матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Товариство (лізингодавець) та фізична особа-підприємець Грищенко Ірина Миколаївна (лізингоодержувач), за умовами якого лізингоодержувач купує об`єкт лізингу (транспортний засіб Аudi А5 1.8 TFSI, рік виробництва 2012, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 ) після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем. Вартість об`єкта лізингу становить еквівалент 53 252,00 долара США, авансовий платіж: еквівалент 18 638,20 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж: еквівалент 1 022,90 доларів США, адміністративний платіж: еквівалент 798,78 доларів США, процентна ставка: змінна відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
У додатку до Договору сторони передбачили Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови).
Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов лізингоодержувач користується об`єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об`єкта лізингу у відповідності до цього контракту.
Пунктом 3.4 Загальних умов передбачено, що після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу у Порше Лізинг Україна (Товариства) за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.
Відповідно до пункту 6.1 Загальних умов для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме на користь Порше Лізинг Україна платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом.
Згідно з пунктом 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).
Пунктами 12.1, 12.2 Загальних умов передбачено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу.
Відповідно до пункту 13.1 Загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту.
Згідно з пунктом 13.7 Загальних умов якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, Товариство має право вилучити об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів сторони погодили графік та суму сплати лізингових платежів Фізичної особи підприємця Грищенко Ірини Миколаївни, останнім днем внесення яких є 15.08.2017.
Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Судами встановлено, що на виконання умов Договору Товариство передало лізингоодержувачу - фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні об`єкт лізингу, а саме автомобіль Аudi А5 1.8 TFSI, рік виробництва 2012, шасі № НОМЕР_1, що підтверджується актом прийому-передачі від 24.09.2012 року, внаслідок чого у лізингоодержувача виник обов`язок сплачувати лізингові платежі.
06.03.2014 Грищенко І.М. звернулась до Товариства із заявою, у якій просила продовжити строк фінансування за Договором до семи років, у зв`язку з чим до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів були внесені зміни, відповідно до яких останнім днем сплати лізингових платежів сторони визначили 15.09.2019.
Проте Грищенко І. М. у період з 16.03.2014 по 17.07.2014 неналежним чином виконала свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів та у неї виникла заборгованість за договором фінансового лізингу, тому у грудні 2015 року Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Грищенко Ірини Миколаївни про стягнення заборгованості у сумі 493 065,19 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/32738/15, що набрало законної сили, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця Грищенко Ірини Миколаївни заборгованість за несплаченими лізинговими платежами за період з 16.03.2014 по 17.07.2014 на суму 40 545,05 грн, пеню у сумі 3 991,45 грн, 3 % річних у розмірі 1 062,84 грн, збитки, понесені Товариством за вчинення виконавчого напису у сумі 3 500,00 грн та судовий збір у розмірі 736,49 грн. У решті позовних вимог було відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, господарським судом також були встановлені обставини, що у зв`язку з наявністю у фізичної особи-підприємця Грищенко Ірини Миколаївни заборгованості за Договором, 07.07.2014 Товариство направило на її адресу вимогу від 03.07.2014 про відмову від Договору та повернення об`єкта лізингу лізингодавцю протягом 10 робочих днів з дня доставки фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні цього повідомлення. Проте, вказана вимога була повернута Товариству 08.08.2014 у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
Водночас під час розгляду вказаної справи суд встановив, що 04.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. був вчинений виконавчий напис № 1656 про зобов`язання фізичної особи-підприємця Грищенко Ірини Миколаївни повернути Товариству автомобіль Аudi А5 1.8 TFSI, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, а 21.10.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 04.10.2014 № 1656.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином суди дійшли висновку, що рішенням господарського суду у справі № 910/32738/15, яке набрало законної сили, був встановлений факт порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу у період з 16.03.2014 по 17.07.2014, що спричинило його розірвання (припинення) з боку Товариства та вилучення транспортного засобу, що є об`єктом лізингу, у порядку, передбаченому пунктами 13.1, 13.6 Загальних умов і вказані обставини відповідно до статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування у даній справі.
Що ж до визначення дати розірвання Договору, то суди виходили з того, що відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з пунктом 12.6.1 Загальних умов Товариство має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та на повернення об`єкта лізингу, зокрема, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Пунктом 12.13 Загальних умов передбачено, що, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що Договір на час розгляду даного спору є розірваним у односторонньому порядку з 21.07.2014 (на 10-й робочий день з дня надіслання позивачем відповідного письмового повідомлення).
При цьому об`єкт лізингу був повернутий лізингодавцю - Товариству лише 09.02.2018 під час примусового виконання виконавчого напису від 04.10.2014 № 1656, що підтверджується постановою державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області від 09.02.2018. Вказаний об`єкт цього ж дня Товариство повернуло дилеру - ТОВ "Автосоюз", про що свідчить відповідний акт прийому-передачі від 09.02.2018.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до первісних позовних вимог, позивач просить стягнути плату за фактичне користування об`єктом лізингу за період з 16.08.2014 по 16.01.2018, тобто після розірвання Договору, у розмірі 413 029,09 грн.
Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Пунктом 13.1 Загальних умов передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту.
Відповідно до пункту 12.9 Загальних умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.
Згідно з пунктом 6.17 Загальних умов, зокрема, у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Товариства відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене та зважаючи, що Грищенко І.М. не повернула об`єкт лізингу у визначений Товариством строк та користувалась об`єктом лізингу поза межами дії Договору з 22.07.2014 по 09.02.2018, суди дійшли висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати лізингових платежів за фактичне користування об`єктом лізингу в сумі 413 029,09 грн за період з 16.08.2014 по 16.01.2018.
При цьому судами встановлено, що представник відповідача подав заяву, у якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності до заявленої позивачем суми.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тому судами було враховано, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування об`єктом лізингу (основну заборгованість), яка виникла за період з 16.08.2014 по 16.01.2018, проте з даним позовом звернувся до суду 16.02.2021, тобто поза межами 3-річного строку позовної давності.
Що ж до заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, то судами встановлено, що вона мотивована тим, що порушення зобов`язань з боку відповідача за Договором розпочалось з 2014 року, але з прийняттям рішення господарським судом міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/32738/15 (про стягнення заборгованості з ФОП Грищенко Ірини Миколаївни) відбулось переривання строку позовної давності. Також, на думку позивача, поважною причиною пропуску строку позовної давності стало неодноразове звернення Товариства з позовами до ФОП Грищенко Ірини Миколаївни про стягнення заборгованості за фактичне користування об`єктом лізингу (після припинення договору) та відкриття судом проваджень у справах № 910/4661/19, № 910/14532/19, № 910/674/21, незважаючи на подальше залишення цих позовів без розгляду.
Відповідно до частин другої, третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається, зокрема, у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судами встановлено, що Товариство з позовними вимогами до ФОП Грищенко Ірини Миколаївни у справі № 910/32738/15 про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 493 065,19 грн за період з 16.03.2014 по 17.07.2014, звернулось у грудні 2015 року, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2015 у вказаній справі було порушене провадження, а у подальшому вказану заборгованість рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 було частково стягнуто на користь Товариства.
Проте позивач у даній справі просить стягнути з відповідача інший борг у сумі 413 029,09 грн, що виник у відповідача за інший період - з 16.08.2014 по 16.01.2018.
Тобто цей борг не є частиною заборгованості, що була заявлена у справі № 910/32738/15.
При цьому суди прийняли до уваги те, що про стягнення заборгованості, яку позивач просить стягнути у даній справі, останній вже неодноразово звертався до суду з позовами, зокрема, у квітні 2019 року, у жовтні 2019 року, у січні 2021 року.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/4661/19, від 04.11.2019 у справі № 910/14532/19 за позовами, поданими у квітні 2019 року та у жовтні 2019 року, було відкрите провадження у справах, однак, указані позови ухвалами господарського суду від 12.09.2019 та від 05.03.2020, які набрали законної сили, були залишені без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, а ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2021 поданий Товариством у січні 2021 позов був повернутий позивачу на підставі пункту 4 статті 174 ГПК України.
Водночас пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.
Згідно з частиною першою статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
З огляду на викладене та у зв`язку з пропуском позовної давності суди дійшли висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення основної заборгованості.
Стосовно первісних позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 214 971,36 грн та 3 % річних у розмірі 57 339,26 грн за період з 16.08.2014 по 13.01.2021, судами встановлено, згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.