ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 554/8829/19
провадження № 51-2208 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника Приватної
агрофірми "Подоляка" - адвоката ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної агрофірми "Подоляка" в особі Генерального директора ОСОБА_7 та представника Приватної агрофірми "Подоляка" - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12017170040004739, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Цивільний позов прокурора до ОСОБА_8 про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого, задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого, в розмірі 18 133,71 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_8, Приватної агрофірми "Подоляка" (далі - ПАФ "Подоляка"), ПАТ НАСК "Оранта" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ПАФ "Подоляка", ПАТ НАСК " Оранта" на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 2 247,55 грн.
Стягнуто з ПАФ "Подоляка" на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 100 000 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ПАФ "Подоляка", ПАТ НАСК "Оранта" в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок отримання нею тілесних ушкоджень в автопригоді, яка мала місце 24 жовтня 2017 року, - залишено без розгляду.
Стягнуто зі ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 8580 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2022 року заяву потерпілої ОСОБА_9 в частині відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу задоволено частково та стягнуто зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року вирок щодо ОСОБА_8 в частині цивільних позовів потерпілої ОСОБА_9 до ПАТ НАСК "Оранта" про відшкодування завданої матеріальної шкоди та до ПАФ "Подоляка" про відшкодування моральної шкоди змінено, виключено з вироку суду вказівку про стягнення в солідарному порядку з ПАТ НАСК "Оранта" на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 2 247,55 грн.
Збільшено розмір суми відшкодування моральної шкоди та стягнуто
з ПАФ "Подоляка" на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн.
Відповідно до ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стягнуто зі ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
В решті вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 24 жовтня 2017 року близько 13 години 00 хвилин, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes Benz Vito", державний номерний знак НОМЕР_1, і виїжджаючи з будинкового проїзду будинку
АДРЕСА_2 в напрямку проїзної частини цієї ж вулиці, при виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку вул. Остапа Вишні порушив п.п. 10.1, п.п. 34.1 Правил дорожнього руху та перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, допустивши наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм загрози для життя та здоров`я, які стали причиною його смерті.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі ПАФ "Подоляка" в особі Генерального директора ОСОБА_7 та представник ПАФ "Подоляка" - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначають, що факт покладання
на ПАФ "Подоляка" обов`язку відшкодування завданої ОСОБА_8 шкоди не відповідає принципу особистої відповідальності за завдану шкоду. Крім того, вказують, що згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди моральної (немайнової) шкоди" відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків, покладено на організацію, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Також посилаються на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року в справі № 534/872/16-ц, який відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові
від 06 листопада 2013 року в справі № 6-108цс13, та полягає у тому, що шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який керував транспортним засобом, що належить юридичній особі, відшкодовується лише у випадку, коли ДТП сталось під час виконання водієм своїх трудових обов`язків. При цьому звертають увагу на те, що 24 жовтня 2017 року, у день вчинення ДТП, ОСОБА_8 перебував у відпустці та фактично не виконував трудових функцій, передбачених договором із ПАФ "Подоляка", а тому, на їх думку, підприємство не зобов`язано відшкодовувати завдану шкоду. Також вказує, що суд апеляційної інстанції, збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, взяв до уваги пояснення представника потерпілої, але в ухвалі не конкретизував, що саме мається на увазі під тілесними реакціями та які саме фізичні незручності відчувала потерпіла, яке саме активне соціальне життя вона вела, будучи пенсіонеркою. До того ж вважають, що представником потерпілої не надано жодного доказу, який би підтверджував систематичність відвідування потерпілою лікаря, при цьому поза увагою суду залишилось те, що потерпіла є особою похилого віку, має додаткові потреби у відвідуванні лікарів, і судом не було з`ясовано ступінь причинно-наслідкового зв`язку між подією та стандартною потребою потерпілої у лікарському обстеженні. Крім того зазначають, що апеляційний суд для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди послався на негативне ставлення цивільного відповідача до горя людини, при цьому не вказав, як це вплинуло на стан потерпілої, фактично відійшовши від засади безсторонності та об`єктивності, виніс рішення, керуючись власними суб`єктивними переконаннями, а не фактами та доказами. Вважають, що суд апеляційної інстанції збільшив розмір відшкодування моральної шкоди без належної правової підстави, оскільки, на їх думку, були відсутні жодні дані, які підтверджують те, що потерпіла несе глибокий тягар страждань та душевних хвилювань, окрім тієї обставини, що вона із загиблим перебувала у шлюбі значний час. Також зазначають про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги обов`язок відшкодування шкоди саме страховою компанією і ту обставину, що таке відшкодування вже відбулось. Крім того вказують, що представником відповідача було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку суду, яке було розглянуто, однак судового рішення апеляційним судом прийнято не було, що створює процесуальні перешкоди для реалізації прав цивільним відповідачем. Окрім того, звертають увагу на те, що апеляційний суд не обґрунтував своє рішення про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн, замість 50 000 грн.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника ПАФ "Подоляка" - адвоката ОСОБА_6, котрий підтримав подану ним та Генеральним директором ПАФ "Подоляка" - ОСОБА_7 касаційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дійу касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційної скарги ПАФ "Подоляка" в особі Генерального директора ОСОБА_7 та представника ПАФ "Подоляка" - адвоката ОСОБА_6 про те, що 24 жовтня 2017 року, у день вчинення ДТП, ОСОБА_8 перебував у відпустці та фактично не виконував трудових функцій, передбачених договором із ПАФ "Подоляка", а тому, на їх думку, підприємство не зобов`язано відшкодовувати завдану шкоду, є безпідставними.
Так, судом першої інстанції було досліджено докази на підтвердження факту перебування обвинуваченого в трудових відносинах з ПАФ "Подоляка" на день вчинення автопригоди 24 жовтня 2017 року. Зокрема, суд у вироку послався на копію подорожнього листа службового автомобіля марки "Мercedes Benz Vito", виданого ПАФ "Подоляка" саме 24 жовтня 2017 року, де водієм зазначено ОСОБА_8, цей лист підписано механіком, яким дозволено виїзд, і диспетчером. При цьому суд встановив, що підробку подорожнього листа цивільним відповідачем не доведено, що вказує на його дійсність.
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в день ДТП автомобіль марки "Мercedes Benz Vito" був закріплений саме за ОСОБА_8 і перебував у його користуванні.
Крім того, надані ПАФ "Подоляка" копії наказів про відпустку ОСОБА_8 суд відхилив, навівши відповідні мотиви.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Виходячи з наведеного, суд правильно встановив, що з огляду на положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має бути покладено на ПАФ "Подоляка", з якою обвинувачений перебував у трудових відносинах.
Колегія суддів вважає безпідставними й доводи касаційної скарги ПАФ "Подоляка" в особі Генерального директора ОСОБА_7 та представника ПАФ "Подоляка" - адвоката ОСОБА_6 щодо необґрунтованості рішення апеляційного суду про збільшення розміру моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди. А відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.