1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 756/9555/18

провадження № 51 - 1504 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_7 та повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року ОСОБА_7 засуджено за:

- ч. 3 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки;

- ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Не погоджуючись із указаним вироком, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, 01 жовтня 2021 року подав апеляційну скаргу на вказаний вирок з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2021 року відмовив захиснику ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 через відсутність поважних причин і повернув подану ним апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому впоновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції від 21 лютого 2019 року та формально підійшов до перевірки викладених в апеляційній скарзі доводів. Так, захисник у своїй апеляційній скарзі вказував на те, що після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у 2021 році він помітив ряд порушень. Зокрема, в суді першої інстанції обвинувачений, який не володіє українською мовою, не був забезпечений перекладачем, процесуальні документи складені українською мовою, які відповідно не були йому зрозумілими, вирок суду в перекладі на російську мову не засвідчений належним чином і матеріали провадження не містять доказів його отримання ОСОБА_7 . Наведені обставини призвели до порушення права ОСОБА_7 на захист, однак суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку та залишив їх без належного реагування.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без зміни оскаржуване судове рішення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 .

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Правило дотримання тридцятиденного строку на оскарження вироку суду першої інстанції з дня його проголошення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.


................
Перейти до повного тексту