П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 749/1516/18
провадження № 51 - 6022 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Київський апеляційний суд 06 липня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінив, пом`якшив призначене ОСОБА_7 покарання до 11 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 12 лютого 2018 року приблизно о 22:00, перебуваючи у будинку за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, маючи прямий умисел на протиправне заподіяння смерті своєму малолітньому сину, ІНФОРМАЦІЯ_2, поклав постільну подушку на його голову, чим перекрив дихальні шляхи, що призвело до удушення дитини. В подальшому труп малолітньої дитини ОСОБА_7 переніс до приміщення господарчої будівлі, що розташована на земельній ділянці між господарствами № 181 та АДРЕСА_1, та закопав.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, просить їх змінити, перекваліфікувавши його дії з п. 2 ч. 2 ст. 115 на ч. 3 ст. 135 КК України, та призначити за цим Законом покарання в межах санкції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 135 КК України через ненадання ним належної допомоги недоношеній дитині;
- вбивство дитини, на його думку, могла вчинити його дружина, а версія сторони захисту про його непричетність до інкримінованого злочину не була належним чином перевірена, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження;
- його вина в умисному вбивстві не доведена поза розумним сумнівом і не підтверджується матеріалами справи;
- вирок суду ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема, протоколі слідчого експерименту від 17 вересня 2018 року, яким не надана належна правова оцінка;
- його затримання відбулось з порушенням вимог КПК України та на підставі визнавальних показань, наданих під тиском працівників правоохоронних органів, й отримані ним в результаті цього тілесні ушкодження досі не розслідувані;
- розгляд кримінального провадження відбувався з обвинувальним ухилом, під час затримання понятим був чоловік слідчої, що, на його думку, свідчить про сфабрикованість справи, упередженість слідчої;
- суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені порушення, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, не дав оцінку наданим стороною обвинувачення постановам про закриття кримінальних проваджень за фактом застосування стосовно нього недозволених методів слідства, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Від прокурора Корюківської окружної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання щодо його безпідставного засудження за вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, покликаючись на недоведеність його винуватості в інкримінованому злочині та порушення КПК України під час досудового розслідування й судового провадження.
Проте доводи засудженого Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів.
Водночас доводи засудженого в частині неповноти та однобічності судового слідства, незгоди з оцінкою окремих доказів, яка надана судами, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому злочині суд першої інстанції зробив, урахувавши, зокрема:
- показання потерпілої ОСОБА_8 про те, що вона 29 січня 2018 року вдома народила хлопчика і повідомила про це чоловіка - обвинуваченого ОСОБА_7, який в цей час перебував на роботі. ОСОБА_7 сказав їй, що дитини слід позбавитись. В той день її відвідала свекруха, якій потерпіла показала дитину і попрохала нікому не говорити, оскільки побоювалась, що інших дітей могли у них вилучити до дитячих закладів. В якийсь із днів 13-14 лютого 2018 року чоловік, випивши горілки, сказав, що прийшов час позбавитися дитини. ОСОБА_7 поліз на піч, а коли зліз з печі, то вона побачила як він щось ховав і пішов з хати. Вона відразу залізла на піч, дитини там не виявила. Коли чоловік повернувся до хати, вона запитала у нього: "Де дитина?", а він відповів: "Тобі 13 років, а мені 15 років. Там, де дрова щодня береш. Нема його вже". Вона зрозуміла, що він позбавився дитини. Через місяць після цієї події чоловік зізнався їй, що задушив тоді сина на печі подушкою. Аналогічні пояснення ОСОБА_8 надала під час проведення з нею 16 вересня 2018 року слідчого експерименту;
- показання свідка ОСОБА_9 про те, що у вересні 2018 року її було запрошено для участі в слідчому експерименті, під час якого були присутні ОСОБА_7, його адвокат, поліція фіксувала на відеозапис обставини події. Із ОСОБА_7 було проведено два слідчих експерименти: один з яких - у хаті, другий - у дворі господарства, де було виявлено та вилучено рештки тіла дитини;
дані, що містяться у:
- протоколі огляду місця події від 16 вересня 2018 року з відеозаписом до нього, під час якого на вказаному ОСОБА_7 місці було виявлено та вилучено на глибині 40 см тканину світлого кольору, в якій було завернуто рештки тіла дитини;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2018 року, під час якого ОСОБА_7 у присутності захисника розповів про те, що він позбавив життя новонародженого сина, бо вважав, що заберуть старших дітей у притулок. При цьому вказав на місце, на якому лежав син, якого розміру був малюк та які характерні ознаки мав. Потім детально показав, як накрив хлопчика подушкою, потримав кілька хвилин подушку на дитині, переконався, що у дитини після його дій зникло дихання. Дружина в цей час перебувала в іншій кімнаті. Потім показав, як взяв сорочку, загорнув хлопчика, виніс на двір і закопав у землю неподалік місця, де зберігали дрова. Алкогольні напої він вжив після того, як вбив дитину. Під час слідчої дії ОСОБА_7 на запитання захисника зазначив, що це була його ідея про вбивство дитини.