Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 753/23767/18
провадження № 61-9197св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цигарьова Олександра Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про захист прав споживачів та стягнення заборгованості.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 27 грудня 2012 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SAMDN25000731815710 (Вклад "Стандарт, 24 міс."), відповідно до пункту 1 якого вкладник передав, а банк отримав грошові кошти у сумі 60 000,00 доларів США на строк 24 місяці - до 27 грудня 2014 включно.
Позивач вказувала, що у 2015 році вона звернулась до відповідача із заявою про повернення вкладу та сплати процентів, яка ним не була виконана. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі № 753/23324/15-ц з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 на виконання договору від 27 грудня 2012 року № SAMDN25000731815710 стягнуто 74 786,30 доларів США, з яких: 60 000,00 доларів США - сума вкладу за договором; 14 786,30 доларів США - проценти нараховані на суму вкладу, 6 090,99 грн - витрати зі сплати судового збору.
Позивач зазначала, що 09 листопада 2018 року банк виконав рішення суду і перерахував їй грошові кошти у сумі 71 902,98 доларів США. Посилаючись на те, що судовим рішенням із відповідача стягнуто проценти за користування вкладом за період з 28 грудня 2012 року до 01 грудня 2015 року включно, а рішення суду виконано 09 листопада 2018 року, стягненню підлягають три проценти річних за несвоєчасне повернення депозиту та пеня за період з 02 грудня 2015 року по 08 листопада 2018 року.
ОСОБА_1 просила суд:
стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на її користь за період з 02 грудня 2015 року по 08 листопада 2018 року:
- три відсотки річних за несвоєчасне повернення депозиту у сумі 149 076,12 грн;
- три відсотки річних за несвоєчасну виплату нарахованих процентів на вклад у сумі 22 850,70 грн;
- пеню за Законом України "Про захист прав споживачів" у сумі 1 690 362,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000731815710 проценти у розмірі 858,25 доларів США, три відсотки річних - 61 722,73 грн, пеню - 1 675 800,00 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 26 418,67 грн.
У решті вимог позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов у частині стягнення процентів, суд першої інстанції послався на положення статей 1060, 1061 ЦК України та вказав, що закінчення строку дії договору у разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором або законом. Визначаючи розмір процентів, які підлягають нарахуванню, суд першої інстанції встановив, що договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором після закінчення терміну його дії. Суд визначив дату початку нарахування процентів за депозитом та процентну ставку за вкладами.
Ухвалюючи рішення у частині вимог про стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
Врахувавши судову практику Верховного Суду, визначивши пеню у розмірі 657 000 доларів США та застосувавши принцип пропорційності у цивільному судочинстві, суд першої інстанції зменшив пеню до розміру депозитного вкладу - 60 000 доларів США, що становить 1 675 800 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року у частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" 821,83 грн судового збору на користь держави.
У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції врахував, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
Суд вказав, що позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з банку пеню, відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", обчислену за період з 02 грудня 2015 року по 08 листопада 2018 року, проте, договірні правовідносини між позивачем і банком припинені з 11 листопада 2015 року. Припинення договірних правовідносин між споживачем і банком виключає можливість стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Рішення суду першої інстанції у частині стягнення процентів у апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цигарьов О. О. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року (надійшла до суду 21 вересня 2022 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення процентів за договором вкладу заявником не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
22 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дарницького районного суду міста Києва.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину п`яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14- 184цс20).
Вказує, що пославшись у постанові на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, суд апеляційної інстанції здійснив його довільне та розширене тлумачення, оскільки, як вказує заявник, депозитний договір у судовому порядку не розривався.
Вважає, що звернення ОСОБА_1 до банку із заявою про повернення коштів не свідчить про розірвання сторонами зазначених депозитних договорів ані вкладником, ані за згодою сторін, адже таке звернення є необхідною, однак недостатньою умовою розірвання договору з урахуванням положень пункту 2.2.1.23 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які містяться на офіційному сайті банку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказало, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова Київського апеляційного суду 07 червня 2022 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" в особі відділення Банку у місті Сімферополі (АР Крим), укладений договір № SAMDN25000731815710 (Вклад "Стандарт, 24 міс.").
Відповідно до пункту 1 договору при його укладенні вкладник передає, а банк отримує грошові кошти у сумі 60 000,00 доларів США на строк 24 місяці до 27 грудня 2014 року включно. Для внесення суми вкладу банк відкриває вкладнику поточний рахунок № НОМЕР_1 . Процентна ставка за вкладом становить 10 % річних. Мінімальний строк вкладу становить 6 місяців.
На виконання умов договору, 27 грудня 2012 року позивач внесла на депозит грошові кошти у сумі 60 000,00 доларів США.
Після закінчення першого строку вкладу - 27 грудня 2014 року позивач не заявляв банку про його відмову від продовження строку, а відтак строк вкладу, у силу пункту 6 договору, був автоматично продовженим ще на один строк (24 місяці) - з 28 грудня 2014 року до 27 грудня 2016 року.
У червні 2015 року позивач на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" направила письмову претензію до договору вкладу № SAMDN25000731815710, згідно з якою, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою про розблокування відповідного рахунку, відкритого за договором.