Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 354/738/14
провадження № 61-10642 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: ОСОБА_3, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року у складі судді
Остап`юк М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянкута скасування його державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня
1994 року № 136 ОСОБА_2 було передано
у приватну власність земельну ділянку, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1, яка на той час перебувала
у користуванні двох співвласників житлового будинку, який на ній був розташований, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . На підставі цього рішення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_2 було видано державний акт від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,16 га, за вказаною адресою. Зазначене у подальшому призвело до порушення його законних прав на частину вказаної земельної ділянки, розташованої під його будинком та господарськими приміщеннями, на які він набув право власності згодом.
Так, 05 листопада 1999 року за договором міни, укладеного з
ОСОБА_6, він, його мати - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 набули право власності на половину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих на земельній ділянці по
АДРЕСА_1 . При обміні своєї двокімнатної квартири із господарськими приміщеннями на половину вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських приміщень
їм не було повідомлено тодішнім власником, що земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що обмінюються, перебуває
у власності іншої особи, а саме ОСОБА_2 .
У подальшому їм стало відомо, що земельна ділянка під їхнім житловим будинком та господарськими будівлями, які перейшли у їхню власність за договором міни від 05 листопада 1999 року, перебуває у власності ОСОБА_2 - власниці іншої половини будинку АДРЕСА_1 . Зазначене
стало підставою для численних судових спорів, розгляд яких триває до цього часу. Судами при розгляді цивільних і адміністративних справ
(№№ 2-257/2009; 2а-116/2010; 2-314/2011; 0917/2-303/2011) було встановлено, що при приватизації ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, площею 0,16 га, були порушені положення чинного на той час земельного законодавства України. Зокрема, Яремчанською міською радою Івано-Франківської області не приймалося рішення щодо припинення права користування ОСОБА_5 (попереднього співвласника житлового будинку) зазначеною земельною ділянкою, порушено норми безоплатної передачі земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку у містах у розмірі 0,1 га, а передано ОСОБА_2 0,16 га. Крім того, виконавчий комітет міської ради перевищив свої повноваження, оскільки питання регулювання земельних відносин, до яких відноситься
і передача земельних ділянок у власність, вирішувалася виключно
у сесійному порядку місцевими радами депутатів.
Визнання недійсним вказаного рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 та оспорюваного державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,16 га, вже було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 28 грудня 2009 року у справі № 2-257/2009 встановлено факт порушення його та його матері - ОСОБА_7 прав у частині набуття ними права власності або права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на частину житлового будинку. Однак, у задоволенні їх позову було відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
У зв`язку з цим, вони 22 квітня 2010 року звернулися із заявою до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про скасування незаконного рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 та про скасування державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,16 га, незаконно виданого на підставі цього рішення виконавчого комітету міської ради. Проте, виконавчим комітетом у розгляді на пленарному засіданні міської ради зазначеної заяви було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду
від 16 жовтня 2013 року у справі № 9104/107635/12 позов його матері - ОСОБА_7 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області задоволено. Зобов`язано Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_7 про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 та державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, площею 0,16 га.
Яремчанською міською радою Івано-Франківської області рішенням
від 24 липня 2014 року № 492-27/2014 було відмінено пункт 48 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 щодо безоплатної передачі
ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,16 га, по
АДРЕСА_1 , як таке, що суперечить положенням законодавства України. Проте державний акт
від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,16 га, скасовано не було.
Оскільки міською радою самостійно було скасовано рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області
від 20 грудня 1994 року № 136 щодо безоплатної передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1 та не скасовано державний акт від 17 липня
1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності
ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, площею 0,16 га, то це є новою підставою для звернення до суду про визнання недійсним та скасування оспорюваного державного акту у судовому порядку.
На цей час відповідачка відгородила територію, на якій розташований його житловий будинок, звівши огорожу. На іншу територію земельної ділянки відповідачка оформила нову технічну документацію та набула право власності по тих межах, які вона самостійно визначила. Рішення
органу місцевого самоврядування, яким затверджено вказану технічну документацію, оспорене у судовому порядку і розгляд справи на цей час триває. Оскільки межі земельної ділянки, які визначила відповідачка тепер, побудувавши огорожу, надто близько прилягають до його будинку, у нього відсутнє подвір`я. Тобто, відповідачка віддала йому територію суто під його будинком без території необхідної для обслуговування цього будинку. Він не має доступу до господарських приміщень, на які має право згідно з договором міни від 05 листопада 1999 року, зокрема, криниці, сараїв. Частина цих приміщень, які йому належать, уже давно зруйновані відповідачкою в силу того, що до тієї частини земельної ділянки він не має доступу.
Оскільки на сьогодні у відповідачки наявний оспорюваний державний акт від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності
на спірну земельну ділянку, площею 0,16 га, який ніким не скасований, він не може захистити своє право на частину земельної ділянки, яка має належати йому та його сестрі - ОСОБА_3, після смерті їх матері - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати державний акт від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666, виданий ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1, а також скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 24 вересня 2021 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_3 .
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 21 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю,
серії ІІІ-ІФ № 046666, виданий громадянину України ОСОБА_2 на підставі рішення Яремчанської міської ради народних депутатів від 20 грудня 1994 року № 136, яким передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,16 га, для обслуговування будівель та особистого підсобного господарства, що розташована по
АДРЕСА_1, та скасовано його державну реєстрацію.
Визнано незаконним і скасовано пункт 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 № 136 у частині передачі у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок передання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки згідно з оспорюваним державним актом було позбавлено іншого співвласника - ОСОБА_5 без його згоди права на користування земельною ділянкою, яка перебувала у спільному користуванні з відповідачкою. Зазначене суперечило діючим на той час положенням статей 29, 31 ЗК України 1990 року, які передбачали припинення права користування за наявності заяви або згоди землекористувача та на підставі рішення місцевих Рад народних депутатів. Невідображення у оспорюваному державному акті половини житлового будинку АДРЕСА_1, належного
ОСОБА_5, на думку суду, свідчило про свідомий характер вчинення такого порушення.
На момент набуття у 1995 році у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки безпосередньо права ОСОБА_1 не були порушені, так як він ще не був власником будинку та відповідних господарських будівель. Порушення його прав на земельну ділянку розпочалося
з моменту набуття ним права власності на житловий будинок та частину господарських споруд, тобто з часу укладення 05 листопада 1999 року договору міни з ОСОБА_6 і тривало на час розгляду спору. З огляду на це, а також інших обставин цієї справи, тривалістю спору між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності, про застосування якого заявила відповідачка, не може бути застосований
у спірних правовідносинах, так як порушення прав позивача є триваючим.
З метою уникнення неправомірного обмеження доступу ОСОБА_1 до суду, суд першої інстанції вважав за необхідне визначити самостійно ефективний спосіб захисту його прав шляхом скасування як оспорюваного державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку,
площею 0,16 га, так і рішення виконавчого комітету міської ради
від 20 грудня 1994 року № 136, на підставі якого він був виданий.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня
2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 21 лютого 2022 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд також зазначив, що спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території, згоди на приватизацію якої ані позивач, ані попередні співвласники будинку АДРЕСА_2
не надавали. Частина земельної ділянки передана без врахування часток
у праві спільної часткової власності у нерухомому майні, порядку користування будинком та розташування інших будівель. На вказаній земельній ділянці перебували надвірні та господарські споруди, які належали власникам зазначеного будинковолодіння.
Разом з тим, ОСОБА_2 приватизувала частину земельної ділянки, огородила її, чим створила перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою як під будинком, що належить позивачу, так і відповідними господарськими будівлями і спорудами. Таким чином, спірна земельна ділянка перебувала у спільному користуванні співвласників житлового будинку, а при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України 1990 року до набувача від відчужувача переходило належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не було передбачено договором.
Відтак, унаслідок укладення з ОСОБА_6 договору міни
від 05 листопада 1999 року до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована їх частина житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та земельна ділянка, необхідна для їх обслуговування.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що з моменту
набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_1, оспорюваний державний акт, який засвідчує право власності відповідачки на земельну ділянку під цими об`єктами, по своїй природі суперечить ЗК України
1990 року, а права позивача порушуються.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивач на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради та видачі їй державного акта на право приватної власності на земельну ділянку не був співвласником будинку,
а тому його права не могли бути порушеними, є безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка була приватизована незаконно, у зв`язку з чим наступні співвласники були позбавлені права спільної часткової власності на частину земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння, яка без їх згоди та урахування порядку користування прибудинкової територією була виділена у приватну власність відповідачці. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі
№ 2-23/11, провадження № 61-5915св18, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 452/3561/14, провадження № 61-21863св18.
Крім того, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним пункт 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 щодо передачі
у власність ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) земельної ділянки. Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач у прохальній частині позовної заяви просив визнати недійсним державний акт від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, площею 0,16 га. В обґрунтування своїх вимог як фактичні підстави позову зазначив те, що рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136, на підставі якого видано оспорений державний акт, є незаконним та відмінене рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року № 492-27/2014. Як на правові підстави вимог, позивач посилався, у тому числі, на порушення норм ЗК України та Закону України "Про місцеві Ради (народних депутатів) та місцеве і регіональне самоврядування" при прийнятті виконавчим комітетом міської ради рішення від 20 грудня 1994 року № 136. Водночас, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі
№ 2-3007/11, провадження № 14-525цс18.
Оскільки факт порушення права позивача встановлено, а рішення, скасування якого стало підставою для звернення до суду не скасоване, суд вважав за необхідне визначити ефективний спосіб захисту прав позивача шляхом визнання недійсним та скасування як державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право власності на земельну ділянку, так і пункт 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136, на підставі якого видано оспорюваний державний акт.
За вказаних обставин, суд першої інстанції самостійно визначив ефективний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1, що відповідає його праву та положенням статті 5 ЦПК України, статті 16 ЦК України, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) судового рішення задоволено. Виконання (дію) рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року
та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня
2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимогОСОБА_1, скасувавши додатково пункт 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня
1994 року № 136 у частині передачі їй у власність земельної ділянки, що
є підставою для скасування рішення суду в цій частині у зв`язку
з порушенням частини другої статті 264 ЦПК України. Предметом спору
у цій справі є скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 і жодних вимог щодо скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 ОСОБА_1 не заявляв. Крім того, вказане рішення виконавчого комітету міської ради
від 20 грудня 1994 року № 136 вже було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 28 грудня 2009 року у справі № 2-257 у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, так як позивачі вже зверталися з таким позовом
у 2004 році, який був повернутий в зв`язку з невиконанням недоліків позовної заяви. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 26 жовтня 2016 року у справі № 354/246/16, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2016 року, визнано незаконними пункти 22 та 22.1 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 липня
2014 року № 492-27/2014 про відміну пункту 48 додатку № 3 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської областівід 20 грудня 1994 року № 136 в частині передачі їй у власність земельної ділянки. Отже, зі скасуванням рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року № 492-27/2014, відпали
ті обставини, на підставі яких ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Крім того, станом на час розгляду цієї справи був відсутній предмет
спору, а саме оспорюваний державний акт від 17 липня 1995 року
серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної власності на земельну ділянку, оскільки рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 травня 2018 року "Про розгляд земельних питань" було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення
меж її земельної ділянки в натурі шляхом поділу на три нові земельні ділянки, виготовлено технічну документацію, присвоєно кадастрові
номери, а інформацію внесено до державного земельного кадастру.
Отже, правовстановлюючими документами на земельні ділянки, площею 0,1000 га, 0,0225 га є витяги на її ім`я, а на земельну ділянку, площею
0,0272 га, є витяг на ім`я ОСОБА_11, що підтверджує факт анулювання оспореного державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 як правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки.
Суди не звернули належної уваги на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, адже, якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначений, то до набувача переходить право власності тільки на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та частина земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, що передбачено статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України. Крім того, є помилковим висновок судів про те, що вказаний позов є негаторним і до нього не застосовуються строки позовної давності. На час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не є володіючим власником (титульним володільцем) спірної земельної ділянки, а тому захист його прав має здійснюється за правилами віндикаційного позову,
у тому числі зі застосуванням строків позовної давності, який належить обчислювати з березня 2004 року, коли було вперше пред`явлено позов до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про визнання незаконним оспореного державного акту на право приватної власності
на землю. Отже,належним способом захисту (відновлення) прав позивача
у цьому спорі є віндикація, адже за нею зареєстровано право власності (стаття 388 ЦК України).
Помилковими є висновки судів щодо відсутності згоди попередніх власників житлового будинку по АДРЕСА_1 щодо користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будинку. Так, рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області
від 24 червня 1981 року № 133 було надано у користування земельні ділянки
за вищевказаною адресою попереднім власникам: ОСОБА_12 та
ОСОБА_13 у тих розмірах, які були ними погоджені. Площу під подвір`ям, яка знаходилась у спільному користуванні, суд так і не встановив, а лише виходив з припущень. У поземельних книгах за ОСОБА_12 до 1995 року рахувалось 1 541 кв. м, тому й проектна документація виготовлялась саме на цю площу, а попередній власник Ѕ домоволодіння - ОСОБА_5 погоджував вказані межі. Оскільки подвір`я перебувало у спільному користуванні, то його площа не була включена в оспорюваний державний акт на право власності на землю. Спору щодо поділу подвір`я між попередніми власниками ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не було, так як вони за спільною згодою, здійснили його поділ і приватизували свою частку. Крім того, рішенням Яремчанчської міської ради Івано-Франківської області від 26 грудня 2013 року № 395-23/2013 ОСОБА_1 та
ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою. Тому у позивача є можливість приватизувати власну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.
Посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому зазначено, що згідно зі статтею 30 ЗК України 1990 року до набувача
від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не було передбачено договором. Відтак, унаслідок укладення
з ОСОБА_6 договору міни від 05 листопада 1999 року до
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована їх частина житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та земельна ділянка, необхідна для їх обслуговування. Видача державного акту на право власності на земельну ділянку та державна реєстрація є похідними від рішення про передачу у власність земельної ділянки, а тому у разі визнання незаконним та скасування рішення визнається недійсним державний акт
і скасовується державна реєстрація. Таким чином визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та державних органів про право власності вважається належним і законним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.При прийнятті рішення покладаються на розсуд суду та просять проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної
скарги - безпідставними. Порушення його права на частину земельної ділянки, на якій розташоване його будинковолодіння, розпочалося з моменту набуття ним права власності на частину житлового будинку, тобто з 05 листопада 1999 року і триває до цього часу у зв`язку з наявністю
у відповідачки правовстановлюючих документів на всю земельну ділянку, на якій розміщено його будинок, площею 0,16 га. Звернувшись із заявою про застосування строків позовної давності, ОСОБА_2 таким чином фактично визнала порушення нею його прав та законних інтересів. Відтак, суди обґрунтовано відмовили у застосуванні наслідків пропущення строків позовної давності, оскільки позов є негаторним. На цей час відповідачка відгородила територію, на якій розташований його житловий будинок, звівши огорожу. На іншу територію земельної ділянки відповідачка оформила нову технічну документацію та набула право власності по тих межах, які вона самостійно визначила. Рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено нову технічну документацію, оспорене
у судовому порядку і розгляд справи на цей час триває.
Оскільки межі земельної ділянки, які визначила відповідачка тепер, побудувавши огорожу, надто близько прилягають до його будинку, у нього відсутнє подвір`я. Тобто, відповідачка віддала йому територію суто під його будинком без території необхідної для обслуговування цього будинку. Також, він не має доступу до господарських приміщень, на які має право згідно з договором міни від 05 листопада 1999 року, зокрема, криниці, сараїв. Частина цих приміщень, які йому належать, уже давно зруйновані відповідачкою в силу того, що до тієї частини земельної ділянки він не має доступу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
(т. 2, а. с. 37-38; т. 3, а. с. 86).
Співвласником 1/3 частки вказаного будинку є рідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
(т. 3, а. с. 86).
Житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок з господарськими будівлями ОСОБА_2, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1, розташовані на одній земельній ділянці.
Станом на 1981 рік по АДРЕСА_1 знаходилося домоволодіння АДРЕСА_1 .
24 червня 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 133 відбулося виділення будинків АДРЕСА_3 та
АДРЕСА_4 за ОСОБА_13 та ОСОБА_12 по половині.
Надано в тимчасове користування земельні ділянки: ОСОБА_13 у розмірі 208 кв. м, а ОСОБА_14 - 1 542 кв. м. Відповідно до пункту 5 рішення міської ради подвір`я домоволодіння залишено у загальному користуванні громадян у зв`язку із неможливістю його реального поділу через скупченість розміщених будівель (т. 3, а. с. 168 ).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22 вересня 1982 року № 03 пункт 5 рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24 червня 1981 року № 133 про те, що подвір`я є подвір`ям загального користування, відмінено (т. 3, а. с. 186).
02 липня 1981 року ОСОБА_13 подарував належну йому половину житлового будинку з відповідною частиною господарських приміщень ОСОБА_5 (т. 3, а. с. 162-163).
28 квітня 1999 року ОСОБА_5 подарував 1/2 частину вказаного
будинку разом із відповідною частиною господарських будівель (літню кухню, чотири стайні, погріб, вбиральню, криницю, огорожу, тощо) - ОСОБА_6 (т. 3, а. с. 121).
05 листопада 1999 року ОСОБА_6 обміняв вказану 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями на двокімнатну квартиру
з відповідними господарськими приміщеннями по
АДРЕСА_5 ОСОБА_1, його матері - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Отже, останні стали новими співласниками половини будинку АДРЕСА_1 та відповідної частини господарських приміщень
по АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 120).
У подальшому мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - успадкувала після смерті ОСОБА_8 його частку та набула право власності на 2/3 частки будинку, яка після смерті останньої у 2018 році у рівних частинах перейшла
у порядку спадкування до її дітей: ОСОБА_1 та його сестри -
ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 37, т. 3, а. с. 86).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 1994 року, яке посвідчене державним нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області і зареєстроване в реєстрі за № Д-323, ОСОБА_2 отримала право власності
за заповітом на належну її бабі - ОСОБА_12 1/2 частку житла
з відповідною часткою господарських будівель по
АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 119).
Судами встановлено, що на час розгляду справи збереглася лише половина будинку АДРЕСА_1, яка належить позивачу ОСОБА_1 та його сестрі - ОСОБА_3, інша половина - знесена ОСОБА_2 у 2004 році
на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради
Івано-Франківської області від 17 серпня 2004 року № 84.
Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 23 лютого 2010 року № 24 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, що належала у рівних частках ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнано одним цілим будинком (т. 3, а. с. 155).
Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 (т. 3, а. с. 124, 129) ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування будівель та підсобного господарства, площею 0,08 га, 0,05 га та 0,03 га, розташованих по АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення 17 липня 1995 року ОСОБА_2 отримала оспорюваний державний акт серії ІІІ-ІФ № 046666 на право власності на земельну ділянку для обслуговування будівель та особистого підсобного господарства, площею 0,16 га.
Житловий будинок ОСОБА_1 за адресою: по
АДРЕСА_1, та житловий будинок
з господарськими будівлями ОСОБА_2, якому присвоєна адреса:
АДРЕСА_1, розташовані на одній спільній земельній ділянці, яка згідно з оспорюваним державним актом на право власності на земельну ділянку від 17 липня 1995 року
серії ІІІ-ІФ № 046666 належить лише ОСОБА_2 .
Вказаний позов пред`явлений з тих підстав, що земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинком ОСОБА_1, та земельна
ділянка, необхідна для його обслуговування, знаходиться у власності
ОСОБА_2 на підставі оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю, що порушує право ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду
від 16 жовтня 2013 року у справі № 9104/107635/12 позов матері
ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області задоволено. Зобов`язано Яремчанську міську раду Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_7 про скасування рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 20 грудня 1994 року № 136 та державного акту від 17 липня 1995 року серії ІІІ-ІФ № 046666 на право приватної
власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 164-166).