Постанова
Іменем України
09 січня 2023 року
м. Київ
справа № 161/5807/22
провадження № 61-8806св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року в складі колегії суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
13 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 28 квітня 2022 року. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 24 квітня 2022 року ОСОБА_2 систематично проявляє до неї безпідставну агресію, цькування, погрожує, психологічно тисне, ображає нецензурно, унаслідок чого між ними почали виникати численні сварки. Ці дії свідчать про застосування ОСОБА_2 щодо неї психологічного та фізичного домашнього насильства. Зокрема, 24 квітня 2022 року близько 23-00 год у квартирі АДРЕСА_1 між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 вдарив її шваброю по правій руці, внаслідок чого у неї утворилася відкрита рана, кров з якої була на ній та на гардинах. Потім він вдарив її по ногах. Він із сином намагалися зв`язати її мотузками. Син накинув на її обличчя ковдру, щоб вона не кричала. Катування тривало майже 5 годин. Потім ОСОБА_2 викликав поліцію. На її переконання це було зумовлено тим, щоб його не звинувачували у вчиненні домашнього насильства. Разом із тим, поліція не намагалася з`ясувати будь-які обставини.
06 травня 2022 року ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову побив її. Вона викликала поліцію та звертался із відповідною заявою щодо вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, однак безрезультатно. В подальшому ОСОБА_2 не припиняє моральні знущання щодо неї, погрожує забрати дітей, викрасти їх подалі від неї, позбавити її житла, речей. Він у присутності дітей принижує її, називає психічно хворою, неврівноваженою, б`є по ногах, завдає фізичного болю ляпасами, стусанами, штовханням.
ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 3 місяці із забороною наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця фактичного її проживання за адресою: АДРЕСА_2 та забороною вести із нею листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на 3 місяці, яким заборонено наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та заборонено вести листування, телефонні переговори (у тому числі надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіхосіб.
Рішення суду мотивоване тим, що судом встановлено вчинення ОСОБА_2 відносно колишньої дружини ОСОБА_1 протиправних дій, які мають ознаки домашнього насильства, а відтак негативно впливають на фізичне та моральне становище заявника. За таких обставин, суд визначив пріоритетним право ОСОБА_1 на дієвий, ефективний та невідкладний захист у виниклих випадках домашнього насильства, недопущення їх повторних випадків, прийшов до висновку про видачу обмежувального припису та застосування у відношенні ОСОБА_2 таких заходів тимчасового обмеження прав, як: заборони наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 ; заборони вести листування, телефонні переговори (у тому числі надсилати смс-повідомлення) із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.На переконання суду, вищевказані заходи, з огляду на ситуацію, яка склалася між цими особами, не порушуватимуть прав та законних інтересів ОСОБА_2, оскільки квартира, у якій проживає заявник, належить самій ОСОБА_1 . Суд, з огляду на конституційні гарантії свободи пересування, не вбачав підстав для заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань саме ближче 500 метрів до місця фактичного проживання його колишньої дружини, натомість визначив таку відстань у 200 метрів. Враховуючи обставини справи, суд вважав за можливе застосувати обмежувальний припис на строк 3 місяці.Такий захід матиме превентивний характер з метою недопущення більш негативних наслідків для ОСОБА_1, які існують та можуть виникнути у її взаємовідносинах із ОСОБА_2 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання якого - АДРЕСА_2, строком на 3 місяці та визначено наступний захід тимчасового обмеження його прав:заборона наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заінтересована особа - ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засіданні в суді першої інстанції, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. При розгляді справи по суті апеляційний суд визнав доведеним вчинення ОСОБА_2 щодо ОСОБА_5 лише психологічного насильства. Разом із цим, апеляційний суд вважав, що заявник не довела необхідності застосування такого заходу тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 як заборона вести із нею листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. З урахуванням доведених обставин суд дійшов висновку про достатність застосування заходу тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 у вигляді заборони наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року заявник касаційної скарги вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 752/9731/21, а саме, що суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків (родичів) у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Однак, всупереч такій позиції, апеляційний суд необґрунтовано обмежив ОСОБА_2 у реалізації своїх прав щодо його неповнолітніх дітей, натомість ОСОБА_1 не довела вимог її заяви та наявності підстав для застосування обмежувального припису.
Касаційна скарга подана за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 квітня 2008 року. Шлюб було розірвано заочним рішенням Луцького міськрайоного суду Волинської області від 28 квітня 2022 року в справі № 161/22225/21.За час перебування у шлюбі в них народилися діти: син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між сторонами склалися неприязні стосунки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, постанова суду апеляційної інстанції, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України вказано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
За частиною першоюстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 5 ЦПК України вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.