ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 759/5930/16-ц
провадження № 61-2294св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касaційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Гаражно-будівельний кооператив "Верстат-7",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ГК Верстат-7" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Шум Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Верстат-7", найменування якого змінено у 2017 році на Обслуговуючий кооператив "ГК Верстат-7" (далі - ОК "ГК Верстат-7"), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 10 квітня 2014 року він прийнятий на роботу до ОК "ГК Верстат-7" на посаду охоронця.
25 лютого 2016 року відповідач видав наказ № 13/К-2016 про його звільнення, з яким позивач був ознайомлений лише 6 квітня 2016 року.
З наказом про звільнення позивач не погоджується, зазначає, що трудових обов`язків, типових правил внутрішнього трудового розпорядку не порушував, до винесення наказу заходи дисциплінарного стягнення до нього не застосовувались.
Позивач також звертає увагу на те, що наказ про звільнення не містить конкретного проступку, відповідно до якого застосовується відповідачем перше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Вважає, що інформація щодо дати його звільнення та підстав звільнення, яка міститься в контролюючих органах та внесена до трудової книжки позивача, є суперечливою.
Разом з цим, позивач зазначає, що при його звільненні порушено строки виплати заробітної плати більше ніж за 1 місяць, видача трудової книжки та здійснення розрахунку при звільненні здійснено із затримкою. У зв`язку з невиплатою заробітної плати позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, позбавлення засобів існування, можливості купувати необхідні речі, зміні звичайного життєвого укладу.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ ОК "ГК Верстат-7" про його звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, поновити на посаді охоронника, стягнути заборгованість із заробітної плати за період з лютого 2014 року до лютого 2016 року у розмірі 9 324,96 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з березня 2016 року до січня 2018 року у розмірі 63 675,45 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 10 449,57 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 4 893,90 грн, а також стягнути 20 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 13/К -2016 від 25 лютого 2016 року ОК "ГК Верстат-7" щодо звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України
Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника ОК "ГК Верстат-7".
Стягнено з ОК "ГК Верстат-7" на користь ОСОБА_1 : 9 324,96 грн заборгованості із заробітної плати за період з 1 лютого 2014 року до 25 лютого 2016 року (здійснення перерахунку ставки, враховуючи коефіцієнт інфляції), 63 675,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з березня 2016 року до січня 2018 року, 10 449,57 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, 4 893,90 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, а всього - 103 343,88 грн; суми зазначені без урахування податків та обов`язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць.
В іншій частині у позові відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року виправлено описку в рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року.
Четвертий абзац резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції: стягнено з ОК "ГК Верстат-7" на користь ОСОБА_1 - 9 324,96 грн заборгованості із заробітної плати за період з 1 лютого 2014 року до 25 лютого 2016 року (здійснення перерахунку ставки, враховуючи коефіцієнт інфляції), 63 675,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з березня 2016 року до січня 2018 року, 10 449,57 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, 4 893,90 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 5 000 грн - у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнено - 93 343,88 грн; суми зазначені без урахування податків та обов`язкових платежів.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України проведене з порушенням трудового законодавства, а тому останній підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До винесення оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 до позивача відповідно до положень статті 147 КЗпП України не застосовувалися жодні заходи дисциплінарного стягнення, зокрема - догана.
Оголошене ОСОБА_1 наказом № 4/К-2016 від 26 січня 2016 року зауваження суд першої інстанції заходом дисциплінарного стягнення не визнав.
У наказі № 13/К-2016 від 25 лютого 2016 року відсутні обов`язкові відомості щодо конкретного проступку позивача, відповідно до якого застосовується перше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
У наказі про звільнення підпис позивача ОСОБА_1 у відведеному для цього місці відсутній, нижче на документі позивачем зроблено відмітку про те, що копію наказу він отримав 6 квітня 2016 року і з даним документом не погоджується.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати і грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, місцевий суд виходив з того, що розрахунок відповідної заборгованості проведений представником позивача у відповідності до вимог закону.
Надавши оцінку характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу, врахувавши принципи розумності та справедливості, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоду.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року про виправлення описки, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - змінено.
Зменшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з ОК "ГК Верстат-7" на користь ОСОБА_1, з 63 675,45 грн до 41 400 грн (сума зазначена без врахування податків та обов`язкових платежів).
Зменшено розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОК "ГК Верстат-7" на користь ОСОБА_1, з 5 000 грн до 3 000 грн.
В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України з порушенням трудового законодавства відповідають вимогам закону, а доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують висновків місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками місцевого суду у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність правових підстав для задоволення цих позовних вимог.
Апеляційний суд зауважив, що посадовий оклад охоронника ОК "ГК Верстат-7" згідно штатного розкладу з 1 жовтня 2012 року складав 700 грн і до 17 травня 2017 року не змінювався. За даними зведеної відомості нарахування, утримання та видачі заробітної плати ОСОБА_1 за період з лютого 2014 року до лютого 2016 року на посадовий оклад позивача кожного місяця нараховувалась індексація, після чого розмір заробітної плати збільшувався шляхом проведення доплати відносно мінімальної заробітної плати відповідно до рівня, установленого наказами Голови правління.
Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відсутні.
Разом з цим, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки виплачується працівнику за його бажанням або при звільненні (частини перша та четверта статті 83 КЗпП України).
У даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки обґрунтовувались положеннями частини першої статті 83 КЗпП України - виплата грошової компенсації у разі звільнення працівника.
Водночас, заявляючи такі вимоги, позивач вважає своє звільнення незаконним і просить поновити його на роботі. При поновленні на роботі проводиться виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу і виплата компенсації за невикористану відпустку у такому випадку не передбачена.
Враховуючи, що правові підстави для стягнення заборгованості із заробітної плати відсутні, визначений районним судом з урахуванням існування цієї заборгованості розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню до 41 400 грн.
За результатами перегляду справи апеляційний суд, врахувавши характер та обсяг моральних переживань позивача, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його житті, а також вимог розумності і справедливості, дійшов висновку про зменшення розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОК "ГК Верстат-7" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Місцевий суд помилково прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подану позивачем з порушенням строків, визначених ЦПК України.
На вказану обставину заявник звертав увагу апеляційного суду, проте судом апеляційної інстанції такі доводи відхилено.
Заявник вважає, що дії судів попередніх інстанцій призвели до неправильного вирішення справи, тому просив касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали справи № 759/5930/16.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року частково задоволено заяву ОК "ГК Верстат-7" про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.
Відмовлено в зупиненні виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині визнання незаконним і скасування наказу № 13/К-2016 від 25 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 і його поновлення на роботі на посаді охоронника ОК "ГК Верстат-7", а також в частині стягнення з ОК "ГК Верстат-7" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць.
У іншій частині виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Відповідно до статуту ОК "ГК Верстат-7" від 22 січня 2003 року кооператив був організований з метою забезпечення членів кооперативу індивідуальними гаражами для автомашин, під`їзними шляхами, збудованими за власні кошти членів кооперативу, а також для експлуатації і управління цими гаражами.
Відповідно до нової редакції статуту ОК "ГК Верстат-7" від 17 травня 2017 року кооператив створюється з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.
Предметом діяльності кооперативу є здійснення будівництва та спільної експлуатації комплексу індивідуальних гаражів для зберігання транспортних засобів, які належать членам кооперативу. Вищим органом управління є загальні збори.
10 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся голови правління кооперативу із заявою про прийняття його на роботу.
10 лютого 2014 року наказом ОК "ГК Верстат-7" № 4-к-2014 ОСОБА_1 прийнято на посаду охоронника з випробувальним терміном один місяць.
Відповідно до посадової інструкції від 14 січня 2014 року до обов`язків охоронника належить: охорона об`єктів, здійснення візуального контролю за територією та об`єктом, що охороняється, пропуск працівників, відвідувачів, автомобільний та інші види транспорту і випуск їх з території, перевірка цілісності об`єкта, наявності замків та інших замикальних пристроїв, цілісності конструктивних елементів об`єкта, приміщень, місць зберігання транспортних засобів, наявності пломб, відбитків печаток, інших цінностей, повідомлення керівникові про неможливість прийняти об`єкт під охорону, приймання та здача об`єкта із записом про це в "Журналі передачі змін", контроль периметру огорожі, охоронно-пожежної сигналізації, засобів зв`язку, охорони, освітлення, забезпечення зберігання інвентарного майна.
Інструкцією з організації та здійснення охорони охороннику забороняється: нести службу за відсутності посвідчення, залишати пост (за винятком надання допомоги в запобіганні порушень), самостійно відлучатись від безпечного маршруту руху при обході території, відпочивати в невстановлений час, самостійно залишати пост охорони, не попередивши та не врегулювавши питання з управляючим. Відлучений зобов`язаний залишити заяву і обов`язково про свою відсутність попередити зміну іншого посту, записати в "Журналі передачі змін" коли і за чиїм дозволом покинув зміну.
26 січня 2016 року відповідачем прийнято наказ № 4/К-2016 про винесення зауваження ОСОБА_1 за неналежне виконання ним посадових обов`язків згідно з посадовою інструкцією та попереджено про застосування до нього більш суворих заходів адміністративного впливу. ОСОБА_1 з даним наказом був ознайомлений, що підтверджено сторонами в судовому засіданні в суді першої інстанції.