Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 548/741/21
провадження № 61-1022св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 12 квітня 2018 року між ним та відповідачем укладений договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко", посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком В. І., за умовами якого він купив у відповідача частку у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" у розмірі 5 100,00 грн, що складало 17 % статутного капіталу.
Згідно з пунктом 3.1. вказаного договору ціна договору складала 5 100,00 грн, які позивач сплатив відповідачеві до підписання цього договору.
Вказаний факт підтверджується розпискою від 12 квітня 2018 року, написаною відповідачем, оригінал якої знаходиться у нього (позивача), та згідно з якою відповідач отримав 800 000,00 грн.
Різниця між ціною договору та фактично отриманою відповідачем сумою складає 794 900,00 грн, які відповідач набув без достатньої правової підстави.
06 квітня 2021 року він направив відповідачу вимогу про повернення йому надлишково сплачених грошових коштів у сумі 794 900,00 грн до 11 квітня 2021 року, однак відповідач вказані грошові кошти не повернув.
Вважав, що договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12 квітня 2018 року є правовою підставою лише для сплати позивачем ціни частки 17 % статутного капіталу ТОВ "Таращамолоко" у розмірі 5 100,00 грн, будь-яких інших підстав для сплати ним на користь відповідача 794 900,00 грн договір не містить.
Отже, відповідач набув від нього грошові кошти в сумі 794 900,00 грн без достатньої правової підстави, а тому вони підлягають поверненню на його користь.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 794 900,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2021 року, ухваленим у складі судді Коновод О. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 794 900,00 грн та судовий збір у сумі 7 949,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач набув грошові кошти від позивача в сумі 794 900,00 грн без достатньої правової підстави, а тому дійшов висновку про те, що вказана сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що надана позивачем розписка від 12 квітня 2018 року, оригінал якої досліджено апеляційним судом, не містить жодних даних про те, що грошові кошти у сумі 800 000,00 грн отримані ОСОБА_2 саме від позивача та на виконання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12 квітня 2018 року, а тому вказана розписка не є доказом того, що ОСОБА_2 отримав від позивача вказану суму на виконання умов вищезазначеного договору та що вказані кошти набуті ним без достатньої правової підстави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, що спростовують зміст боргового документа або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє. Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.
Відповідач не заперечував те, що розписка від 12 квітня 2018 року написана ним особисто, доказів того, що ОСОБА_1 незаконно заволодів розпискою, немає, доказів, у зв`язку з якими іншими правовідносинами була написана розписка та кому саме, відповідач не надав, підстави для сплати коштів у сумі 794 900,00 грн відсутні, розписка від 12 квітня 2018 року підтверджує факт отримання відповідачем від ОСОБА_1 коштів в сумі 794 900,00 грн без правової підстави, у зв`язку з чим надлишково сплачені кошти підлягають стягненню.
Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19 (провадження № 61-13172св19), від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20 (провадження № 61-4560св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко", посвідчений 12 квітня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком В. І.
За умовами вказаного договору ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" у розмірі 5 100,00 грн, що становить 17 % статутного капіталу.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна договору складала 5 100,00 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.
12 квітня 2018 року ОСОБА_2 склав розписку такого змісту: "Я, ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1, виданий 11.07.2006 року Хорольським РВ УМВС), одержав 800 000 грн (вісімсот тисяч)", про що розписався.
Оригінал цієї розписки знаходиться у позивача ОСОБА_1
06 квітня 2021 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, в якій просив відповідача повернути надлишково сплачені йому кошти в сумі 794 900,00 грн у термін до 11 квітня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).