ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 607/9402/16-ц
провадження № 61-5297св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в інтересах якого діє адвокат Заставна Ольга Василівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Дзюбича В. Л., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткача З. Є., Ткач О. І., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання правочину недійсним.
В обґрунтування позову вказував, що 7 липня 2014 року ним та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір строкового вкладу № 00008007979339 "Найкращий on-line" у гривнях, відповідно до умов якого відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 400 000 грн.
Зазначав, що постановою Правління Національного банку України № 664 від 2 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".
Під час розгляду адміністративної справи за його позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. про відшкодування коштів він дізнався про існування підписаних від його імені заяви від 7 липня 2014 року, адресованої голові ради директорів ПАТ "Дельта Банк", та додаткової угоди № 1 від 7 липня 2014 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 00008007979339 "Найкращий on-line".
З огляду на додаткову угоду № 1 від 7 липня 2014 року кошти за його вкладом не підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Проте будь-яких заяв чи додаткових угод до договору він не укладав та не підписував; підпис, виконаний від його імені у додатковій угоді № 1, не відповідає його підпису на договорі банківського вкладу.
За таких обставин позивач вважав, що додаткова угода № 1 від 7 липня 2014 року та заява від 7 липня 2014 року не відповідають його внутрішній волі.
При цьому ОСОБА_1 зазначав, що недотримання вимог, встановлених
частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, є підставою для визнання правочину недійсним.
Вказував, що він позбавлений можливості отримати грошові кошти за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми.
За таких обставин просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 7 липня 2014 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 00008007979339 "Найкращий on-line" у гривнях, укладеного 7 липня 2014 року ним та ПАТ "Дельта Банк".
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 30 вересня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 7 липня 2014 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 00008007979339 "Найкращий on-line" у гривнях, укладеного 7 липня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 .
Стягнено з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 551,20 грн у відшкодування судового збору, 5 005 грн - витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
Суд першої інстанції виходив з того, що договір № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" у гривнях від 7 липня 2014 року укладено ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 на індивідуально визначених умовах, проте з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 7 липня 2014 року вкладник за цим договором не має права на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому суд першої інстанції встановив, що у заяві від 7 липня 2014 року та додатковій угоді № 1 від 7 липня 2014 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 00008007979339 "Найкращий on-line" рукописний текст та підписи виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області вважав, що додаткова угода № 1 від 7 липня 2014 року до договору № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) не відповідає вимогам статей 203, 207 ЦК України, оскільки підписана від імені вкладника не ОСОБА_1, а іншою особою, тому такий правочин є недійсним.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року - без змін.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
16 березня 2020 року ПАТ "Дельта Банк", в інтересах якого діє адвокат Заставна О. В., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 23 січня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 477/478/18-22 від 31 жовтня 2018 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 квітня 2020 року поновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у цій справі; відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 7 липня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" у гривнях, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити позивачу вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 та зарахувати на нього вклад у розмірі 400 000 грн на строк до 12 липня 2015 року включно, з виплатою 23 процентів річних.
Додатковою угодою № 1 від 7 липня 2014 року пункт 1.4 договору № 00008007979339 викладено в іншій редакції та визначено процентну ставку на суму вкладу у розмірі 25 процентів річних.
Також 7 липня 2014 року від імені ОСОБА_1 на ім`я голови Ради Директорів ПАТ "Дельта Банк" подано заяву до договору № 00008007979339 від 7 липня 2014 року, в якій зазначено, що підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтверджує, що уповноважений представник ПАТ "Дельта Банк" ознайомив його з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за вкладом.
Постановою Правління Національного банку України № 150 від 2 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 2 березня 2015 року у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В.
Постановою Національного банку України № 664 від 2 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 2 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПAT "Дельта Банк".
15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 направлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" вимогу про визнання його кредитором банку за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними ним та ПАТ "Дельта Банк", нарахованими процентами та іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних йому коштів.
Також судами першої та апеляційної інстанцій з висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 477/478/18-22 від 31 жовтня 2018 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у заяві до договору № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) від 7 липня 2014 року, у договорі № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) від 7 липня 2014 року та у додатковій угоді № 1 від 7 липня 2014 року до договору банківського вкладу виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та без використання технічних засобів.
Рукописний текст та підпис у заяві до договору № 00008007979339 від 7 липня 2014 року банківського вкладу (депозиту) виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 у договорі № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) від 7 липня 2014 року виконано ОСОБА_1 .
Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 від 7 липня 2014 року до договору № 00008007979339 банківського вкладу (депозиту) від 7 липня 2014 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
У висновку № 477/478/18-22 від 31 жовтня 2018 року зазначено, що виявлені розбіжності є суттєвими, стійкими та виходять за межі варіативності почерку ОСОБА_1, тому є визначальними та достатніми для категоричного висновку про те, що досліджувані підписи та рукописний текст виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;