Постанова
Іменем України
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 523/20269/21
провадження № 61-8161св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 26 січня 2022 року у складі судді Кремер І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області (далі - Приватний виконавець) Колечка Д. М. у виконавчих провадженнях № 66640029 і № 66640169 та скасувати його постанови від 21жовтня 2021 року: про повернення виконавчого листа від 03 серпня 2021 року № 523/1300/15-ц Публічному акціонерному товариству "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") та про виправлення помилки в процесуальному документі у виконавчому провадженні № 66640029; про закінчення виконавчого провадження № 66640169.
Скарга ОСОБА_1, з урахуванням заяви від 26 січня 2022 року про її доповнення, мотивована тим, що 27 серпня 2021 року Приватним виконавцем Колечко Д. М. були відкритті виконавчі провадження № 66640029 і № 66640169 з примусового виконання виконавчих листів № 523/1300/15-ц, виданих 03 серпня 2021 року Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк"), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", заборгованості за кредитним договором в розмірі 55 076,88 доларів США та 136 507,96 грн, а також - про стягнення з кожного відповідача на користь банку судових витрат у сумі 2 603,47 грн. В той же час між ПАТ "МТБ Банк" та боржниками проводилися переговори щодо добровільного погашення заборгованості, за результатами яких 18 жовтня 2021 року він самостійно сплатив на рахунок кредитора грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США та 7 749 грн, у зв`язку з чим отримав від банку довідку про повне погашення боргу за кредитним договором та відсутність будь-яких претензій. В подальшому за заявою стягувача Приватний виконавець Колечко Д. М. 21 жовтня 2021 року виніс постанову про повернення виконавчого документа, в якій вказав, що постанови від 27 серпня 2021 року ВП № 66640029 про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання виконавчого листа № 523/1300/15-ц та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Він не погоджується із сумою виконавчого збору, визначеною Приватним виконавцем Колечком Д. М., оскільки останнім не було вчинено жодних виконавчих дій на примусове стягнення з нього кредитної заборгованості, яка сплачена добровільно. Крім того, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року його заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, залишено без задоволення та скасовано дію ухвал про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц. Однак, не зважаючи на те, що вказана ухвала не набрала законної сили, оскільки була оскаржена ним в апеляційному порядку, Приватний виконавець Колечко Д. М. безпідставно прийняв постанови про поновлення вчинення виконавчих дій. Крім цього, будучи обізнаним про наявність укладеної між сторонами виконавчого провадження мирової угоди, Приватний виконавець повернув стягувачу виконавчі листи на підставі відповідної заяви банку, хоча в даному випадку мав забезпечити передачу до суду заяви про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 26 січня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржувані дії та постанови Приватного виконавця Колечка Д. М. є правомірними, вчинені та прийняті ним відповідно до вимог закону, а доводи скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про наявність порушень його прав. Після отримання 13 вересня 2021 року ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року, якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, залишено без задоволення та скасовано дію ухвал про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц, Приватний виконавець поновив вчинення виконавчих дій, тобто діяв у межах наданих йому повноважень. Отримавши 21 жовтня 2021 року заяву стягувача про повернення виконавчого документа, Приватний виконавець Колечко Д. М. в цей же день правомірно виніс постанови про закінчення виконавчого провадження № 66640169, а також - про повернення виконавчого документа стягувачу та зняття арешту у виконавчому провадженні № 66640029. Постанова виконавця про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом, який підлягає оскарженню сторонами до відповідного адміністративного суду.Разом з тим постанови Приватного виконавця Колечка Д. М. від 27 серпня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не були оскаржені ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 26 січня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Дії та постанови суб`єкта оскарження відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Аргументи заявника про те, що за обставин оскарження ним в апеляційному порядку ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року, якою його заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, залишено без задоволення та скасовано дію ухвал про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц, Приватний виконавець незаконно поновив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 66640169 та № 66640029, не заслуговують на увагу, оскільки у згаданій ухвалі було вказано, що вона набирає законної сили з дати її підписання. Постанова про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом, який може бути оскаржений сторонами до адміністративного суду. Однак, не погоджуючись із сумою виконавчого збору та розміром витрат на проведення виконавчих дій, ОСОБА_1 не оскаржив відповідні постанови Приватного виконавця в порядку адміністративного судочинства. Мирова угода, укладена між сторонами, подається в письмовій формі виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, що видав виконавчий документ. Разом з тим, як вбачається із заяви представника банку про закриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу, між сторонами було досягнуто згоди щодо часткового погашення боргу та його часткового прощення боржнику, що жодним чином не свідчить про укладення між ними в письмовій формі мирової угоди відповідно до вимог процесуального законодавства. Гарантійні листи, надані боржниками за кредитним договором на ім`я голови ПАТ "МТБ Банк", які містяться в матеріалах справи, не є мировою угодою. При цьому в своїх заявах на ім`я Приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження представник банку не посилався на обставини укладання між сторонами мирової угоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 26 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивована обставинами, зазначеними в його скарзі на дії та рішення Приватного виконавця Колечка Д. М. В касаційній скарзі заявник також послався на неправомірність поновлення 13 вересня 2021 року Приватним виконавцем Колечком Д. М. виконавчих дій щодо виконання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц, до набрання законної сили ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року, якою було, зокрема скасовано дію ухвал про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду міста Одеси.
12 жовтня 2022 року справа № 523/20269/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 27 серпня 2021 року Приватним виконавцем Колечком Д. М. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 66640029 і № 66640169 з примусового виконання виконавчих листів № 523/1300/15-ц, виданих 03 серпня 2021 року Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", заборгованості за кредитним договором в розмірі 55 076,88 доларів США та 136 507,96 грн, а також - про стягнення з кожного відповідача на користь банку судових витрат в сумі 2 603,47 грн.
Цього ж дня, 27 серпня 2021 року, Приватний виконавець Колечко Д. М. також виніс постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 2 500 грн (2 000 грн і 500 грн); про стягнення основної винагороди (5 507,69 доларів США, 13 650,80 грн та 260,35 грн); про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 .
Зазначені постанови сторони виконавчого провадження не оскаржували.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів у справі № 523/1300/15-ц такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 вересня 2021 року про виправлення описок, зупинено виконання за виконавчим листом, виданим Суворовським районним суд міста Одеси 03 вересня 2021 року у справі № 523/1300/15-ц у виконавчому провадженні № 66634643 від 27 вересня 2021 року, яке здійснюється Приватним виконавцем Колечком Д. М.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2021 року зупинено виконання за виконавчим листом № 523/1300/15-ц, виданим Суворовським районним суд міста Одеси 03 вересня 2021 року.
07 вересня 2021 року Приватним виконавцем Колечком Д. М. у виконавчих провадженнях № 66640169 та № 66640029 було винесено постанови про відкладення проведення виконавчих дій.
10 вересня 2021 року Приватним виконавцем Колечком Д. М. винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 66640169 та № 66640029.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, залишено без задоволення. Скасовано дію ухвал від 01 вересня 2021 року та від 08 вересня 2021 року про зупинення виконання виконавчих листів. Також роз`яснено, що ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня отримання. В ухвалі також зазначено, що вона складена та підписана 10 вересня 2021 року.
13 вересня 2021 року на адресу Приватного виконавця Колечка Д. М. надійшла вищевказана ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2021 року.
Цього ж дня, 13 вересня 2021 року, Приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 66640169 та № 66640029.
21 жовтня 2021 року на адресу Приватного виконавця Колечка Д. М. надійшла заява ПАТ "МТБ Банк" про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій було зазначено, що позичальник ОСОБА_3 добровільно погасив заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 00059R15 в розмірі 25 000 доларів США, а залишок боргу за кредитним договором йому прощено.
Цього ж дня, 21 жовтня 2021 року, Приватним виконавцем Колечком Д. М. винесено постанову у виконавчому провадженні № 66640029 про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", та зняття арешту.
22 жовтня 2021 року Приватним виконавцем Колечком Д. М. винесено постанову про виправлення описок в процесуальному документі у виконавчому провадженні № 66640029, згідно з якою під час винесення постанови від 21 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу була допущена арифметична помилка, а саме - неправильно зазначено залишок основної винагороди приватного виконавця, тому на підставі статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" внесено виправлення до документа, а саме - постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21 жовтня 2021 року, правильно зазначено в ній залишок основної винагороди приватного виконавця в розмірі 5 507,69 доларів США та 99 566,03 грн.