Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 756/1476/21
провадження № 61-8003 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Горлевий Дмитро Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Горлевого Дмитра Івановича, на ухвалу Київського апеляційного суду
від 17 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М.,
Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 18 березня 2011 року № б/н
у розмірі 45 408,49 грн та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада
2021 року у складі судді Белоконної І. В. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2011 року № б/н у частині тіла кредиту у розмірі 45 408,49 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк повністю довів свій позов. Позичальник свої кредитні зобов`язання належним чином
не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, тому наявні підстави для задоволення позову банку.
Короткий зміст ухвалених судових рішень суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року витребувано з Оболонського районного суду міста Києва цивільну справу № 756/1476/21.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2022 року відмовлено
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року залишено без руху, надано заявнику десятиденний строк з дня отримання вказаної копії ухвали суду для усунення недоліків, зокрема для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку та розмірі. Попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року відмовлено
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Продовжено заявнику процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 04 листопада 2021 року та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду, а саме, для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку та розмірі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада
2021 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на виконання вимог ухвали суду від 14 січня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху заявник подала
до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги,
в якій просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір",
а також зазначала, що копію оскаржуваного рішення районного суду отримала 22 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку, тому вважала, що є всі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення
від сплати судового збору, та, продовжуючи процесуальний строк
для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційний суд в ухвалі
від 26 квітня 2022 року, серед іншого, виходив із того, що доказів
на підтвердження отримання нею копії оскаржуваного судового рішення саме 22 листопада 2021 року заявником не надано, що унеможливлює перевірку обґрунтованості цих доводів та вирішити питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Копію ухвали суду від 26 квітня 2022 року про продовження процесуального строку отримав ОСОБА_2 (батько ОСОБА_1 ), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Станом на 17 червня 2022 року недоліки, зазначені в ухвалі суду
від 26 квітня 2022 року, не усунуто, обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду та доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо дії принципу res judicata, а також відповідні норми ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Горлевий Д. І., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду
до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 серпня 2022 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Горлевим Д. І., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горлевого Д. І., про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горлевого Д. І., на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року залишено без руху. Запропоновано заявникові надати належні докази
на підтвердження наведених обставин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, або навести інші підстави з наданням відповідних доказів, а також сплати судовий збір за подання касаційної скарги, або надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горлевий Д. І., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надав докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також обґрунтував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Горлевого Д. І.,
про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 756/1476/21 із Оболонського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горлевого Д. І., мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено
у відкритті апеляційного провадження. Про постановлену апеляційним судом ухвалу від 26 квітня 2022 року він та ОСОБА_1 дізналися лише 10 серпня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки його довірителька виїхала з території України ще 09 березня
2022 року через введення на території України воєнного стану. ОСОБА_2, який, як зазначено в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, отримав копію ухвали суду від 26 квітня 2022 року, не є учасником даної справи
і не наділений відповідними процесуальними правами. Крім того, він
не повідомив про її отримання, чим, у тому числі, було порушено право відповідача на отримання судового рішення та можливого усунення недоліків апеляційної скарги (у разі погодження з доводами суду).
Касаційна скарга містить доводи щодо обґрунтованості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Зокрема, заявник уважає,
що суд апеляційної інстанції не виклав достатні та справедливі мотиви, чому надані відповідачем докази на підтвердження скрутного майнового стану є неналежними та не надав належну оцінку тому, чи є розмір судового збору, який необхідно сплатити співрозмірним із її майновим становищем,
і чи не обмежує такий розмір право на доступ до правосуддя, з урахуванням наведених відповідачем доводів.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника АТ КБ "ПриватБанк", в якому вказано, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горлевого Д. І., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Щодо строку на апеляційне оскарження
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду
з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися
до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому
статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані
на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ("Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine", № 17160/06
та № 35548/06, § 34, рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року).
У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу
на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Ponomaryov v. Ukraine", "Shchokin v. Ukraine" та інші).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне
і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови
в такому перегляді.
ЄСПЛ у рішенні у справі "Skorik v. Ukraine" зазначив, що відповідно
до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах
на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac
v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду