ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12523/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Калениченко П.А. (керівник), Неволіна А.Ю. (адвокат),
відповідача - Терземан Д.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"
на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022
за позовом громадської спілки "Український музичний альянс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"
про стягнення 2 561 365, 79 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" правонаступником якого згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2020 є громадська спілка "Український музичний альянс" (далі - ГС "Український музичний альянс", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі - ТОВ "МТІ", відповідач) про стягнення 2 561 365, 79 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон №3792).
1.2. Позовні вимоги з посиланням на умови договору про виплату відрахувань (відсотків) від 16.06.2016 та приписи частини другої статті 42 Закону №3792 мотивовано здійсненням ТОВ "МТІ" у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 імпорту на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (планшетних комп`ютерів, ноутбуків, дисків для лазерних систем зчитування, жорстких дисків, флеш-карток, карт пам`яті, запам`ятовувальних пристроїв на жорстких дисках).
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №910/12523/18 позов об`єднання підприємств "Український музичний альянс" до ТОВ "МТІ" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "МТІ" на користь об`єднання підприємств "Український музичний альянс" 63 911,96 грн - відрахувань (відсотків) та 958,68 грн - судового збору, в іншій частині в позові відмовлено.
2.2. Постановою Верховного Суду від 28.01.2020 рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 року у справі №910/12523/18 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
2.3. У постанові від 28.01.2020 Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені передчасно, без повного дослідження усіх зібраних у справі доказів та з`ясування необхідних фактичних обставин справи, оскільки з наявного в матеріалах справи висновку експертів від 13.05.2019 №012/19 вбачається, що на дослідження було надано технічно-експлуатаційну документацію лише щодо частини обладнання, зазначеного в матеріалах справи та наданій ДФС інформації. Крім того, Верховним Судом зазначено, що дослідження було проведено лише за 22 позиціями обладнання, в той час як з наданої ДФС інформації випливає, що відповідачем було ввезено на митну територію України 477 позицій обладнання/устаткування у період з 01.01.2018 по 30.06.2018.
2.4. При ввезенні на митну територію України обладнання/устаткування, до кожного окремого товару додається технічна документація. Така документація зберігається виключно у імпортера в силу митного законодавства України. Таким чином, Верховний Суд наголосив, що всі необхідні документи для визначення точного розміру відрахувань знаходяться у відповідача, що унеможливлює самостійне отримана їх позивачем. Тобто Верховний Суд наголосив на необхідності надання саме відповідачем підтверджуючих або спростовуючих доводи позивача документів.
2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021 (суддя Щербаков С.О.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Копитова О.С., Поляков Б.М., Грек Б.М.), позовні вимоги ГС "Український музичний альянс" задоволено; стягнуто з ТОВ "МТІ" на користь ГС "Український музичний альянс" 2 561 365,79 грн - відрахувань, 38 420,49 грн - судового збору, 13 826,85 грн - судового збору за подання апеляційної скарги та 74 923,61 грн - судового збору за подання касаційної скарги.
2.6. Судові акти попередніх інстанцій з посиланням на порушення відповідачем частини п`ятої статті 42 Закону №3792, статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 614, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 13, 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), мотивовано наявністю підстав для задоволення позову
2.7. Обґрунтовуючи прийняте у справі рішення, місцевий суд з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив про те, що суд неодноразово зобов`язував відповідача надати всю технічно-експлуатаційну документацію до обладнання, ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України в період з 01.01.2018 по 30.06.2018. у тому числі на вимогу експертів, з метою визначення розміру відрахувань (відсотків), що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Проте, відповідачем така інформація на виконання вимог суду у повному обсязі надана не була, у зв`язку з чим дослідження проведено експертами лише щодо частини обладнання.
2.8. Суди не прийняли до уваги твердження відповідача стосовно того, що технічно-експлуатаційна документація знаходиться у відкритому доступі в мережі інтернет, оскільки експертиза проводиться на підставі документів наявних у матеріалах справи.
2.9. Таким чином, враховуючи що відповідачем не було надано на вимогу суду всю технічно-експлуатаційну документацію обладнання ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 та приймаючи до уваги, що така документація для визначення точного розміру відрахувань знаходиться у відповідача, а останній ухиляється від її надання, суд з урахування положень частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві відрахування за імпортовані товари за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 під час розмитнення останніх у визначеному позивачем розмірі 2 561 365, 79 грн.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "МТІ" (далі - скаржник) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 зі справи №910/12523/18 скасувати; позовну заяву залишити без розгляду.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Доводи касаційної скарги
4.1.1. Касаційна скарга ТОВ "МТІ" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Так, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами положень статті 42 Закону №3792.
4.1.3. За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно було застосовано положення статті 42 Закону №3792 та не враховано, що положення цієї статті містять обов`язок імпортерів сплачувати відрахування безпосередньо уповноваженій організації колективного управління.
4.1.4. Судами попередніх інстанцій не враховано обставини, що рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №640/7679/20, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління ГС "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс".
4.1.5. Судами також не взято до уваги встановлені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 зі справи №640/7679/20 обставини щодо: оголошення та проведення Міністерством відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників), у тому числі і прийняття рішення, яким акредитовано організацію колективного управління ГС "Український музичний альянс" та наказу від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління". Враховуючи наведені обставини, відповідно до положень пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" свідоцтво від 20.12.2007 №2/У втратило чинність з 28.10.2019.
4.1.6. З огляду на зазначене вище, висновок судів попередніх інстанцій про чинність свідоцтва від 20.12.2007 №2/У, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - об`єднанню підприємств "Український музичний альянс" є таким, що не відповідає положенням абзацу третього пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
4.1.7. Скаржник наголошує на тому, що під час вирішення даного спору необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2022 зі справи №910/7169/18 у яких Суд зазначив, що оскільки позовні вимоги стосуються стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону №3792 і, які в силу положень частини п`ятої статті 42 цього Закону підлягають перерахуванню на користь уповноваженої організації колективного управління та з урахуванням обставин щодо скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс" такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позивач фактично не має повноважень на звернення до суду за такими вимогами.
4.1.8. Також ТОВ "МТІ"зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що зобов`язання щодо сплати відрахувань виникло в силу закону та не пов`язано з укладанням договору.
4.1.9. Також, за твердженням скаржника, під час розгляду справи, судами не надано належної оцінки об`єму статутних повноважень позивача, що не передбачає (виключає) права ГС "Український музичний альянс" після її реорганізації здійснювати діяльність як "уповноважена" організація колективного управління. При цьому представник відповідача під час розгляду справи апеляційним судом у судовому засідання від 16.11.2022 просив суд приділити особливу увагу саме статуту позивача.
4.1.10. Скаржник наголошує на тому, що починаючи з 2019 року діяльність позивача, як організації колективного управління, здійснюється у відповідності до положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а тому розподіл та виплату винагороди правовласникам, у тому числі стягнуту у примусовому порядку, позивач зобов`язаний здійснювати лише з дотриманням порядку визначеного цим Законом та у відповідності до положень Статуту (пункт 3 абзацу 2 частини шостої статті 12 Закону). Зазначеним підтверджується, що дія Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" щодо розподілу та виплати винагороди також розповсюджується і на спірні правовідносини, оскільки розподіл та виплата відрахувань за період 2018 року мають бути проведені виключно на підставі норм цього Закону.
4.1.11. Факт припинення повноважень позивача як уповноваженої організації колективного управління, що вправі здійснювати збір та розподіл спірних відрахувань також засвідчує факт припинення дії договору відповідно до умов пункту 4.2 договору. Водночас навіть за умови чинності договору, головною умовою діяльності у сферах обов`язкового та розширеного колективного управління, є наявність правових підстав для здійснення організаціями колективного управління збирання, розподілу та виплати винагороди правовласникам у відповідності до норм Закону України "Про авторське право і суміжні права", однак, як встановлено Верховним Судом у справі №910/7169/18, такі повноваження у ГС "Український музичний альянс" відсутні.
4.2. Доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
4.2.1. ГС "Український музичний альянс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
4.2.2. У відзиві на касаційну скаргу ГС "Український музичний альянс" зазначає про те, що відносини, щодо яких виник спір між сторонами цієї справи, датуються укладеним між сторонами договором 16.06.2016, а також безпосереднім ввезенням відповідачем на митну територію України записуючого обладнання та інших матеріальних носіїв в період з 01.01.2018 по 30.06.2018.
4.2.3. Позивач зазначає про те, що дійсно під час розгляду справи судом змінилось правове регулювання відносин у сфері приватного копіювання - 22.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон №2415). Водночас відповідач у касаційній скарзі безпідставно зазначає про те, що у розділі VI "Прикінцеві і перехідні положення" названого Закону зазначається, нібито станом на час прийняття оскаржуваних судових рішень діють нові правила щодо діяльності організацій колективного управління, однак таких чи схожих тверджень даний Закон не містить.
4.2.4. За твердженням позивача, відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" названого закону, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 01.07.2019.
4.2.5. Отже, для вирішення питання застосування чи незастосування Закону №2415 до спірних правовідносин має значення лише момент їх виникнення між позивачем та відповідачем, а не час їх перспективного існування, продовження, припинення тощо. Саме тому до спірних правовідносин дія Закону №2415 застосовуватися не може, як власне і припиняти їх. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №58/505.
4.2.6. Також ГС "Український музичний альянс" зазначає про те, що посилання відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 зі справи №640/7679/20, щодо акредитації позивача, у даному випадку, не впливає на вирішення саме цієї господарської справи, оскільки втрата позивачем акредитації, жодним законом не визначена, як підстава припинення зобов`язання, яке виникло до цієї події, як того вимагає частина перша статті 598 ЦК України.
4.2.7. Стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором саме позивачем як уповноваженою організацією та стороною цього договору відповідає суті домовленості, яка ним встановлена. Поряд з тим вказівка відповідача на припинення дії договору не скасовує зобов`язання, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього договору і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.
4.2.8. У відзиві на касаційну скаргу ГС "Український музичний альянс" також заявлено клопотання про передачу справи №910/12523/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.2.9. Крім того у відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.
5. Розгляд заяв і клопотань
5.1. Стосовно заявленого позивачем у відзиві на касаційну скаргу клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.
5.2. Так, в обґрунтування поданого клопотання ГС "Український музичний альянс" зазначає про те, що виключною правовою проблемою, що потребує розв`язання Великою Палатою Верховного Суду є наявність спірних питань щодо можливості/неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону №2415, а саме:
- нові правила щодо діяльності організацій колективного управління діють на час прийняття оскаржуваних рішень чи Закон №2415 застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності?
- чи може протиправна подія конкурсу на акредитацію організації колективного управління, що визначена у рішенні суду, яке набрало законної сили, створювати будь-які правомірні наслідки, зокрема, до правовідносин які виникли до набрання чинності Закону №2415 який встановлює проведення таких конкурсів?
- яка подія є визначальною для вирішення питання втрати чинності свідоцтва про уповноваження організації колективного управління відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2415?
5.3. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України Суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, як наслідок, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
5.5. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
5.6. Водночас заявником не наведено достатніх аргументів на підтвердження невизначеності поставлених ним правових питань на нормативному рівні, неможливості подолання проблеми за допомогою наявних процесуальних механізмів. Аргументи позивача зводяться, насамперед, до наявності значної кількості інших спорів з подібними обставинами, проте наведена ним справа №910/7169/18 з результатом її розгляду не дає підстав для висновку про те, що існує неоднакова та суперечлива судова практика з відповідних питань, відповідно, що існує виключна правова проблема у невизначеній кількості спорів.
5.7. Зазначені в клопотанні ГС "Український музичний альянс" питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до її повноважень залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
5.8. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ГС "Український музичний альянс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з свідоцтвом від 20.12.2007 №2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - об`єднанню підприємств "Український музичний альянс" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджуються обставини щодо правонаступництва ГС "Український музичний альянс". Зокрема, суди встановили, що позивач є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
6.2. Так, судами установлено, що 16.06.2016 між об`єднанням підприємств "Український музичний альянс" (далі - альянс) та ТОВ "МТІ" (далі - імпортер) укладено договір про виплату відрахувань (відсотків), умовами якого передбачено, що імпортер зобов`язується щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, сплачувати альянсу відрахування (відсотки) з вартості обладнання і матеріальних носіїв, ввезених ним на митну територію України у звітному кварталі, в розмірі, встановленому додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова КМУ №992) за виключенням, встановленим сторонами в пункті 9.2 договору. Відрахування (відсотки) сплачуються у гривні, виходячи з курсу валют Національного Банку України, встановленого на день митного оформлення обладнання і матеріальних носіїв. Сторони мають право погодити окремою додатковою угодою відстрочення/розстрочення сплати відрахувань (відсотків).
6.3. Відповідно до пункту 2.2 договору, альянс зобов`язується прийняти відрахування (відсотки) від імпортера для їх подальшого розподілу і виплати між авторами, виконавцями, виробниками фонограм і відеограм та іншими суб`єктами авторського права і суміжних прав.
6.4. Згідно з умовами розділу 1 договору, відрахування (відсотки) - це форма виплати винагороди на користь суб`єктів авторського права і суміжних прав за відтворення на території України фізичними особами в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах або відеограмах, а також аудіовізуальних творів.
6.5. У пункті 5.1. договору сторони погодили, що імпортер зобов`язується щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати альянсу інформацію про факти митного оформлення обладнання і матеріальних носіїв, ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту у звітному кварталі із зазначенням: найменування обладнання і матеріальних носіїв (включаючи торговельну марку товару, модель, інші ідентифікаційні особливості); код обладнання і матеріальних носіїв згідно з УКТЗЕД; кількість обладнання і матеріальних носіїв; вартість обладнання і матеріальних носіїв, що зазначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті), рахунку-фактурі чи інвойсі; відсоток відрахувань, що визначений постановою №992 для кожної ввезеної категорії обладнання і матеріальних носіїв; розмір відрахувань (відсотків), що повинен бути сплачений імпортером.
6.6. Інформація вказана у пункті 5.1 цього договору повинна надаватися у письмовій формі з відбитком печатки імпортера та підписом уповноваженої особи за формою, погодженою сторонами додатком № 1 до цього договору (пункт 5.2 договору).
6.7. Пунктом 5.3 договору передбачено, що на вимогу альянсу імпортер повинен підтвердити інформацію, визначену пункті 5.1 цього договору, шляхом подання належним чином засвідчених копій митних декларацій про ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України.
6.8. За умовами пункту 5.4 договору, у випадку ввезення імпортером на митну територію України товарів, перелік яких визначено постановою КМУ №992, що є професійними, не призначеними для використання в домашніх умовах, імпортер зобов`язаний повідомити про це альянс та на вимогу альянсу надати цьому документальне підтвердження.
6.9. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Дія цього договору буде щоразу автоматично продовжуватися на один рік, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання припинити його дію на наступний рік, не пізніше як за один місяць до його початку (пункти 8.1, 8.2 договору).
6.10. Відповідно до пункту 9.2 договору, всі права і обов`язки за даним договором поширюються на строк, починаючи з 01.01.2015. Обов`язок імпортера щодо сплати відрахувань за 2015 рік визначається в сумі 100 000,00 грн та підлягає сплаті протягом 20 календарних днів з моменту підписання даного договору. Обов`язок імпортера щодо сплати відрахувань за перший і другий квартал 2016 року визначається в розмірі 50 000,00 грн та підлягає сплаті до 30.06.2016. Сторони зобов`язуються протягом 5 календарних днів письмово повідомляти одна одну про зміну місцезнаходження, банківських реквізитів, уповноважених осіб, характеру діяльності, про реорганізацію або припинення своєї діяльності.
6.11. Як встановлено судами, позивач звертаючись до суду з позовом зазначив про те, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був надати позивачу інформацію, вказану у пункті 5.1 договору за 1 квартал 2018 року до 15.04.2018 року; за 2 квартал 2018 року - до 15.07.2018 року, а також у вказані строки сплатити відрахування (відсотки) з вартості обладнання і матеріальних носіїв, ввезених відповідачем на митну територію України.
6.12. Позивач також вказував про те, що відповідачем у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 імпортовано на митну територію України товари (обладнання і матеріальні носії), із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом №3692, а саме: планшетні комп`ютери з кодом згідно з УКТЗЕД 8471300000; ноутбуки з оптичним приводом для CD/DVD-RW-дисків з кодами згідно з УКТЗЕД 847130000 та 8471410000; диски для лазерних систем зчитування з кодом згідно з УКТЗЕД 8523492500; жорсткий диск комп`ютера "Стандарт" з кодом згідно з УКТЗЕД 8471705000; флеш-картки, карти пам`яті з кодами згідно з УКТЗЕД 8523519300 та 8471709800; запам`ятовувальні пристрої на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471705000.
6.13. У зв`язку наведеними вище обставинами, позивач звертався до відповідача з вимогою від 28.08.2018 №01-28/08/18, в якій просив відповідача надати відомості про факти митного оформлення імпортованих ТОВ "МТІ" у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 товарів, визначених додатком до Постанови КМУ №992 із зазначенням наступної інформації: номер, тип і дату митної декларації; дату ввезення товару на митну територію України; код товару з УКТЗЕД; назву (опис) товару; вартість товару, заявлену ТОВ "МТІ".
6.14. Проте, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, інформацію не повідомив.
6.15. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачем зазначено, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо виплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір яких становить 2 561 365, 79 грн.
6.16. Для підтвердження даних обставин судом першої інстанції було витребувано у Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) відомості про факти митного оформлення у митному режимі імпорту ТОВ "МТІ" у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 товарів, визначених додатком до постанови КМУ №992.
6.17. В матеріалах справи міститься лист Державної фіскальної служби України від 02.11.2018 №19966/5/99-99-11-04-02-16 з інформацією на виконання ухвали суду від 24.09.2018.
6.18. Для з`ясування питань, які виникли в ході судового розгляду справи, зокрема, для встановлення товарів, що відповідають вимогам, передбаченим частиною п`ятою статті 42 Закону №3792, та під час ввезення яких на територію України імпортери сплачують відрахування, що є предметом спору у цій справі, місцевим судом призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів. Проведення експертизи доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
6.19. За результатами проведення комплексної комп`ютерно-технічної судової експертизи та судово-економічної експертизи у справі №910/12523/18 судовими експертами Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Самелюк О.С., Собін О.К. та Дідоборщ В.А. складено висновок від 13.05.2019 № 012/19, відповідно до якого експертами зроблено висновки про те, що в об`ємі наданих документів, частково підтверджується розмір відрахувань, які сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких виключно у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (визначених додатком до постанови КМУ №), згідно матеріалів справи та наданої ДФС інформації, матеріальних носіїв та обладнання, ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 з кодами УКТЗЕД становить - 63 911, 96 грн, з них: за ноутбуками - 12 390, 74 грн; за планшетами - 38 775, 84 грн; запам`ятовувальні пристрої - 12 745, 38 грн. Також судові експерти зазначили, що надати відповідь щодо загального розміру відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами за обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких виключно у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (визначених додатком до постанови КМУ № 992), згідно матеріалів справи та наданої ДФС інформації, матеріальних носіїв та обладнання, ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 із кодами УКТЗЕД не надається за можливе, у зв`язку з відсутністю повного комплекту документів.
6.20. Крім того, у висновку від 13.05.2019 № 012/19 судові експерти зазначили, що на дослідження надано технічно-експлуатаційну документацію лише щодо частини обладнання, зазначеного у матеріалах справи та у наданій ДФС інформації (розгорнуті відомості наведені у таблиці 2 висновку експерта).
6.21. Під час нового розгляду справи, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 28.01.2020, місцевим судом зобов`язано ТОВ "МТІ" у строк до 07.04.2020 надати суду всю технічно-експлуатаційну документацію до обладнання/устаткування (477 позицій згідно інформації наданої ДФС листом від 02.11.2018 №19966/5/99-99-11-04-02-16), ввезеного відповідачем на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, на електронному носії.
6.22. На виконання вимог ухвали суду, 31.03.2020 до суду першої інстанції відповідачем подано пояснення, в яких зазначено, що у матеріалах справи наявна вся технічно-експлуатаційна документація до обладнання, ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018. До вказаних пояснень відповідачем додано СD-диск з файлами технічно-експлуатаційної документації. Крім того, ТОВ "МТІ" до місцевого суду подано додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що цифра 477 не відноситься до кількості товарних позицій, а є загальною кількістю строк у файлі "Розрахунок МТІ з відрахуваннями.xls", який подано позивачем разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог.
6.23. Також приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 28.01.2020 та обставини надання відповідачем додаткових матеріалів (технічно-експлуатаційної документації на обладнання), ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2020 призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
6.24. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, взяв до уваги те, що всі необхідні документи для визначення точного розміру відрахувань знаходяться у відповідача, вказане у свою чергу, унеможливлює самостійне отримання їх позивачем; обов`язок відповідача, визначений у пункті 5.1 договору - щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати альянсу інформацію про факти митного оформлення обладнання і матеріальних носіїв, ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту у звітному кварталі; суд також врахував, що відповідачем не виявив бажання в повному обсязі виконати неодноразові вимоги суду щодо надання всієї технічно-експлуатаційної документації до обладнання, ввезеного ТОВ "МТІ" на митну територію України за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, у тому числі на вимогу експертів та дійшов висновку щодо можливості застосування наслідків, визначених частиною четвертою статті 102 ГПК України. Зокрема, суд визнав доведеними обставини на яких наполягав позивач.