ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 280/2632/21
адміністративне провадження № К/990/8799/22, № К/990/8778/22, № К/990/12445/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у касаційній інстанції справу № 280/2632/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Олефіренко Н. А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
і касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Олефіренко Н. А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі з відповідач 3), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 (далі - Постанова № 505);
1.2. визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII);
1.3. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести розрахунок заробітної плати прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 позивачу за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1-223/2018 щодо неконституційності пункту 26 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України;
1.4. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати попередньо розраховану заробітну плату позивачу за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1-223/2018;
1.5. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру виплатити позивачу неотриману частину заробітної плати, а саме різницю між нарахованою заробітною платою за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1- 223/2018, та фактично здійсненими за вказаний вище період виплатами відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505);
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у період з 26.03.2020 йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата не у розмірі згідно статті 81 Закону № 1697-VII, а відповідно до Постанови № 505, тобто у меншому розмірі.
2.1. Зауважує, що окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020
2.2. Позивач стверджує, що діями Запорізької обласної прокуратури в період з 26.03.2020 по 26.03.2021 порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, статті 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач з 08.10.2019 наказом Генерального прокурора України від 04.10.2019 № 277К призначений на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області.
4. У період з 26.03.2020 по 26.03.2021 заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася згідно із Постановою № 505, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів" від 30.08.2017 № 657, з розрахунку посадового окладу 5660 грн.
5. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до окружної прокуратури.
6. Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09.03.2021 № 18 позивача визнано таким, що неуспішне пройшов атестацію.
7. Відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.03.2021 № 454К позивача звільнено з 26.03.2021 із займаної посади та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі статті 11, пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
8. Не погодившись із нарахуванням заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у задоволені позовних вимог у цій справі відмовлено.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у період з 26.03.2020 по 14.03.2021 окружні прокуратури створені не були, дія статті 81 Закону № 1697-VII у редакції, чинній у вказаний період, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, а оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (на той час такою постановою була Постанова №505).
9.2. Суд першої інстанції урахував, що позивач був звільнений з посади прокурора місцевої прокуратури та на посаду прокурора окружної прокуратури прийнятий не був, в той час як диспозиція статті 81 Закону № 1697-VII стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.
9.3. Таким чином, на думку цього суду, відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату за період 26.03.2020 по 26.03.2021 згідно Постанови № 505 діяв правомірно та в межах чинного законодавства.
10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, з урахуванням ухвали від 14.03.2022 про виправлення описки у вказаній постанові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати з 26.03.2020 до 26.03.2021 у відповідності до статті 81 Закону № 1697-VII; зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 26.03.2020 до 26.03.2021 у розмірі, визначеному статтею 81 Закону № 1697-VII та за вирахуванням вже виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.1. Задовольняючи частково позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що факт проходження прокурором атестації, запровадженої Законом України № 113-ІХ жодним чином не впливає на порядок визначення розміру його посадового окладу, який встановлено статтею 81 Закону № 1697-VII.
10.2. Судом зауважено, що жодних застережень щодо вказаного Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, не містить натомість стосується розміру заробітної плати усіх прокурорів.
10.3. У даному випадку, на думку апеляційного суду, критерієм для виплати заробітної плати у більшому розмірі не може бути проходження атестації, оскільки виконувана робота є однаковою та в одній і тій же установі, яка лише змінила назву. Отже, поки особа не звільнена в установленому законом порядку оплата праці за одну і ту ж виконувану роботу повинна бути однаковою як для осіб які пройшли атестацію так і для осіб, які очікують на її проходження та результати.
11. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 заяву Запорізької обласної прокуратури про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 залишено без задоволення.
11.1. Відмовляючи у задоволенні зави про роз`яснення постанови від 08.02.2022 апеляційний суд зауважив, що при розгляді заяв учасників процесу про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
11.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у своїй заяві заявник фактично просив роз`яснити мотивувальну частину постанови, однак роз`ясненню підлягає рішення, зміст якого є незрозумілим щодо його виконання, а мотиви прийняття рішення не роз`яснюються. Вирішення зазначених в заяві про роз`яснення питань фактично є зміною чи доповненням змісту рішення суду, а не його роз`ясненням, що, в свою чергу, суперечить самій суті інституту роз`яснення судового рішення та нормам чинного КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. До Верховного Суду (далі - Суд) 13.04.2022 надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, в якій останній просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі 280/2632/21 та залишити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 в силі.
13. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.1. В обґрунтування касаційної скарги за вказаним пунктом, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 81 Закону № 1697-VII до прокурорів, звільнених з органів прокуратури та не переведених до новоутворених прокуратур у зв`язку з реформою, запровадженою Законом № 113-IX, при перерахунку заробітної плати з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18).
13.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що Законами № 1697-VII та № 113-IX передбачено оплату працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до Постанови № 505, а тому будь-яка протиправність дій чи бездіяльність з боку Запорізької обласної прокуратури щодо позивача відсутня, що спростовує висновки суду та унеможливлює покладення на неї обов`язку здійснити перерахунок заробітної плати позивачу.
13.3. Вказує, що апеляційним судом не враховано та не застосовано положення абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, яким передбачено, що до дня переведення прокурорів до обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата їх праці здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
13.5. За доводами скаржника, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, які виникли після прийняття Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач не був переведений до окружної прокуратури.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/8799/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
15. Від Запорізької обласної прокуратури до Суду 13.04.2022 надійшла касаційна скарга, в якій остання просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі 280/2632/21 та залишити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 в силі.
16. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
16.1. В обґрунтування касаційної скарги, поданої на підставі вищевказаного пункту, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 та положень статті 81 Закону № 1697-VІІ.
16.2. Скаржник вказує, що дія статті 81 Закону № 1697-VІІ у редакції чинній на момент спірного періоду не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (абзац 3 пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
16.3. Зауважує, що позивач у зв`язку із неуспішним проходженням атестації не був призначений в окружній прокуратурі, а займав посаду у місцевій прокуратурі до дати свого звільнення. А відтак, оскільки у спірний період позивач не мав статусу прокурора окружної прокуратури, то на нього відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX не поширювалась дія статті 81 Закону № 1697-VІІ щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури.
16.5. Вказує, що вищевказані положення Закону № 113-IX є чинними та неконституційними не визнавалися, а то відсутні правові підстави для їх незастосування.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.05.2022 відкрито касаційне провадження №К/990/8778/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
18. Від Запорізької обласної прокуратури до Суду 23.05.2022 надійшла касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, у якій остання просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині розгляду заяви Запорізької обласної прокуратури про роз`яснення судового рішення.
18.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статті 242, частин першої, другої статті 254 КАС України, в наслідок чого цей суд дійшов помилкового висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 є зрозумілою та не підлягає роз`ясненню.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/12445/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
20. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.01.2023 закінчено підготовчі дії за касаційними провадженнями К/990/8799/22, №К/990/8799/22, № К/990/12445/22 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позиція інших учасників справи
21. Від ОСОБА_1 19.05.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, за змістом якого позивач просить останню залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити в силі.
21.1. На думку позивача касаційна скарга ґрунтується лише на незгоді відповідача із висновками суду апеляційної інстанції щодо правозастосування рішення Конституційного Суду України та начебто неврегульованості питання оплати праці прокурорів місцевих прокуратур у статті 81 Закону № 1697-VІI.
22. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною Запорізької обласної прокуратури отримано ОСОБА_1 27.06.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936502587. Водночас правом подати відзив на цю касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
23. Відзив на касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури, подану на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, надійшов від ОСОБА_1 до Суду 29.06.2022, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити в силі.
23.1. Зауважує, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 є зрозумілою, резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення, а незгода із висновками суду у справі не є підставою для його роз`яснення.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
26. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.