ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 813/713/18
адміністративне провадження № К/9901/4029/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя Багрій В.М., судді Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (яку ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року замінено правонаступником - Львівською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України; далі - Митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/000001/1 від 30 січня 2018 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2018/00004.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх; разом з тим, позивач та його контрагент не є пов`язаними особами в розумінні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; до того ж, в будь-якому випадку, відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної; натомість Митницею жодним чином не обґрунтовано її сумнівів у правильності задекларованої Товариством митної вартості імпортованих товарів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем доведено правильність обраного методу визначення митної вартості товарів та числові значення останньої; відповідачем же не надано доказів ані в підтвердження того, що Товариство та його контрагент - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI. є пов`язаними особами, ані про те, що існуючий між ними зв`язок вплинув на заявлену митну вартість імпортованих товарів, як і не обґрунтовано, що подібні товари продавались в Україну іншим покупцям за вищою вартістю, відтак у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, митний орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було скориговано у зв`язку із непідтвердженням ним правильності обраного методу визначення їх митної вартості та з огляду на те, що директор компанії-продавця входить до складу засновників компанії-покупця (позивача у даній справі), що, в свою чергу, безперечно пов`язує таких осіб-контрагентів.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що 05 лютого 2016 року між Товариством, від імені якого діяв ОСОБА_1 (як покупцем), та ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI., від імені якого діяв Хасан Качмаз (як продавцем), укладено договір поставки №2, згідно з умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах (інвойсах), що додаються до договору і є його невід`ємною частиною. Загальна вартість товару за договором становить 500 000,00 доларів США.
Дія договору продовжувалась шляхом укладення додаткових угод до нього №1 від 01 грудня 2016 року та №2 від 05 грудня 2017 року.
На виконання умов договору Товариству поставлено товари за асортиментом, наведеним в інвойсі, з метою митного оформлення яких ним до митного органу подано митну декларацію №UA 209120.2018.001802 від 29 січня 2018 року.
В підтвердження митної вартості товарів позивачем до митної декларації додано: сертифікат відповідності №UA 1.182.0004817-17 від 04 квітня 2017 року; пакувальний лист від 25 січня 2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) №ТЕВ2018000000041 від 25 січня 2018 року; автотранспортну накладну №659839 від 25 січня 2018 року; сертифікат про походження товару №С0576713 від 25 січня 2018 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000009 від 29 січня 2018 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23/01/18-1 від 23 січня 2018 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01 грудня 2016 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 06 грудня 2017 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларувалися; договір на перевезення №06/03/17-1 від 06 березня 2017 року; пропозицію укласти договір (оферту) №001 від 01 січня 2018 року; декларацію про відповідність від 15 серпня 2017 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №1881098; копію митної декларації країни відправлення №18341300ЕХ047354 від 25 січня 2018 року.
Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом - договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Проте, дослідивши подані документи та вважаючи, що пов`язаність продавця і покупця вплинула на ціну оцінюваних товарів, митний орган запропонував декларанту (позивачу) надати додаткові документи на підтвердження митної вартості відповідно до частини 4 статті 53 МК України, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Декларант надіслав листа від 30 січня 2018 року №13, у якому виклав свої застереження щодо того, що покупець (імпортер) та продавець (експортер) жодним чином не підпадають під критерії пов`язаності, передбачені пунктом 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а письмова вимога митного органу про надання додаткових документів суперечить приписам частини 4 статті 53 МК України; крім того, відсутні підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом (імпортером) митну вартість.
30 січня 2018 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2018/000001/1, згідно з яким таку їх вартість скориговано за другорядним методом - ціною договору щодо ідентичних товарів, оформлених за МД №UA 209120/2017/118387 від 06 листопада 2017 року та №UA 209120/2017/114425 від 15 вересня 2017 року, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209120/2018/00004.
При цьому, у рішенні митним органом зазначено про те, що ОСОБА_2 є співзасновником Товариства і його внесок до статутного фонду становить 100 800,00 грн., а у договорі постачання №2 від 05 лютого 2016 року від імені продавця виступав директор Хасан Качмаз, тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця; відтак, покупець та продавець товарів за договором №2 від 05 лютого 2016 року є пов`язаними особами у розумінні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; у інвойсі від 25 січня 2018 року №ТЕВ2018000000041 продавцем запропоновано ціни, що значно відрізняються у бік зменшення (в середньому на 30%) від цін ідентичних товарів, що постачалися покупцеві раніше; разом з тим, у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до зниження ціни.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованих товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Водночас, виходячи зі змісту частин 12 - 16 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Відповідно до частини 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.
Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (частина 1 статті 59 "Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів" МК України).