ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2023 року
м. Київ
справа №260/2379/20
адміністративне провадження № К/990/11901/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Данилевич Н.І., Жука А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Сеник Р.П., Шинкар Т.І.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - ГУ НП у Закарпатській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного часткового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 116о/с ГУ НП в Закарпатській області від 01 червня 2020 року в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області - начальника відділу комплектування;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1394о/с ГУ НП в Закарпатській області від 25 червня 2020 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКЗ ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_1";
- визнати протиправним та скасувати наказ № 134о/с "По особовому складу" Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 червня 2020 року відносно звільнення із 25 червня 2020 року підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - начальника відділу комплектування на підставі пункту частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію";
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Закарпатській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19;
- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач здійснив виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді не в законний спосіб із порушенням вимог статті 65 Закону України від "Про виконавче провадження", статті 66 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та в подальшому повторно незаконно звільнив позивача із порушенням статті 77 Закону № 580-VIII.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Закарпатській області № 55о/с від 22 липня 2019 року про звільнення з 22 липня 2019 року підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно - аналітичного та документального забезпечення, на підставі пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно - аналітичного та документального забезпечення або на рівнозначній посаді з 23 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки);
- стягнуто з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91513,31 грн. 31 коп. з відрахуванням податків та зборів;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення або на рівнозначній посаді допущено до негайного виконання.
4. На виконання вищенаведеного судового рішення наказом ГУ НП в Закарпатській області від 01 червня 2020 року № 116 о/с скасовано пункт наказу ГУ НП у Закарпатській області від 22 липня 2019 року № 155 о/с, у частині звільнення зі служби в поліції, відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника поліції ОСОБА_1, колишнього заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області - начальника відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення та поновлено позивач на посаді заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП у Закарпатській області - начальника відділу комплектування, з 23 липня 2019 року.
5. Однак, ОСОБА_1 до роботи не приступив.
6. 25 червня 2020 року ГУ НП в Закарпатській області прийняло наказ № 1394 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКЗ ГУНП ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Підстава звільнення - грубе порушення службової дисципліни, вимог пунктів 4, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України, наказу ГУ НП у Закарпатській області від 10 серпня 2016 року № 833 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та працівників апарату Головного управління Національної поліції в Закарпатській області", що проявилась у безпідставній відсутності на службі з 01 червня 2020 року по 25 червня 2020 року.
7. Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 25 червня 2020 року № 134о/с "По особовому складу", підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області начальника відділу комплектування звільнено зі служби з 25 червня 2020 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію".
8. 08 вересня 2020 року відповідач виплатив на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91513,31 грн. 31 коп. з відрахуванням податків та зборів.
9. Вважаючи протиправними дії щодо виконання судового рішення про поновлення на роботі та повторне звільнення незаконним, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
10.1. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ НП у Закарпатській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02 грудня 2019 року по 08 вересня 2020 року в розмірі 193347,67 грн. (сто дев`яносто три тисячі триста сорок сім гривень 67 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
10.2. Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20986,14 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 14 копійок) звернуто до негайного виконання.
10.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив затримку виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 щодо поновлення позивача на роботі, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Інші рішення та дії відповідача суд першої інстанції визнав законними.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
13. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що законодавством України, зокрема КЗпП України, не передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ГУ НП у Закарпатській області на його користь середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 260/1096/19 в частині вимушеного прогулу необхідно відмовити.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
14. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий апеляційний розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2022 року за у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
16. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував закони, які не підлягають застосуванню до даних правовідносин, а саме: стаття 18 Закону № 580-VIII, частину першу статті 11, частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут).
17. Також на думку скаржника суд апеляційної інстанції застосував пункт 3 частини першої статті 371 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №569/7860/16-ц. Окрім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17 про те, що поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
18. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
21. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.