ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 826/12899/16
адміністративне провадження № К/9901/4849/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову консультацію №14976/10/28-10-01-3-11 від 08 липня 2016 року й зобов`язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що в червні 2016 року зверталось до податкового органу із запитом про надання індивідуальної податкової консультації з питань переоцінки (уцінки, дооцінки) незавершених капітальних інвестицій в податковому обліку, втім надана йому відповідь не узгоджується із вимогами, що ставляться до податкових консультацій, а також по своїй суті суперечить положенням законодавства, зокрема, Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши положення статей 52, 53 ПК України, вказали, що запит про надання податкової консультації має містити визначення конкретних норм, щодо застосування яких особа просить надати податкову консультацію, й стосуватися їх практичного використання, задля чого у ньому повинні бути викладені фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання; при цьому, лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов`язку надати податкову консультацію; втім, запит позивача наведеному не відповідав, а до компетенції контролюючого органу не входить здійснення тлумачення змісту поданого запиту; в той же час, не дивлячись на неповноту викладених відомостей, Офіс, виходячи з наявного обсягу інформації, надав позивачу відповідь з приводу застосування положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 141.2 статті 141, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 ПК України у їх взаємозв`язку із загальними недеталізованими обставинами, викладеними у зверненні позивача.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішенням та постановою, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, крім доводів та мотивів, що вже наводились ним в позовній заяві та, в подальшому, - в апеляційній скарзі, також зазначало, що суди попередніх інстанцій не повинні були надавати оцінку змісту надісланого ним до відповідача запиту, у зв`язку із чим просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що 09 червня 2016 року позивачем на адресу Офісу надіслано запит за №13-148 щодо надання податкової консультації, в якому зазначено, що компанія згідно облікової політики обрала модель переоцінки для обліку незавершених капітальних інвестицій у відповідності до міжнародних стандартів фінансової звітності. Таку переоцінку компанія буде проводити не рідше одного разу на рік за умови наявності свідчень чи факторів, які можуть призвести до значного відхилення вартості незавершених капітальних інвестицій від їх справедливої вартості. Для проведення такої переоцінки компанія залучає кваліфікованих сторонніх експертів.
З огляду на викладене, Товариство просило надати письмову податкову консультацію по наступним питанням:
1) Чи підлягають переоцінці (уцінці, дооцінці), проведеній відповідно до положень бухгалтерського обліку, незавершені капітальні інвестиції в податковому обліку?
2) Якщо незавершені капітальні інвестиції для цілей податкового обліку змінюють вартість в результаті переоцінки (оцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку, чи збільшується (зменшується) вартість основних засобів в податковому обліку після введення в експлуатацію таких незавершених капітальних інвестицій?
3) Якщо проведена переоцінка (уцінка, дооцінка) не змінює вартість незавершених капітальних інвестицій в податковому обліку:
а) у випадку списання незавершених інвестицій раніше уцінених чи має право компанія зменшити фінансовий результат до оподаткування на всю суму вартості незавершених капітальних інвестицій для цілей податкового обліку та яким чином слід заповнити у такому випадку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства та додаток РІ до такої декларації?
б) у випадку списання незавершених капітальних інвестицій раніше дооцінених чи має право компанія зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму дооцінки?
08 липня 2016 року Офісом надано Товариству відповідь за №14976/10/28-10-01-3-11, в якій повідомлено, що відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю, формуються відповідно до пункту 141.2 статті 141 ПК України.
На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (підпункт 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 ПК України).
Зважаючи на викладене, як зазначено у податковій консультації, перша уцінка проведена протягом звітного періоду після переведення операційної нерухомості до складу інвестиційної вважається такою, що перевищує попередні дооцінки та збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму уцінки.
При цьому, продаж/ліквідація об`єкта інвестиційної нерухомості при визначенні фінансового результату до оподаткування відображається відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.