ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 140/6978/20
адміністративне провадження № К/990/28353/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 червня 2022 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 14 вересня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Кушнерик М.П., Мікули О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ФРУТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ФРУТ ГРУП" (далі - ТОВ "ВЕСТ ФРУТ ГРУП", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2020 року №0000620402, №0000590402, №0000600402, №0000610402.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 6 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 14 вересня 2022 року, позов знову задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач звертає увагу на застосування судами положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом як, власне, у даній справі, так і у постановах від 17 серпня 2022 року у справі №640/4237/19, від 1 серпня 2022 року у справі №808/2593/16, суть яких зводиться до наступного: мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. З поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Посилаючись на наведені вище висновки Верховного Суду відповідач зазначає, що у цій справі позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність безпосереднього економічного ефекту від результатів господарської діяльності підприємства у період, який охоплювався перевіркою. Суди, на думку податкового органу, дійшли помилкового висновку про те, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції та позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, щодо якої здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Так, як стверджує відповідач, позивачем реалізовувався товар (фрукти та овочі), який він попередньо транспортував через митний кордон, й для досягнення економічного ефекту і наявності ділової мети зазначений товар повинен реалізовуватись за ціною, вищою не лише за його фактурну, але й митну вартість.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, повністю поділяючи мотиви, з яких виходили суди при їх ухваленні. Наголошує, що станом на час реалізації придбаного імпортованого товару у підприємства були відсутні альтернативні варіанти збуту даного товару за більш вигідною ціною, ніж його було фактично реалізовано.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2018 року - січень 2020 року та декларування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2020 року, відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період за січень 2020 року в сумі 262232, 00 грн, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. За результатами перевірки відповідачем складено акт №6108/03-20-04-02/40769715 від 8 квітня 2020 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого за січень 2020 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 262235,00 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, в розмірі 30000,00 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 1847533,00 грн; пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України в частині нездійснення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1847533,00 грн, в тому числі за січень 2020 року на суму 1847533,00 грн.
У висновках акта перевірки контролюючий орган зазначив, що протягом грудня 2018 року - травня 2019 року позивачем занижено податкове зобов`язання з ПДВ, в результаті заниження оптових цін на товар (овочі та фрукти), які склалися на ринку, при реалізації неплатникам ПДВ та ТОВ "Томатті". Таким чином, позивач реалізує товар нижче звичайних цін, внаслідок чого виникло від`ємне значення з ПДВ.
На підставі встановлених перевіркою порушень 5 травня 2020 року відповідачем прийнято податкові-повідомлення рішення: №0000590402, яким завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 262235,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 65558,75 грн; №0000600402, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 30000,00 грн; №0000610402, яким застосовано штраф в розмірі 1069884,00 грн; №0000620402, яким збільшено суму податкового зобов`язання в розмірі 1847533,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 461883,25 грн.
Не погоджуючись із переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що чинним законодавством позивачу надано право самостійно визначатись з реалізацією будь-якої продукції (крім тієї, щодо якої здійснюється державне регулювання цін і тарифів) за вільними (договірними) цінами. Також, на думку судів, позивачем надано аргументовані та переконливі пояснення щодо причин реалізації товару (овочів, фруктів) за низькими цінами.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування (податку на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт "а").
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України обумовлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт "г").