ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 640/3403/22
адміністративне провадження № К/990/29040/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Гісунової Н.В.,
представника відповідача - Павленка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року (головуючий суддя Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Шелест С.Б., судді - Горяйнов А.М., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" (далі за текстом - ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ", Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 вересня 2021 року: №00662030702 - повністю, №00661830702 - в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 1ʼ 015ʼ 884 грн, та №00662050702 - в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6ʼ 121ʼ 972 грн, а за штрафним санкціям - повністю.
На обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Підприємство вказувало, що висновки акта перевірки щодо непідтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками послуг є хибними, й такими, що повною мірою спростовувались наданими позивачем документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення в тих частинах, про які просив позивач.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).
У розрізі підстави касаційного оскарження відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 травня 2019 року у справі №826/6838/18, від 25 січня 2019 у справі №825/1733/17 та від 16 липня 2019 року у справі №820/759/17, у яких наведено перелік обставин й фактів, які, як опосередковано, так і в своїй сукупності, свідчать про необґрунтованість отримання платником податків податкової вигоди та відсутність реального характеру господарських операцій між суб`єктами господарювання.
Вимоги касаційної скарги в аспекті наведених вище правових позицій Верховного Суду обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також ТОВ "ЕКОЛІНКТЕХНОЛОДЖІ" та ТОВ ЮНІСОЛАР ТРЕЙД" не мали ознак реальності. Зокрема, у скарзі зауважено на відсутності у наданих до перевірки актах виконаних робіт деталізації послуг, що надавалися, а також на відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів для надання послуг та відповідних ланцюгів постачання, що, на думку контролюючого органу, свідчить про недоведеність з боку позивача фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано дані податкового обліку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Апелюючи доводам контролюючого органу позивач зазначає, що спірні господарські операції є реальними та підтверджені належно оформленими первинними документами.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені Товариством в судах попередніх інстанцій та у відзиві на касаційну скаргу, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 грудня 2015 року по 31 грудня 2020 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої 26 липня 2021 року складено акт.
Перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, шо перевірявся, на загальну суму 1ʼ 090ʼ 249,00 грн (за 2020 рік) та заниження податку на прибуток на загальну суму 6ʼ 196ʼ337,00 грн (за 2017-2020 роки); пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 6ʼ 551ʼ040,00 грн.
За результатами розгляду письмових заперечень Підприємства на акт перевірки від 26 липня 2021 року, а також додаткового доданих платником податків документів, ГУ ДПС у м. Києві залишило висновки акта перевірки без змін.
На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, 1 вересня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: №00661830702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1ʼ 090ʼ 249,00 грн; №00662030702, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 8ʼ 188ʼ 800,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6ʼ 551ʼ 040,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1ʼ 637ʼ 760,00 грн; №00662050702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на загальну суму 7ʼ 705ʼ 740,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6ʼ 196ʼ 337,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1ʼ 509ʼ 403,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС України від 22 грудня 2021 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись повною мірою зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями (за винятком сум, нарахованих на підставі висновків акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 74ʼ 365 грн), позивач оскаржив їх до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені вище положення ПК України у їх сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також віднесення до витрат певного періоду сум в цілях визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток, є факт реального здійснення операцій з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. При цьому будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанції основними видами діяльності ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" за КВЕД є: установлення та монтаж машин і устаткування, виробництво електроенергії; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; електромонтажні роботи; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
За даними акта перевірки в період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" задекларовано в рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" дохід у сумі 322ʼ 442ʼ496 грн. На формування таких показників мала вплив, серед іншого, реалізація Підприємством комплектуючих для сонячних електростанцій.
Проведеною податковою перевіркою виявлено, що у період, який нею охоплювався, між ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено низку договорів про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності, а також договір про надання інформаційно-консультаційних (бухгалтерських) послуг.
За умовами вказаних правочинів ФОП ОСОБА_2 надавала позивачу наступні види послуг: перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх бухгалтерських документів; надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку на підприємстві; оформлення відповідної первинної документації при роботі з потенційними покупцями продукції; підготовка договорів, що пов`язані з комерційною діяльністю, надання допомоги з організації контролю за виконанням цих договорів; надання консультацій, висновків, довідок з питань комерційної діяльності та управління; інформування про зміни в законодавстві; консультування з питань реалізації на території України продукції компаній "Fronius International GmbH", ZNSHINE PV-TECH Co.Ltd; розробка планів реалізації продукції з потенційними покупцями продукції на території України; консультування щодо укладання договорів страхування, транспортно-експедиційного обслуговування, договорів купівлі-продажу продукції тощо.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податковому органу копії актів наданих послуг за період з січня 2017 року по вересень 2020 року, а в розрізі кожного окремого правочину додаткового надано: витяг з договору поставки товарів на користь ТОВ "Енергоінвест", банківські виписки про надходження коштів від ТОВ "Енергоінвест"; договори комісії з компанією Fronius International GmbH, оборотно-сальдову відомість по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_3 ; договір комісії з компанією ZNSHINE PV-TECH Co.Ltd, банківські виписки про надходження коштів. Оплата за надані послуги підтверджена банківськими виписками, кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" перед ФОП ОСОБА_2 відсутня.
Сумніви податкового органу щодо реальності господарських операцій між ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" та ФОП ОСОБА_2 ґрунтувалися на тому, що у наданих до перевірки актах наданих послуг відсутня їх деталізація, а саме: відсутні дані про зміст консультаційних послуг, терміни надання послуг, інші умови, що унеможливлює підтвердження факту надання таких послуг. Також, контролюючий орган звертав увагу, що в штатному розписі ТОВ "ЮНІСОЛАР СИСТЕМ" наявні кваліфіковані працівники (менеджер з адміністративної діяльності, менеджер зі збуту, менеджер із зовнішньоекономічної діяльності, маркетолог, бухгалтер), які, на думку відповідача, були спроможні самостійно надати послуги, які, натомість, замовлялись позивачем у ФОП ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку означеним доводам податкового органу у взаємозв`язку із поясненнями позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність з боку податкового органу належними доказами наявності таких обставин, які б у сукупності свідчили про нереальний характер господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 . Стверджуючи про це, суди врахували, що чинним законодавством не встановлено чітких вимог щодо ступеня деталізації послуг, який має бути відображений в актах про надання послуг, й відсутність у даному випадку максимальної деталізації виду кожної із виконаних послуг не може слугувати єдиними свідченням відсутності факту надання таких послуг, з огляду на інші надані платником податку докази. На думку судів, акти надання послуг, складені позивачем та ФОП ОСОБА_2 містять цілком достатній обсяг даних для встановлення змісту та обсягу господарської операції, а саме: дані про договір, на виконання якого складено зазначені акти; перелік послуг, наданих ФОП із достатнім ступенем деталізації, суму винагороди, що розрахована відповідно до умов договору. Інших недоліків у оформленні зазначених актів, окрім як відсутності деталізації, податковим органом не наведено ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в суді.