ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа №821/1221/16
касаційне провадження № К/9901/35405/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 108755-21 форми "Ф" про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що станом на 01.01.2016 середньо-ринкова вартість автомобіля, який був об`єктом оподаткування повинна становити 1033500,00 грн, водночас, автомобіль, який йому належить, коштує менше, 1017374,00 грн, та з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку неможливо встановити розміщену інформацію стосовно середньо-ринкової вартості автомобіля позивача. Позивач вважає, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є неправомірним, оскільки транспортний податок є місцевим податком, тому місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах ) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, у зв`язку з чим даний податок може визначатись лише з 2017 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки обов`язок власників транспортних засобів, які підпадають під об`єкт оподаткування, визначений в підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, щодо сплати транспортного податку виник у позивача саме з 01.01.2016 та відповідачем правомірно визначено позивачу податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 108755-21 форми "Ф".
Висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог мотивований тим, що в матеріалах справи відсутня довідка з сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні про визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу позивача станом на 01.01.2016, з огляду на що відповідачем не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що позивач був платником транспортного податку у 2016 році, оскільки автомобіль, який перебував у його власності, є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та контролюючим органом правомірно враховано вартість автомобіля, визначену Мінекономрозвитку за відповідною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Позивач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 11.01.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".