ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 520/10657/19
адміністративне провадження № К/9901/26223/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 520/10657/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, ухвалене у складі: головуючого судді Панова М.М., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП у Харківській області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Харківській області від 16.09.2019 №922 про застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Харківській області від 17.09.2019 №331о/с про звільнення заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Слідчого управління ГУ НП у Харківській області ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Слідчого управління ГУ НП у Харківській області з 18.09.2019;
- стягнути з ГУ НП у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 вересня 2019 року до 10 жовтня 2019 року у сумі 11 277,8 грн.;
- стягнути з ГУ НП у Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2019 до дати поновлення на роботі з урахуванням середньоденного заробітку перед звільненням, який склав 663,40 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про його відсутність на службі без поважних причин є безпідставним. Як доводив позивач, 10.09.2019 його стан здоров`я різко погіршився, унаслідок чого він був вимушений звернутися до лікаря. Водночас 11.09.2019 він був відсутній на роботі з 15 год 00 хв у зв`язку з написанням рапорту про переведення на іншу посаду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
11 вересня 2019 року до ГУ НП у Харківській області надійшов рапорт начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Слідчого управління ГУ НП у Харківській області про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 10.09.2019 і 11.09.2019.
Наказом ГУНП в Харківській області від 11.09.2019 № 1535 призначено службове розслідування за вказаним фактом.
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 на підставі його рапорту з 19.08.2019 по 09.09.2019 надано частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік.
Відсутність ОСОБА_1 на службі 10.09.2019 та 11.09.2019 у своїх поясненнях, відібраних під час службового розслідування, підтвердили слідчі відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_9 .
Згідно з довідкою ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" від 13.09.2019 №33/41-979 ОСОБА_1 з 10.09.2019 по 13.09.2019 на лікуванні в поліклініці та госпіталі ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" не перебував.
Службовим розслідуванням також встановлено, що 11.09.2019 ОСОБА_1 перебував в Індустріальному ВП ГУНП в Харківській області.
При цьому повноваження за посадою заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу поліції Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області Дударєв О.В. тимчасово виконував у такі періоди: з 07.03.2019 до 07.04.2019 (наказ ГУНП в Харківській області від 07.03.2019 №67 о/с); з 01.04.2019 до 03.06.2019 (наказ ГУНП в Харківській області від 09.04.2019 №97 о/с).
ОСОБА_1 від дачі пояснень під час службового розслідування відмовився.
З урахуванням викладеного дисциплінарна комісія вважала доведеним факт відсутності ОСОБА_1 на службі 10.09.2019 і 11.09.2019 без поважних причин.
Наказом ГУ НП у Харківській області від 16.09.2019 №922 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у відсутності на службі 10.09.2019 та 11.09.2019 без поважних причин, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП у Харківській області від 17.09.2019 № 331о\с позивач був звільнений зі служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України "Про Національну поліцію" з 17.09.2019.
Наказом ГУ НП в Харківській області від 24.09.2019 №336о\с унесено зміни до наказу від 17.09.2019 №331о\с: вирішено вважати його звільненим з 24.09.2019.
Підставою для внесення указаних змін була довідка ДУ "ТМО МВС України по Харківські області" від 16.09.2019 №3965 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 16.09.2019 по 21.09.2019.
Не погоджуючись з указаними наказами, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вважали, що факт відсутності позивача на службі 10.09.2019 і 11.09.2019 підтверджується матеріалами, зібраними під час службового розслідування. Водночас позивач не довів наявності поважних причин відсутності на службі у вказані дні.
Так, суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на звернення 10.09.2019 за медичною допомогою, що підтверджено довідкою Білопільської центральної районної лікарні від 10.09.2019, адже відповідно до вказаної довідки підстави для звільнення позивача від роботи за наслідками прийому були відсутні.
Щодо 11.09.2019, то судами попередніх інстанцій з пояснень позивача було встановлено, що він не заперечує щодо відсутності на робочому місці з 15 год 11.09.2019.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12 жовтня 2020 року до Суду від позивача надійшла касаційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, у якому скаржник просить скасувати вказані судові рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржник зазначає застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні статей 18, 77 Закону України "Про Національну поліцію" без урахування висновків щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №752/12360/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №799/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі №324/1102/16-ц, від 16 серпня 2018 року у справі №461/4469/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі №205/6983/16-ц.
Позивач доводить, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що довідка Білопільської центральної районної лікарні від 10.09.2019 про звернення за медичною допомогою не є підтвердженням поважності причин відсутності на роботі суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №752/12360/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №799/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі №324/1102/16-ц.
Позивач також зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що його відсутність на робочому місці 11.09.2019 підпадає під ознаки прогулу суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.08.2018 у справі № 461/4469/16-ц, від 12.09.2018 у справі №205/6983/16-ц.
Ухвалою Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження з указаних підстав.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Правові засади, порядок проходження служби в Національній поліції України визначено в Законі України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 18 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VІІI передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.