ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 352/966/18
провадження № 61-21263св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - секретар Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамула Наталія Михайлівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Горейко М. Д., Матківського Р. Й., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамули Н. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання дій протиправними.
В обґрунтування позову вказувала, що в квітні 2016 року вона ознайомилася із заповітом від 22 липня 2015 року, який складений її батьком ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М.
Зазначала, що відповідно до змісту заповіту ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_2 .
При огляді вказаного заповіту вона виявила, що заповіт виконаний друкованим способом, однак має і рукописний текст, виконаний почерком, який схожий на почерк її рідного брата ОСОБА_3 .
Вказувала, що її батько ОСОБА_3 більше десяти років не проживав зі своєю дружиною ОСОБА_2 .
У зв`язку з погіршенням стану здоров`я спадкодавця, вона здійснювала догляд за ним і в подальшому проводила його поховання.
Також ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на домоволодіння. Під час розгляду справи № 352/494/16-ц нею заявлено клопотання про витребування з Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської областідругого примірника заповіту для проведення судової почеркознавчої експертизи, проте примірник заповіту, складений ОСОБА_3, Вільшаницькою сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області втрачено.
8 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
статтею 366 Кримінального кодексу (далі - КК) України.
У червні 2017 року вона дізналася, що факти, викладені у її заяві, не знайшли свого підтвердження. Крім того, ознайомившись з матеріалами справи, виявила пояснення секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району
Івано-Франківської області Архамули Н. М. від 31 травня 2017 року, в яких зазначено про складення та посвідчення нею лише одного примірника заповіту ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, позивач вважала, що секретар Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамула Н. М. склала та посвідчила заповіт ОСОБА_3, порушивши норми законодавства, оскільки заповіт повинен бути складеним у двох примірниках.
Крім того, на думку позивача, секретар Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамула Н. М. допустила порушення пункту 2.16 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), видавши 14 березня 2016 року дублікат заповіту від 22 липня 2015 року.
За таких обставин просила визнати дії секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамули Н. М. щодо посвідчення заповіту від 22 липня 2015 року та видачі 14 березня 2016 року дубліката заповіту від 22 липня 2015 року ОСОБА_2 протиправними.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року, ухваленим у складі судді Струтинського Р. Р., позов задоволено.
Визнано дії секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамули Н. М. щодо посвідчення заповіту
від 22 липня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 43, і видачі ОСОБА_2 та посвідчення 14 березня 2016 року дубліката заповіту
від 22 липня 2015 року протиправними.
Стягнено з секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району
Івано-Франківської області Архамули Н. М. 704,80 грн у відшкодування судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що 22 липня 2015 року секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М. в порушення вимог пункту 1.2 Порядку складено та посвідчено лише один примірник заповіту ОСОБА_3 замість двох, один з яких повинен зберігатися в органі місцевого самоврядування. Крім того, відповідачем порушено вимоги пункту 2.13 Порядку і зроблено копію першого примірника заповіту.
Судом першої інстанції встановлено, що дублікат заповіту відповідачем виготовлено з копії такого заповіту, а не з його другого примірника, що є порушенням пункту 2.16 Порядку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про порушення секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району
Івано-Франківської області Архамулою Н. М. норм законодавства при посвідченні заповіту від 22 липня 2015 року та видачі його дубліката14 березня 2016 року.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки оскаржувані нотаріальні дії секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамули Н. М. як уповноваженої на вчинення нотаріальних дій посадової особи органу місцевого самоврядування вчинені щодо інших осіб; ОСОБА_1 не брала участі у вчиненні оскаржуваних нотаріальних дій.
Вказав, що суд першої інстанції не врахував цього та помилково дійшов висновку про обрання позивачем правильного способу захисту її порушеного права.
Івано-Франківський апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач скористалася своїм правом на судовий захист та звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 22 липня 2015 року недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 22 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки обраний нею спосіб захисту її порушеного права є правильним.
На думку заявника, апеляційний суд не врахував порушення секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М. вимог Порядку, що є підставою для визнання дій щодо посвідчення заповіту від 22 липня 2015 року та видачі його дубліката протиправними.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 липня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів дружині ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М. та зареєстровано в реєстрі за № 43.
Також апеляційним судом за матеріалами справи встановлено, що на розгляді в Тисменицькому районному суді Івано-Франківської області перебувала справа № 352/494/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 22 липня 2015 року недійсним.
8 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
статтею 366 КК України, та притягнення секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамули Н. М. до кримінальної відповідальності.
З листа Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 31 травня 2017 року судом апеляційної інстанції встановлено, що факти, викладені в заяві ОСОБА_1, не знайшли свого підтвердження; під час перевірки даного повідомлення ознак кримінального правопорушення не встановлено, тому відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також апеляційним судом встановлено, що 14 березня 2016 року за заявою ОСОБА_2 видано дублікат заповіту від 22 липня 2015 року відповідно до світлокопії заповіту, посвідчений секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Архамулою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 10.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".