ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 818/55/17
касаційне провадження № К/9901/41452/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми "Комагросервіс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 (суддя Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді - Калитка О.М., Бондар О.М.) у справі за позовом Приватної фірми "Комагросервіс" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватна фірма "Комагросервіс" (далі у тексті - позивач, ПФ "Комагросервіс", платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0002321402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 370615,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92654,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у разі коли за результатами перевірки контролюючим органом встановлено перевищення платником задекларованого залишку від`ємного значення декларації, то сума зменшення залишку від`ємного значення на підставі повідомлення-рішення за формою "В4" відображається платником у рядку 20.3 декларації податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано, з одночасним заповненням в такій декларації таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення". Проте, відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 21.07.2015 №0001642202 зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 370615,00 грн, а в графі 5 зазначено, що у вказану суму включається сума 370147,00 грн, яка була врахована у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоди. Вважає помилковим висновок податкового органу про те, що позивач мав самостійно в декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року зменшити залишок від`ємного значення за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом на суму 370615,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, в задоволені адміністративного позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача з 25.09.2016 виник обов`язок відкоригувати звітність з податку на додану вартість на зменшену суму від`ємного значення, проте в податковій декларації за вересень 2015 року в рядку 20.2 позивачем не зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, чим порушено вимоги пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Сам по собі факт відображення чи не відображення в картці особового рахунку ніяким чином не впливає на обов`язок підприємства відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення в сумі 370615,0 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про неврахування судами, що порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, не має наслідком порушення вимог підпунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України та, відповідно, підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки існує узгоджене, ніким не скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001642202 на суму 370615,00 грн, прийняте на підставі акту перевірки від 03.07.2015 №1552/2202/21128566/24, невиконання якого не може бути підставою для прийняття іншого податкового повідомлення-рішення. Вважає, що оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням позивача повторно притягнуто до відповідальності за одне порушення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.01.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПФ "Комагросервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 15.12.2016 № 247/2202/21128566/99 (далі - акт перевірки).
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 370615,00 грн, у тому числі: за вересень 2015 року в сумі 254110,00 грн, за листопад 2015 року в сумі 184355,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 133852,00 грн, за січень 2016 року в сумі 26997,00 грн, з урахуванням від`ємного значення попередніх звітних періодів по податку на додану вартість.
На підставі висновків акту перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0002321402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 370615,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 92654,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).