ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 803/1367/16
касаційне провадження № К/9901/41555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (суддя - Ксендзюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя - Гулида Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ?
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) звернувся до відповідача - Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі у тексті - відповідач, Луцька ОДПІ, Інспекція, скаржник) із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016 № 131769-13, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011000 за податковий період 2016 року у сумі 25 000, 00 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що оскаржуване повідомлення-рішення є передчасним, оскільки плановим періодом його направлення є 2017 рік, а також воно не відповідає вимогам статті 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.06.2016 за № 131769-13; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь позивача судові витрати у сумі 551, 21 грн.
Приймаючі рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на ОСОБА_1 не поширюється вимога щодо необхідності оподаткування з 01.01.2016 кожного легкового автомобіля за ставкою податку у розмірі 25 000, 00 грн, передбачена статтею 267 ПК України (із змінами, внесеними на підставі Закону № 909-VIIІ), як власника транспортного засобу з роком випуску більше п`яти років та середньо ринковою вартістю менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, проте, констатували, що особливим порядком прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2016 році, визначеним Законом № 909-VIII, законодавець перебачив необхідність сплати транспортного податку у 2016 році, натомість спростивши процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
Водночас, Інспекція, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прийняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, які є обов`язковими згідно з нормами ПК України, не впливає на можливість їх справляння, оскільки у випадку неприйняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, які є обов`язковими, такі податки до прийняття рішення справляються із застосуванням їх мінімальних ставок; в порушення процесуальних норм вийшли за межі своїх повноважень та межі заявлених позовних вимог та надали оцінку правомірності рішення Луцької міської ради, у той час як рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку" не є предметом розгляду даної справи, а Луцька міська рада не є учасником даного адміністративного процесу; не взяли до уваги, що ОСОБА_1, обліковуючись в інформаційних системах Луцької ОДПІ, як власник транспортного засобу, що є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, не скористався своїм законодавчо закріпленим правом на проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, зокрема, не представив контролюючому органу документів, що впливають на середньо ринкову вартість легкового автомобіля.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження у справі № 803/1367/16.
Позивач не подавав до суду заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено у редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147- VII, який набрав чинності з 15.12.2017, КАС України викладено у новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Хохуляк В. В.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2023 касаційну скаргу Луцької ОДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе призначити касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.01.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, що набув чинності з 01.01.2015, запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Таким чином, системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання чи запроваджувати податок і в яких розмірах на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.