ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2023 року
м. Київ
справа №580/3872/20
адміністративне провадження № К/9901/31108/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 (суддя Валюх В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 (головуючий суддя Довга О.І., судді Бруновська Н.В., Запотічний І.І.),
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення щодо транспортного засобу "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації - Республіка Грузія) від ОСОБА_2 іншій особі-нерезиденту - ОСОБА_1 ;
зобов`язати Митницю надати дозвіл на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення щодо транспортного засобу "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації - Грузія) від ОСОБА_2 іншій особі-нерезиденту ОСОБА_1 (номер паспорта НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, громадянство - Республіка Білорусь) в порядку частин першої, другої статті 380 Митного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 14.08.2020, в порядку статті 109 Митного кодексу України (далі - МК), до Волинської митниці Держмитслужби (далі також Митниця) ним подана заява про прийняття на себе зобов`язань особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення щодо транспортного засобу (далі - ТЗ) особистого користування автомобіля "Acura RDX", ввезеного на митну територію України уповноваженою згідно з дорученням особою - його батьком ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який також звернувся до Митниці із заявою про передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення власнику цього автомобіля - громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Позивач стверджував, що листом від 04.09.2020 відповідач протиправно відмовив у передачі йому зобов`язань особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення щодо ТЗ особистого користування "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), від ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що ним та ОСОБА_2 було виконано умови статті 109 МК, а саме: подано відповідні заяви; він як особа, яка приймає на себе зобов`язання за митним режимом тимчасового ввезення, відповідає вимогам МК, відтак, Митниця не мала законних підстав для не надання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення.
На переконання ОСОБА_1, підстава, з якої Митниця відмовила в задоволенні його заяви та заяви ОСОБА_2 (Митниця обґрунтувала відмову посиланням на те, що згідно із частиною п`ятою статті 380 МК тимчасово ввезені ТЗ особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які їх ввезли в Україну, для їхніх особистих потреб), є недоречною, оскільки ним якраз і було ініційовано питання про передачу прав і обов`язків громадянина, який ввіз відповідний ТЗ в Україну, що передбачено статтею 8 Конвенції про тимчасове ввезення та статтею 109 МК (спеціальна норма), а не про використання ТЗ без такої передачі, чого власне і стосується норма частини п`ятої статті 380 МК.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо тимчасово ввезених ТЗ особистого користування не може бути надано з огляду на те, що такі ТЗ можуть використовуватись виключно громадянами, які ввезли їх в Україну, і лише ці громадяни користуються пільгами щодо сплати митних платежів. Встановивши, що автомобіль "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) був ввезений на митну територію України як ТЗ особистого користування не позивачем, а ОСОБА_2, та застосувавши норми абзаців першого, третього частини п`ятої статті 380, пункту 3 частини першої статті 292 МК, суди виснували, що позивачу не міг бути наданий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо вказаного вище автомобіля.
Ще однією підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції визнав ту обставину, що на час розгляду справи режим тимчасового ввезення, щодо якого виник спір у цій справі, в розумінні статі 112 МК завершився у зв`язку із вивезенням 18.12.2020 автомобіля "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з митної території України. Суд зазначив, що на час розгляду справи вказаний ТЗ з 18.12.2020 (після його повторного ввезення на митну територію України) перебуває у митному режимі тимчасового ввезення (до 1 року), відповідальним за який є позивач.
Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що частина п`ята статті 380 МК суперечить нормам міжнародного права, зокрема, пункту (b) статті 7 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення, згідно з яким громадянин-нерезидент вільний передавати право користування тимчасово ввезеним транспортним засобом особистого користування іншому громадянину-нерезиденту. Позивач доводить, що суди попередніх інстанцій помилково застосували у спірних правовідносинах норму частини п`ятої статті 380 МК, оскільки ця норма накладає обмеження на право користування ТЗ в рамках режиму тимчасового ввезення, а не на право передачі використання самого режиму тимчасового ввезення іншій особі та прийняття зобов`язань за таким митним режимом відповідною особою.
Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 109 МК в контексті правомірності обмеження їх дії нормами статті 380 МК всупереч пункту (b) статті 7 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення.
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 07.10.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 26.08.2020 (вхідний № 17047-7.3-08-01-45) на адресу Митниці надійшла заява ОСОБА_2 від 14.08.2020, у якій він просив надати дозвіл на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації - Грузія) від ОСОБА_2 іншій особі-нерезиденту ОСОБА_1 (номер паспорта НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, громадянство - Республіка Білорусь) відповідно до частин першої та другої статті 380 МК.
Цього ж дня за вхідним № 17049-7.3-08-01-45 на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1, у якій він просив надати дозвіл на прийняття на себе зобов`язань ОСОБА_2, відповідального за дотримання митного режиму тимчасового ввезення ТЗ особистого користування - автомобіля "Acura RDX" (реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації - Грузія) в порядку, встановленому частинами першою та другої статті 380 МК.
Листом від 04.09.2020 № 7827-7.3-18 відповідач повідомив ОСОБА_2, ОСОБА_1, що згідно з наявною в базах даних інформацією ТЗ особистого користування - автомобіль "Acura RDX", реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації Грузія, кузов № НОМЕР_5, ввезено на митну територію України 12.01.2020 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Доманове - Мокрани" Волинської митниці Держмитслужби в режимі тимчасового ввезення до 1 року громадянином ОСОБА_2 (паспорт Республіки Білорусь НОМЕР_6 ). За змістом вказаного листа відповідач фактично відмовив у наданні дозволу на передачу позивачу права використання митного режиму тимчасового ввезення щодо вказаного автомобіля, покликаючись на положення частини п`ятої статті 380 МК.
18.12.2020 автомобіль "Acura RDX", реєстраційний номер НОМЕР_1, був вивезений з митної території України (водій ОСОБА_1 ) та того ж дня ввезений на митну територію України під керуванням ОСОБА_1 в режимі тимчасового ввезення до 1 року, що підтверджується витягом з центральної бази даних Держмитслужби.