Постанова
Іменем України
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 367/4069/17
провадження № 61-15029св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора в Київській області в інтересах Кабінету Міністрів України,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сліпченка О. І., Нежури В. А.,
у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський", про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський"), про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2206/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922136 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0110, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 квітня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, якому видано державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 800445. За договором купівлі-продажу від 16 лютого 2011 року спірну земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЖ № 800445 зроблено відмітку про перехід права власності.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2014 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2206/25-5 та державний акт ЯЖ № 922136. Вказаним рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому рішення селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Для цієї справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилася землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом. У той же час, за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали НПП "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0110 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попередньо функціонального зонування попадає 101 квартал. Таким чином, спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме НПП "Голосіївський".
Спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1, а тому витребувати її в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки, яким є Кабінет Міністрів України.
Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210966200:01:042:0110, вартістю 45 165,00 грн, а також стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, позов задоволено. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0110. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірна земельна ділянка із володіння власника вибула поза його волею, що встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, та відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України є преюдиційним щодо цих обставин.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив із того, що суди безпідставно пов`язали початок перебігу позовної давності з моментом, коли судовим рішенням було підтверджено незаконне передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, тому апеляційному суду необхідно з`ясувати, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для його поновлення.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновок суду першої інстанції про непоширення на спірні правовідносини позовної давності. В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Кабінет Міністрів України, який визначений прокурором у якості позивача, не був учасником спірних правовідносин щодо передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення та подальшого її відчуження на підставі цивільно-правових угод. Кабінет Міністрів України довідався про порушене право та особу яка його порушила 01 вересня 2017 року - з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у цій справі. В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо інформування органом місцевого самоврядування законного власника/розпорядника спірної землі про розпорядження нею та оформлення на неї права приватної власності за першим набувачем чи про припинення речового права лісогосподарської установи на постійне користування землями державного лісового фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 вересня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано її із Ірпінського міського суду Київської області.
01 листопада 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_4, посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 367/4069/17, в ухвалі Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно пов`язав момент обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення його права з моментом отримання ухвали про відкриття провадження. У цій справі у прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2021 року Київська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2206/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки, площею 0,15 га.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922136 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0110, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 квітня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3 та йому видано державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 800445.
Згідно з договором купівлі-продажу від 16 лютого 2011 року земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЖ № 800445 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2014 року у справі № 367/4143/13-цвизнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2206/25-5 та державний акт ЯЖ № 922136. Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства (а. с. 14-17 т. 1).
Указом Президента України від 01 травня 2014 року межі НПП "Голосіївський" розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання "Київзеленбуд" (а. с. 20 т. 1).
Згідно з інформацією комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14 липня 2014 року № 472 спірна земельна ділянка увійшла до території НПП "Голосіївський" (а. с. 19 т. 1).
Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 18 жовтня 2014 року спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення (а. с. 21 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.