Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/8945/19
провадження № 61-8829сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" на постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири),
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2014 року приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 лютого 1997 року між закритим акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"), правонаступником якого є ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", та ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
У пунктах 4, 5 зазначеного договору передбачено, що продаж квартири здійснено за 31 721,00 грн, що на той час складало 16 750,00 умовних одиниць за курсом Національного банку України, які покупці зобов`язалися виплатити продавцю протягом 15 років з моменту укладення договору, тобто до 06 лютого 2012 року.
Однак відповідачі сплатили кошти за договором не в повному обсязі, оскільки вартість квартири мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим Національним банком України на день платежу, а не на день укладення договору.
З урахуванням викладеного, ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" просило стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_1 126 482,55 грн заборгованості за вказаним договором з урахуванням трьох процентів річних, нарахованих відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року позов ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість у розмірі 126 482,55 грн, з яких: 117 223,46 грн - заборгованість за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06 лютого 1997 року; 9 259,09 грн - три відсотки річних за користування грошовими коштами за період із 06 лютого 2012 року до 24 вересня 2014 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі повинні були сплатити вартість квартири в національній валюті, виходячи з курсу долара США станом на день здійснення платежу, а не на час укладення договору, тому вони мають доплатити позивачу залишок заборгованості, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця".
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що, встановивши узгодження сторонами у спірному договорі купівлі-продажу грошового еквівалента в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, місцевий суд не звернув уваги на те, що в пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто на 06 лютого 1997 року. За таких обставин вартість придбаної квартири сплачена покупцями у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 61 ЦПК України 2004 року, у зв`язку з чим встановив обставини, необхідні для вирішення спору у цій справі, на підставі судових рішень, які не мають преюдиціального значення (зокрема, звільнив позивача від доказування обставин стосовно тлумачення змісту пункту 4 договору купівлі-продажу квартири та наявності факту порушення відповідачами їх обов`язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири).
Натомість суд апеляційної інстанції, не давши правової оцінки наведеним вище доводам місцевого суду, дійшов висновку про те, що застосування еквіваленту гривні до іноземної валюти на час укладення договору купівлі-продажу не було передбачене нормами ЦК Української РСР. Крім цього, сторони не довели, яка саме іноземна валюта малася на увазі.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України ОСОБА_1 залучений до участі у справі як правонаступник ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року позов ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" 9 059,00 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року 117 223,46 грн, та 715,54 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року 9 259,09 грн, 1 164,83 грн судового збору, що разом становить 127 647,38 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем щодо оплати вартості квартири у розмірі 9 059,00 дол. США, що встановлено під час розгляду цивільної справи за позовом власників квартир до ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії (рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі № 22-ц/796/2658/2013).
Суд першої інстанції вказав, що при укладенні договору купівлі-продажу сторони визначили еквівалент національної грошової одиниці в іноземній валюті - умовна одиниця, та мали на увазі долар США. Іншого порядку проведення розрахунку за квартиру умови договору не містять, тому суд зробив висновок про те, що з відповідача належить стягнути суму заборгованості у гривнях, визначену за офіційним курсом до долара США на день платежу.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року виправлено описки, допущені у повному тексті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця". Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у мотивувальній частині рішення від 13 лютого 2013 року апеляційний суд відобразив зміст довідки ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" від 07 вересня 2012 року, згідно з якою наявна заборгованість у сумі 9 059,00 дол. США. При цьому суд не давав оцінку розміру заборгованості, вказаній у довідці, а лише вказав, що позивачі не надали доказів на спростування довідок ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" від 07 вересня 2012 року про заборгованість з оплати за договорами купівлі-продажу квартир.
Безпідставними є доводи ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про необхідність визначення вартості квартири в еквіваленті іноземної валюти станом на момент виконання договору, оскільки норма, яка б передбачала, що зазначення у договорі грошового еквівалента в іноземній валюті, є підставою для сплати суми у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, в актах цивільного законодавства України, чинних на момент укладення договору, була відсутня.
При цьому будь-яких доказів, які б підтверджували взаємний намір сторін здійснювати розрахунки за продану квартиру за курсом саме долара США до гривні на день здійснення платежів, матеріали справи не містять.
Договір не містить посилання на визначення обов`язку зі сплати вартості квартири залежно від курсу будь-якої іноземної валюти. Також у договорі відсутній будь-який графік платежів, який повинен був виконувати відповідач залежно від курсу іноземної валюти, і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно до курсу Національного банку України до іноземної валюти.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи інших доказів взаємного наміру сторін здійснювати розрахунки за продану квартиру за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів, колегія суддів апеляційного суду вважала, що у даному випадку цілком обґрунтованим є застосування правила contra proferentem.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (№ 753/21770/14) (провадження № 61-1903св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув уваги на те, що поведінка сторін договору купівлі-продажу квартири до та після його укладення свідчить про наявність у сторін намірів щодо визначення ціни договору та його виконання з урахуванням еквівалента іноземної валюти. Крім того, сторони домовилися про 15-річний строк розстрочки платежу. Зазначене відповідач розумів та тривалий час погашав заборгованість відповідно до умов договору.
Апеляційний суд неправильно застосував норми статей 213, 637 ЦК України, при цьому заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Також всупереч вимогам статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод апеляційний суд не врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану у рішенні від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" за подібних правовідносин щодо захисту права власності та законного сподівання отримати прибуток.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у липні 2021 року, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Павлов І. Г., заперечує проти доводів ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", а постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року просить залишити без змін.
Також у липні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Павлова І. Г. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/8945/19.
При відкритті касаційного провадження у малозначній справі Верховний Суд вказав, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Павлова І. Г. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволено. Передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу № 753/8945/19 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у разі виникнення суперечностей при застосуванні конкретних норм права в подібних правовідносинах лише у Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існують інші механізми подолання цих розбіжностей, аніж передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу передано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року прийнято до розгляду справу № 753/8945/19 за позовом ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) за касаційною скаргою ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року.
Призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що предметом спору у цій справі є вимога ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) від 06 лютого 1997 року.
Підставою звернення ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" до суду з цим позовом визначено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме неповну сплату вартості квартири - суми, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартири, зазначеного у договорі в умовних одиницях, перерахованого у гривні за курсом долара США на день платежу.
Між сторонами спору існує розбіжність у тлумаченні пунктів 4 та 5 договору купівлі-продажу, якими передбачено, що продаж квартири здійснено за 31 721,00 грн, що на момент здійснення операції складає 16 750,00 умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення договору, які покупці зобов`язалися виплатити продавцю протягом 15 років з моменту укладення договору.
Отже, для вирішення цього спору визначальним є питання застосування положень частин першої і другої статті 533 ЦК України та статті 169 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості виконання грошового зобов`язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу, чи на дату укладення договору купівлі-продажу, виходячи із можливості/неможливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку шляхом тлумачення правочину.
У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 753/9564/14 (провадження № 61-16575св18) за позовом ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив касаційну скаргу ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" без задоволення, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року - без змін. Цим рішенням Апеляційний суд м. Києва встановив, що відповідачі надали докази, які підтверджують, що вартість квартири, яка була обумовлена в договорі та на сплату якої вони висловлювали свою письмову згоду, сплачена в указаний договором термін та заборгованості вони не мають.
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо належного виконання відповідачами зобов`язання, та вважав, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, з урахуванням умовних одиниць за курсом Національного банку України, саме на день укладення договору купівлі-продажу.
У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 753/9563/14 (провадження № 61-16578св18) за позовом ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також залишив без задоволення касаційну скаргу ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" та погодився з позицією Апеляційного суду м. Києва щодо необхідності відмови у позові з огляду на те, що у спірному договорі купівлі-продажу квартири сторони погодили грошовий еквівалент в умовних одиницях здійснюваної у національній валюті операції, при цьому в пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто на 06 лютого 1997 року. Сторони не погоджували, що у разі зміни курсу валют, покупці будуть зобов`язані вносити кошти з урахуванням перерахунку, який буде проводитися за зміненим курсом валют. Норма статті 533 ЦК України набрала чинності лише з 01 січня 2004 року, тому у момент укладення договору покупці не могли знати, що законодавець передбачить порядок розрахунку, який суттєво обтяжить їх відповідальність.
Водночас, у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (провадження № 61-1903св20) за позовом ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за укладеним договором та трьох відсотків річних відповідно до положень статті 625 ЦК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність задоволення позову ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця".
У цій справі Верховний Суд вважав, що погоджуючи умови договору, сторони домовилися, що валютою боргу є "умовні одиниці", а валютою платежу - національна валюта. При цьому необхідно розуміти, що валюта боргу - це валюта, у якій грошове зобов`язання виражене в договорі, а валюта платежу - це та валюта, в якій грошове зобов`язання може бути виконане.
Верховний Суд виходив з того, що подібна практика визначення валюти боргу в еквіваленті була поширеною, загальновідомою на момент вчинення правочину, а чинним законодавством України не заперечується її правомірність. З моменту набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року відбулася "законодавча реабілітація" умови про визначення валюти боргу у зобов`язанні шляхом визначення еквівалента іноземної валюти, тобто відбулося законодавче визнання правомірності подібної практики у відносинах учасників цивільного обігу.
З урахуванням положень частин першої, другої статті 533 ЦК України, Верховний Суд у справі № 753/11009/19 виходив з того, що воля набувачів була спрямована на придбання квартири з розстроченням оплати за її купівлю за ціною, визначеною у певній сумі в іноземній валюті (валюта боргу), та оплатою у національній валюті, розрахованою за офіційним курсом іноземної валюти до української гривні станом на день здійснення кожного такого платежу (валюта платежу).
Таким чином, у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що зміст договору купівлі-продажу, соціально-економічні умови, що існували в державі в момент його укладення, усталена практика цивільного обороту, в якому було запроваджено і широко застосовано різні правові механізми, спрямовані на захист та врахування інтересів кредитора у грошовому зобов`язанні в умовах надмірної інфляції.
При цьому, у пункті 4 договору встановлено умову, за змістом якої застосовано еквівалент валюти платежу до іноземної валюти - долара США, сума якої визначена у період укладення договору.
В інших подібних справах: № 753/21774/14 (провадження № 61-16106св18), № 753/21770/14 (провадження № 61-16108св18), № 753/9828/14 (провадження № 61-24673св18), № 753/9539/19 (провадження № 61-1722св20), № 753/10443/14 (провадження № 61-16107св18), № 753/21002/15 (провадження № 61-14304св18) за аналогічних фактичних обставин та відповідних їм правовідносин Касаційний цивільний суд у складі колегій з різних судових палат дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень попередніх судових інстанцій з передачею справи на новий судовий розгляд для врахування правових висновків та виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14 (провадження № 14-211цс18).
Отже, наведені приклади постанов Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду свідчать про застосування судом касаційної інстанції у різних складах різних судових палат принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду вважала необхідним передати справу
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у справах № 753/9563/14 (провадження № 61-16578св18) та № 753/9564/14 (провадження № 61-16575св18).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
06 лютого 1997 року між ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", правонаступником якого є ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", та ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 6, 7).
Пунктом 4 вказаного договору вартість квартири визначена в розмірі 31 721,00 грн, що на момент здійснення операції складає 16 750,00 умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.