Постанова
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 1/1522/277/11
провадження № 51-3689ск20
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року,
встановив:
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання, призначене ОСОБА_3, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, визначено виконувати самостійно.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ФОП ОСОБА_4 31 787,25 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання, призначене ОСОБА_2, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, визначено виконувати самостійно.
Зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 19 липня 2010 року по 29 липня 2010 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ФОП ОСОБА_5 262 859,63 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року апеляцію прокурора ОСОБА_6 задоволено, апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року: стосовно ОСОБА_2 вказівку суду про призначення останньому у відповідності зі ст. 77 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю; стосовно ОСОБА_3 припис про те, що контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_3 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання останньої. Внесено зміни в резолютивну частину вироку, за якими покладено контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_3 на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_2 та поновлено строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року, постановленої за результатами апеляційного перегляду вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року стосовно ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відмовлено у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року.
Керуючись ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року), засуджений ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається вимога особи, яка її подає.
Статтею 396 КПК України 1960 року визначено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Системне тлумачення норм кримінально-процесуального закону свідчить про те, що законодавець встановив вичерпний перелік рішень, одне з яких має прийняти суд касаційної інстанції за результатом розгляду кримінальної справи. При цьому особа, яка подає касаційну скаргу, у прохальній частині має вказати яке саме, з передбачених ст. 396 КПК України 1960 року рішень, на її переконання, повинен прийняти суд касаційної інстанції за результатом перегляду касаційної скарги.