Постанова
Іменем України
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 527/1998/20
провадження № 61-15037св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року у складі судді Левицької Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" (далі -
ТОВ "Авентус Лізинг") про визнання договору лізингу недійсним, застосування двосторонньої реституції та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що згідно із договором фінансового лізингу від 17 січня 2020 року ним було сплачено на рахунок
ТОВ "Авентус Лізинг" 45 000,00 грн та 33 987,00 грн. На час укладання зазначеного договору він не був повідомлений, що у ТОВ "Авентус Лізинг" відсутня ліцензія на надання фінансових послуг, умови договору у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" містять несправедливі умови, що суттєво обмежує його права та розширює права лізингодавця. Крім того, вказаний договір всупереч вимог статті 799 ЦК України не був нотаріально посвідчений.
Оскільки договір є недійсним, то суми, сплачені на виконання договору лізингу, підлягають поверненню. ОСОБА_1 також вважав, що йому було завдано моральну шкоду.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120/507, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ "Авентус Лізинг" на його користь 78 987,00 грн та 10 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120/507, укладений між ТОВ "Авентус Лізинг" та ОСОБА_1, недійсним.
Стягнуто з ТОВ "Авентус Лізинг" на користь ОСОБА_1 77 987,00 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір фінансового лізингу від 17 січня 2020 року укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, тому він є нікчемним у силу закону і підстав для визнання його недійсним суд не вбачав. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 77 987,00 грн грошових коштів, сплачених за оспорюваним договором, який є нікчемним.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені частиною третьою
статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві, тому наявні підстави для визнання його недійсним.
У той же час, позивачем не доведено, що йому завдано моральну шкоду виключно укладенням нікчемного правочину, стороною якого він є, в результаті винних дій відповідача, не обґрунтовано її розмір.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Авентус Лізинг" задоволено частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року у частині задоволеної вимог про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120/507, укладеного між ТОВ "Авентус Лізинг" і ОСОБА_1, скасовано, ухвалено нове рішення по суті вимог.
У задоволенні вимог про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120/507 з підстав, передбачених частиною четвертою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів",
ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області
від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, є нікчемним, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім кошти на виконання нікчемного договору. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дав юридичну оцінку положенням договору фінансового лізингу на предмет їх несправедливості відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та за відсутності на те правових підстав задовольнив вимогу про визнання недійсним цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ТОВ "Авентус Лізинг" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 09 березня 2021 року у справі № 468/176/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щоз укладенням спірного договору між ТОВ "Авентус Лізинг" та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору лізингу. Заявник зазначає, що визначені
статтею 806 ЦК України норми (параграфи 1 та 6 Глави 58 ЦК України, положення Закону України "Про фінансовий лізинг") не передбачають обов`язкового нотаріального посвідчення договору, у зв`язку з чим просить суд відступити від раніше ухваленої правової позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу, оскільки така позиція не ґрунтується на нормах матеріального права, які застосовуються до договору фінансового лізингу та регулюють правовідносини за ним.
У касаційній скарзі ТОВ "Авентус Лізинг" заявляє клопотання про передачу справи № 527/1998/20 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи це існуванням протилежного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 лютого 2022 року у справі № 910/2240/19 дійшов висновку про те, що до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 січня 2020 року між ТОВ "Авентус Лізинг" (лізингодавець) і ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № КВ-170120\507 (а. с. 10).
Відповідно до пункту 3 договору предметом лізингу є автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, вартістю 149 470,40 грн. Строк лізингу - 24 місяці з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Загальна сума лізингових платежів - 223 955,24 грн на дату укладання договору і може змінюватись відповідно до умов договору. Загальні умови - додаток № 3 договору (пункти 5, 8.1 договору).
Згідно із пунктом 10 договору додатки є невід`ємними частинами договору, а саме: додаток № 1 - графік внесення лізингових платежів; додаток № 2 - специфікація, додаток № 3 - загальні умови договору фінансового лізингу
(а. с. 10-16).
Умовами укладеного договору передбачена комісія за організацію договору в сумі 74 484,84 грн, яка відображена в додатку № 1 до договору - графік внесення лізингових платежів.
Договір укладений у простій письмовій формі.
Згідно із квитанцією від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 44 000,00 грн авансового лізингового платежу відповідно до договору фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120\507 (а. с. 6).
У подальшому ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авентус Лізинг" здійснено ще п`ять платежів на загальну суму 33 987,00 грн. Призначення платежу - оплата згідно договору фінансового лізингу № КВ-170120\507 (а. с. 7-9).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ "Авентус Лізинг" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
У частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.