Постанова
Іменем України
09 січня 2023 року
м. Київ
справа № 675/1824/21
провадження № 61-8658св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області, у складі судді Пашкевича Р. В., від 05 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 17 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку об`єктом права спільної власності та поділ нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що з травня по серпень 2005 року вона проживала спільно з відповідачем однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
13 червня 2005 року за рахунок власних заощаджень кожного, а також кредитних коштів сторони придбали житловий будинок
АДРЕСА_1 за 24 240 грн. Кошти на повернення кредиту вносились спільно.
05 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, в якому народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому між нею та відповідачем склалися неприязні стосунки, що призвело до розірвання шлюбу.
Після розірвання шлюбу відповідач не визнає її право на вказаний будинок та сторонами не досягнуто домовленості про добровільний поділ спільно набутого майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, об`єктом права спільної власності колишнього подружжя;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу на час набуття спірного майна та придбання цього майна за спільні кошти.
При цьому судом враховано, що короткий період часу, за який позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не може свідчити про те, що між нею і ОСОБА_2 склались та мали місце усталені відносин, які притаманні подружжю, а також вказувати на те, які були взаємні права та обов`язки у них як у подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі
№ 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 211/134/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц,
від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі
№ 6-486цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що відповідачем визнано факт придбання спірного будинку частково за кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, що становило 20% від його вартості на момент придбання.
При цьому вважає, що кредит було повернуто в період шлюбу, тобто, з огляду на презумпцію спільності майна, за кошти сімейного бюджету, а тому 1/5 частка (20%) спірного будинку є спільною сумісною власністю подружжя, половина з яких 1/10 частки (10%) належить їй.
Враховуючи викладене, стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в повному обсязі є помилковими, оскільки їй належить щонайменше 1/10 частка будинку.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
На підставі договору купівлі продажу від 13 червня 2005 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними будівлями, по АДРЕСА_1 .
За умовами договору, продаж будинку вчинено за 24 240 грн.
Відповідно до виписки АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_2 04 липня
2005 року отримав кредит з лімітом у 5 000 грн, який поступово погашав.
19 липня 2005 року право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2, частка власності 1/1.
05 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ізяславського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 80.
ОСОБА_1 зареєстрована в спірному будинку із 23 серпня 2005 року.
Згідно з рішенням Ізяславського районного суду від 15 листопада 2019 року у справі № 675/2265/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.