Постанова
Іменем України
05 січня 2023 року
м. Київ
справа № 126/2713/21
провадження № 61-9334св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Жура Олександр Михайлович, на рішення Бершадського районного суду Вінницької області, в складі судді Губко В. І., від 26 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Денишенко Т. О., від 25 серпня
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Серебрія Бершадського району Вінницької області померла мати позивача - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, земельну ділянку площею 2,2657 га, що розташована на території Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказував, що він і ОСОБА_2 являються синами померлої ОСОБА_3 та спадкоємцями першої черги за законом.
У визначений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся, оскільки вважав, що подача ним заяви про прийняття спадщини є необов`язковою, адже ОСОБА_3 тривалий час тяжко хворіла та потребувала постійного догляду, останні декілька місяців перед смертю матері постійно з нею проживав, здійснював необхідний догляд, хоча був зареєстрований за іншою адресою.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його постійного проживання з матір`ю на час відкриття спадщини.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання позивача разом з матір`ю на час відкриття спадщини.
Показання свідка про те, що ОСОБА_1 надавав допомогу матері, не підтверджує факт їх спільного постійного проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Жура О. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жура О. М. подав касаційну скаргу на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем.
Сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджені іншими належними і допустимими доказами.
Враховуючи, що мати тяжко хворіла, позивач, доглядаючи за нею, фактично постійно з нею проживав та цілодобово надавав постійний догляд, якого вона потребувала.
Відзив на касаційну скаргу не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на її майно, зокрема земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну їй на підставі державного акту серії БЖ № 378823.
ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3, що підтверджено рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року у справі № 126/368/20, та, відповідно, спадкоємцем першої черги за законом.
Згідно із довідкою Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 06 лютого 2020 року № 67 у ОСОБА_3 спадкоємців, які до дня смерті були зареєстровані та проживали із покійною, немає, інших осіб, які до дня смерті померлої постійно проживали та були зареєстровані разом із померлою в одному житловому будинку, немає.
Відповідно до довідки Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 27 січня 2020 року № 34 ОСОБА_1 здійснював догляд за хворою матір`ю та поховав її за власний рахунок.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.