ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2023 року
м. Київ
справа № 814/876/16
касаційне провадження № К/9901/35418/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 (суддя - Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі №814/876/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 №0000561401, № 0000551401, №0000571401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що контролюючий орган не мав права проводити перевірку Товариства по контрагентам позивача, зокрема ПП "Строй-Пак", ТОВ "Квантум-Біз", ТОВ "Маракас", оскільки оригінали документів по цих контрагентах були вилучені на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2015, суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ТОВ "Варіація-7", які мали реальний характер, підтверджується первинними документами. Водночас, позивач визнає правомірність нарахування податку на прибуток та штрафні санкції нараховані за 2013 рік на суму 17 500, 00 грн, у зв`язку із не включенням до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000561401, №0000571401, № 0000551401 в частині грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 086 015, 00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 543 007, 75 грн. В решті позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Варіація-7", такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків. Також суди дійшли висновку, що контролюючим органом в порушення вимог статті 85 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) проведено перевірку Товариства по взаємовідносинах з ПП "Строй-пак", ТОВ "Маракас", ТОВ "Квантум-біз", оскільки первинні документи по господарським операціям з наведеними контрагентами були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 31.03.2015.
Відмовляючи в частині позовних вимог суди дійшли висновку, що податок на прибуток в сумі 8 123, 00 грн, штрафні санкції у розмірі 4 061, 25 грн нараховані правомірно, оскільки позивачем до доходів не включено безнадійну кредиторську заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією. По взаємовідносинам з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на суму 17 500, 00 грн, позивач визнав донараховану контролюючим органом суму податку на прибуток у сумі 3 150, 00 грн, штрафних санкції у розмірі 1 575, 00 грн.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. Зазначає про правомірність проведення ним перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ПП "Строй-пак", ТОВ "Маракас", ТОВ "Квантум-біз", вважає, що судами не враховано надання позивачем копій документів, які не підтверджують господарські операції між позивачем і зазначеними контрагентами, зауважує про наявність негативної податкової інформації відносно вказаних контрагентів позивача (не знаходження за місцем реєстрації, не відображення господарських операцій в податковому обліку, тощо). По взаємовідносинам із ТОВ "Варіація-7" скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій відсутність подорожніх листів, товарно-транспортних накладних в підтвердження транспортування придбаного ним товару, недоліків у первинних документах.
Позивач процесуальним правом надання відзиву або заперечень до касаційної скарги не скористався, що не перешкоджає її розгляду судом касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 10.01.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.03.2016 (далі у тексті - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 097 288, 00 грн;
пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 121 719, 00 грн;
пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 5 220, 00 грн за грудень 2014 року.
На підставі акта перевірки, Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 року:
№ 0000561401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1103780,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 551 890, 00 грн;
№ 0000551401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1097288,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 548 644, 00 грн;
№ 0000571401, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 5 220, 00 грн за грудень 2014 року.
У періоді, що перевірявся, Товариство займалось будівництвом житлових і нежитлових будівель, вантажним автомобільним транспортом, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
В акті перевірки зазначено, що позивачем під час перевірки надано видаткові, податкові накладні, отримані від ТОВ "Варіація-7" у січні та березні 2013 року, в яких зазначено товар: автошини, плити дорожні, захисні жалюзі. У видаткових накладних відображено, що товар отримав директор ТОВ "Варіація-7". Товариством не надано журнал реєстрації довіреностей на отримання товарів, у видаткових накладних від ТОВ "Варіація-7" зазначена адреса постачальника м. Миколаїв, вул. Космонавтів б.81/17 оф.311, накладні підписані невідомою особою. Відповідно баз даних вказана адреса не співпадає з податкової адресою, вказаною в реєстраційних документах, а саме м. Миколаїв, вул.Космонавтів,81/15 оф.311, у видаткових накладних не зазначено договір, на підставі якого виписані видаткові накладні, до перевірки не надано подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, тому перевіряючі дійшли висновку, що неможливо підтвердити фактичність здійснення господарських операцій між ТОВ "Техно-Магістраль" та ТОВ "Варіація-7".
З акту перевірки вбачається, що оригінали документів по контрагентам позивача, ПП "Строй-пак", ТОВ "Маракас", ТОВ "Квантум-біз" були вилучені на підставі ухвали про тимчасовий доступ до документів від 16.03.2015 Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, якою зобов`язано позивача надати співробітникам органу, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, документи в оригіналах та у повному обсязі по зазначеним контрагентам. Перевірка по вищезазначених контрагентах була здійсненна на підставі копій документів, які були надані бухгалтером Товариства.
Додаток № 3 до акта перевірки, якій містить узагальнений перелік документів, які були використано при проведенні перевірки позивача, не містить посилань на те, що перевірка проводилась на підставі копій документів, наданих позивачем по контрагентах ПП "Строй-пак", ТОВ "Маракас", ТОВ "Квантум-біз".
Колегія суддів не переглядає рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 8 123, 00 грн, штрафних санкцій у розмірі 4 061, 25 грн, нарахованих з підстав не включення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 60 250, 00 грн та податку на прибуток у сумі 3 150, 00 грн, штрафних санкції у розмірі 1 575, 00 грн по взаємовідносинам з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, всього податку на прибуток в сумі 11 273, 00 грн, штрафних санкцій у розмірі 5 636, 25 грн, оскільки зазначене не є предметом касаційного перегляду.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в частині, що оскаржується відповідачем, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі у тексті - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.