1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

09 січня 2023 року

м. Київ

справа № 520/15186/19

провадження № 61-9317св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний",

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року у складі судді Гниличенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" про відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний") про відшкодування завданої моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з метою отримання допомоги та інших соціальних виплат 04 березня 2019 року позивач відкрив банківський рахунок

у відділенні ПАТ АБ "Південний" № 15-18, яке розташоване на вул. Ак. Глушко, 1/3а у м. Одесі. При цьому відповідача було проінформовано, що банківський рахунок відкрито для отримання соціальних виплат. Після відкриття рахунку позивачем було отримано один платіж соціальної допомоги.

17 червня 2019 роки позивач електронною поштою отримав лист від

АТ "ПриватБанк", яким було повідомлено, що його рахунок заарештований і всі операції за ним припинені, тому позивач вирішив перевести виплати пенсії з АТ "ПриватБанк" до відповідача - ПАТ АБ "Південний".

18 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся у відділення ПАТ АБ "Південний" № 15-51, яке розташоване за адресою: вул. Ак. Корольова, 24 у м. Одесі, де ним було відкрито другий рахунок. Позивач вказував, що був упевнений, що відкриття банківського рахунку відбулося без проблем, проте наступного дня йому зателефонував працівник банку з проханням терміново прибути до відділення та отримати лист для Пенсійного фонду. Позивач прибув у банк, де начальник відділення вручила йому повідомлення № 1 та пояснила, що негайно треба відвезти повідомлення до виконавчої служби та повернути відповідачу другу частину цього повідомлення з відміткою про отримання виконавчою службою.

Будь-яких повідомлень про арешт або блокування рахунку позивача від ПАТ АБ "Південний" ОСОБА_1 не отримував, хоча відповідач зобов`язаний був негайно проінформувати позивача про зміну статусу рахунку для того, щоб позивач зміг негайно вжити заходів для розблокування банківського рахунку та безпроблемного отримання і користування грошима за цим рахунком. При цьому відповідач був обізнаний про цільове призначення грошей, які зараховуються на рахунок, про те, що вони є соціальними виплатами у вигляді пенсії та джерелом доходу позивача.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що банк незаконно арештував його рахунок, був зобов`язаний негайно його проінформувати про надходження постанови виконавчої служби про арешт коштів, однак усвідомлено та навмисно не зробив цього, чим порушив умови банківського обслуговування, положення Закону України "Про захист прав споживачів" та норми українського і міжнародного права. Також, на думку позивача, відповідач незаконно змусив його відвезти повідомлення про відкриття нового рахунку до виконавчої служби, оскільки надсилання повідомлення на адресу виконавчої служби є обов`язком банку. Крім того, банк відмовився здійснювати перевірку законності й обґрунтованості арешту та блокування соціальних рахунків, чим навмисно та свідомо завдав ОСОБА_1 моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Крім того, позивач вказував на те, що він є особою з інвалідністю 2 групи по зору безстроково, переніс сильні емоційні та душевні страждання, погіршився його стан здоров`я, було порушено його право на виплату пенсії, незаконними діями представників банку було спричинено моральну шкоду,

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ АБ "Південний" на його користь компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 731 109 600,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не використав позасудових та судових засобів захисту прав у вигляді можливого звернення з заявою до виконавчої служби про зняття арешту та надання усіх документів, які підтверджують соціальні виплати за арештованим рахунком, зокрема, за визначеними законом окремими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 % пенсії боржника, позивач не використав право звернення до суду зі скаргою на неправомірні дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку статті 447 ЦПК України, якщо відбулося порушення прав позивача під час виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/15186/19 та витребувано матеріали справи з Київського районного суду м. Одеси.

01 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 та інших.

Касаційна скарга мотивована також тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що якби співробітники банку повідомили виконавчу службу про те, що відкритий ОСОБА_1 банківський рахунок

є пенсійним/соціальним, то виконавча служба не наклала би на нього арешт, але відповідач навмисно і свідомо не зробив цього, чим завдав

ОСОБА_1 моральну шкоду.

Доводи інших учасників справи

У липні 2021 року ПАТ АБ "Південний" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 04 березня 2019 року між ПАТ АБ "Південний" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу, відповідно до умов якого банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні (т. 1 а. с. 8).

18 червня 2019 року між ПАТ АБ "Південний" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу, відповідно до умов якого банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні (т. 1 а. с. 9).

Відповідно до вищевказаних заяв-договорів банківського рахунку від 04 березня 2019 року та 18 червня 2019 року, які були підписані особисто ОСОБА_1, зокрема, вказано реквізити банку та анкетні дані позивача, визначено позивачем, що він просить відкрити поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу у гривні, що він не є підприємцем, у подальшому будь-яких претензій до вказаних заяв-договорів, визнання у судовому порядку їх положень повністю чи частково недійсними або незаконними з боку позивача не надходило.

З позовними вимогами до суду щодо визнання частково чи повністю недійсними положень вищевказаних договорів позивач не звертався, фактично позивач оскаржує дії банку щодо накладення арешту на його рахунки, вказані дії працівників банку він вважає неправомірними та такими, що спричинили йому моральну шкоду, яку просить компенсувати.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ АБ "Південний", що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами, доповненнями та із усіма додатками до нього, що укладений між сторонами (т. 1 а. с. 62, 101).

На виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавчий лист № 2-685/10, виданий Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення зі ОСОБА_1 на користь

ПАТ "Марфін Банк" заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 501 047,98 грн, що вбачається із постанови про прийняття виконавчого провадження від 05 березня 2019 року (т. 1 а. с. 13).

07 червня 2019 року ПАТ АБ "Південний" було отримано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шеглової Є. В. від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, зокрема в ПАТ АБ "Південний" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, які належать боржнику ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 25, 30).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.


................
Перейти до повного тексту