Постанова
Іменем України
09 січня 2023 року
м. Київ
справа № 360/1302/19
провадження № 61-12582св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Бучанська міська рада Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бучанської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Бучанської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 13 січня 2005 року, ОСОБА_1
є власником земельних ділянок загальною площею 0,321 га з цільовим призначенням: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,071 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 .
У зв`язку з допущеними технічними помилками у технічній документації, на підставі якої позивачу у 2005 році видано державний акт на право власності на земельну ділянку, вона у 2013 році виготовила нову технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки
у натурі (на місцевості), якою межі земельної ділянки були змінені відповідно до фактичного її користування.
04 травня 2018 року при відновленні меж суміжної земельної ділянки ОСОБА_2, яка є спадкоємцем ОСОБА_3, межові знаки були винесені на територію, що належала позивачу.
Рішенням від 15 травня 2018 року державний кадастровий реєстратор відмовив позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного
кадастру про належну їй земельну ділянку у зв`язку з перетином ділянок
із належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 3221084001:01:011:0080, площею 0,25 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться у фактичних межах земельної ділянки позивача, що унеможливлює її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, тому позивач вважала, що її права як власника земельної ділянки порушені внаслідок внесення неправильних відомостей щодо меж земельної ділянки відповідача до розробленої технічної документації із землеустрою та, як наслідок, внесення неправильної інформації до Державного земельного кадастру.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила:
- визнати недійсним та скасувати рішення Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 01 вересня 2008 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221084001:01:011:0080, площею 0,25 га,
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним державний акт серії ЯК № 752055 на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 та зареєстрований 05 серпня 2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину № 482, видане 24 березня 2015 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П. Д. на ім`я ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину № 482, виданим 24 березня 2015 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П. Д.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Матеріалами справи підтверджено відсутність накладення земельних ділянок сторін, що підтверджується зокрема технічною документацією 2004 року.
Оскільки технічна документація на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у 2004 та 2008 роках виготовлялася одним суб`єктом підприємницької діяльності, в одній системі координат із застосуванням однакових технічних засобів, межі земельної ділянки ОСОБА_4 погоджувалися з позивачем, спорів щодо землекористування між ними не було, відповідач не змінювала межі земельної ділянки, а лише відновила межові знаки, не змінюючи конфігурації, суди не взяли до уваги виготовлену позивачем технічну документацію 2013 року, згідно з якою існує накладення земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
27 липня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 360/1302/19 за касаційною скаргою
ОСОБА_1, витребувано матеріали справи з Бородянського районного суду Київської області.
16 вересня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Литвиненко І. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не обґрунтували підстави неприйняття до уваги технічної документації за 2013 рік, виготовленої на замовлення позивача, якою встановлено наявність накладання спірних земельних ділянок. У матеріалах проведеної експертизи відсутні фото 24 та 25, на які посилається експерт у висновку, а тому цей доказ є недопустимим. У висновку експертизи не враховано погоджені межі земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,321 га з цільовим призначенням: 0,25 га (кадастровий номер 3221084001:01:011:0009) - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та 0,071 га (кадастровий номер 3221084001:01:011:0007) - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на
АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності від 13 січня 2005 року серії КВ № 068638, виданим на підставі рішення Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 24 жовтня 2003 року (а. с. 11 т. 1).
19 жовтня 2010 року ОСОБА_3 на підставі рішення Луб`янської сільської ради Бородянського району Київської області від 01 вересня 2008 року видано державний акт серії ЯК № 752055 на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер 3221084001:01:011:0080), з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1 (а. с. 27 т. 1).
24 березня 2015 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Гринюк П. Д. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано у реєстрі
за № 482, згідно з яким спадщина складається із земельної ділянки, площею
0,25 га (кадастровий номер 3221084001:01:011:0080), з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1 (а. с. 129 т. 1).
15 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Державного кадастрового реєстратора відділу у Бородянському районі міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про внесення на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки
у натурі (на місцевості), виготовленої у 2013 році товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-2012", відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Рішенням від 15 травня 2018 року державний кадастровий реєстратор відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку у зв`язку з перетином ділянок
із ділянкою ОСОБА_2 із кадастровим номером 3221084001:01:011:0080, площею 0,25 га, яка розташована на АДРЕСА_1 (а. с. 12-14 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.