Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 703/557/20
провадження № 61-4588св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго", директор Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" Работенко Ігор Павлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2022 року у складі судді Ігнатенко Т. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (далі - КП "Смілакомунтеплоенерго"), директора КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенка І. П. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову посилався на те, що з 22 лютого 2019 року він займав посаду майстра контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (КВП та А) у КП "Смілакомунтеплоенерго". Нарікань по роботі не мав, з роботою справлявся, що підтверджується нарахованою премією за жовтень 2019 року.
10 січня 2020 року на засіданні планування робочого дня інженерно-технічних працівників, яке проводилося у кабінеті директора під керуванням директора КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенка І. П., останній звільнив його за нібито систематичне невиконання ним трудових обов`язків.
З цього приводу він звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 703/240/20.
30 січня 2020 року за підписом директора КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенка І. П. він отримав повідомлення про звільнення його з роботи згідно з наказом від 20 січня 2020 року № 02-к.
Оскільки він вже звільнений з роботи майстра КВП та А КП "Смілакомунтеплоенерго", інших договірних відносин з КП "Смілакомунтеплоенерго" він не має та не перебуває із вказаним підприємством у трудових відносинах, вважає, що наказ від 20 січня 2020 року № 02-к про його звільнення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Порушення обов`язків, покладених на нього трудовим договором, він не допускав, до нього раніше не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, а тому своє звільнення за вказаним наказом вважає незаконним.
З урахуванням наведеного просив визнати незаконним наказ від 20 січня 2020 року №02-к про його звільнення з роботи майстра КВП та А КП "Смілакомунтеплоенерго", поновити його на роботі у КП "Смілакомунтеплоенерго" на посаді майстра КПВ та А, стягнути з КП "Смілакомунтеплоенерго" на його користь суму із розрахунку його посадового окладу за час вимушеного прогулу.
У липні 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника КП "Смілакомунтеплоенерго" про закриття провадження у справі № 703/557/20 за позовом ОСОБА_1 до КП "Смілакомунтеплоенерго", директора КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенка І. П. про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування клопотання посилався на те, що існує судове рішення, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі № 703/240/20, за позовом ОСОБА_1 до цих же відповідачів КП "Смілакомунтеплоенерго" та директора КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенка І. П., з тим самим предметом та з тих самих підстав: про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул та відшкодування моральної шкоди.
У справі № 703/240/20 рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи майстра КВП та А КП "Смілакомунтеплоенерго", поновлено ОСОБА_1 на роботі та посаді майстра КВП та А КП "Смілакомунтеплоенерго", стягнуто з КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97 208, 70 грн та 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Смілакомунтеплоенерго" від 20 січня 2020 року № 02-к у частині визнання дати звільнення з 10 січня 2020 року, вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 20 січня 2020 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 червня 2021 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Представник відповідача зазначав, що спори між сторонами у цивільних справах № 703/557/20 та № 703/240/20 є тотожними, оскільки збігаються сторони, предмет і підстави позовів, спір вже врегульовано судом, а судове рішення у справі № 703/240/20 набрало законної сили, а тому є підстави для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2022 року клопотання представника КП "Смілакомунтеплоенерго" про закриття провадження у цивільній справі № 703/557/20 за позовом ОСОБА_1 до КП "Смілакомунтеплоенерго" та директора КП "Смілакоментеплоенерго" Работенка І. П. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Провадження у цивільній справі №703/557/20 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з набранням законної сили рішення суду, ухваленого щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цивільній справі № 703/240/20, яка вже розглянута судом та рішення суду набрало законної сили, та у цивільній справі № 703/577/20, яка розглядається Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, позивачем та відповідачами є ті ж самі особи: позивач ОСОБА_1, відповідачі КП "Смілакомунтеплоенерго" та директор КП "Смілакомунтеплоенерго" Работенко І. П.; предметом спору є одна і та ж сама матеріально-правова вимога - визнання наказу КП "Смілакомунтеплоенерго" від 20 січня 2020 року № 02-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а також похідні від неї вимоги; позивач обґрунтовує свої вимоги у цивільній справі № 703/557/20 обставинами, які були предметом дослідження та перевірки у цивільній справі № 703/240/20, тобто тими ж самими обставинами. З урахуванням зазначеного є підстави для задоволення клопотання та закриття провадження у справі.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у справі № 703/557/20 необхідно закрити провадження у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 703/240/20, ухваленого щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у справі № 703/240/20 позивач оскаржував наказ, який був озвучений на нараді 10 січня 2020 року директором КП "Смілакомунтеплоенерного" Работенком І. П. про звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, водночас у справі № 703/557/20 позивач оскаржує наказ від 20 січня 2020 року № 02-к про звільнення його із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Тому, оскільки спори не є тотожними, немає підстав для закриття провадження у справі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права - пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
У липні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому КП "Смілакомунтеплоенерго" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що у справі № 703/240/20 суди апеляційної та касаційної інстанцій встановили законність звільнення ОСОБА_1 за наказом директора КП "Смілакомунтеплоенерго" від 20 січня 2020 року № 02-к із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Зазначений наказ позивач знову оскаржує у справі № 703/557/20.
Зазначає, що крім наказу від 20 січня 2020 року № 02-к "Про звільнення ОСОБА_1",підприємство не видавало будь-яких інших наказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.