Постанова
Іменем України
04 січня 2023 року
м. Київ
справа № 198/99/15-ц
провадження № 61-7049св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області,
заінтересовані особи: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, відділ Держземагенства в Юр`ївському районі Дніпропетровської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
від 14 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У лютому 2015 року Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Олександрівської сільської ради Юр`ївського району в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який до смерті мешкав в с. Олександрівка Юр`ївського району та якому на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,056 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району.
Оскільки після смерті ОСОБА_2 спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, спадщина ніким не прийнята, прокурор просив суд визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки відумерлою, передавши її у власність територіальної громади Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Маренич С. О., від 05 березня 2015 року заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою задоволено.
Визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки, площею
8,056 га, розташованої на території Олександрівської сільської Ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, належної ОСОБА_2, та передано у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а саме Олександрівській сільській раді Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який не брав участі у справі, задоволено. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області
від 05 березня 2015 року скасовано, а заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про визнання спадщини відумерлою не може бути вирішене у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадщину із ОСОБА_1, як сином спадкодавця. Оскільки такий спір підлягає розгляду у порядку позовного провадження, апеляційний суд дійшов висновку про залишення заяви прокурора без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 липня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно строку виконання особою, що проживала разом із померлим на час його смерті, обов`язку, визначеного приписами статті 1270 ЦК України, щодо отримання свідоцтва на право на спадщину.
Вказує, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про смерть свого батька, зобов`язаний був звернутися до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину. Законодавчим обмеженням строку для такого звернення фактично є один рік, після спливу якого Олександрівська сільська рада зобов`язана була звернутися до суду із заявою про визначення спадщини відумерлою.
Натомість ОСОБА_1 лише через 12 років після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, який відмовив йому у зв`язку із пропуском строку. Відмова нотаріуса не оскаржена, а тому у ОСОБА_1 не виникло права на спадкове майно.
Враховуючи викладене, вважає, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку.
Звертає увагу на те, що рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 щодо встановлення ОСОБА_1 факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не набрало законної сили та оскаржене прокурором в апеляційному порядку.
Також вважає, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки судове рішення про скасування рішення суду про визнання відумерлою спадщини жодним чином не є підставою для вчинення реєстраційних дій щодо права власності на спірну земельну ділянку, яка вже перебуває в оренді ТОВ "Агро-Світ".
Стверджує, що пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду на понад 6 років не є поважним та не підлягає поновленню.
У клопотанні, долученому до касаційної скарги, прокурор просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, зазначаючи про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільченко І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ільченко І. В., у задоволенні клопотання про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_2, якому, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія 1У-ДП, № 003718, виданого 26 липня 2001 року, належала земельна ділянка, площею 8,056 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району.
ОСОБА_2 проживав в с. Олександрівка Юр`ївського району.
Згідно з Інформаційними довідками від 05 лютого 2015 року зі спадкового реєстру, інформація про наявність у Спадковому реєстрі відомостей про спадкові справи, заповіти, видані свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 відсутня, спадкова справа після смерті останнього не заводилась.
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області
від 27 липня 2021 року у справі № 198/132/21 позов ОСОБА_1 до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.