Постанова
Іменем України
29 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 759/15393/20
провадження № 61-14965св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, яка дії в інтересах ОСОБА_2,
заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка дії в інтересах ОСОБА_2, подану адвокатом Овсянніковим Віктором Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Іванової І. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Заява мотивована тим, що необхідність встановлення факту батьківства виникла у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 та необхідністю оформлення спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна. Факт батьківства ОСОБА_4 підтверджений висновком генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року № 21880.
Просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 стосовно дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Радомишль Радомишльського району Житомирської області, щодо малолітньої дитини - ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Радомишль Радомишльського району Житомирської області.
Задовольнивши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши висновок генотипоскопічного дослідження, який підтвердив факт біологічного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як батька та дочки, дійшов висновку що ОСОБА_4, є батьком малолітньої ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року скасовано. Заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про встановлення факту батьківства залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, залишивши заяву без розгляду, дійшов висновку про наявність у заявниці ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 спору про право з іншими особами, які претендують на спадщину, і мають намір отримати її.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, через адвоката Овсяннікова В. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, просила її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявниці та її представника, вони не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; їй не надіслано копії ухвали апеляційного суду про відкриття провадження та копії апеляційної скарги, що позбавило її права на подання відзиву та порушило її право на справедливий суд.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2, згідно зі свідоцтвом про народження її батьками зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з висновком генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року № 21880, проведеного на підставі відбирання зразків букального епітелію померлого ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_2, імовірність батьківства, в рамках проведеного дослідження, не виключається та становить 99, 9 %.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема, у разі, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.