Постанова
Іменем України
28 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 128/2090/20
провадження № 61-9824св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Савчук Інна Василівна, на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С.,
Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житла.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, однак у цьому будинку без реєстрації та її згоди проживають відповідачі, які чинять їй перешкоди як власнику у користуванні майном.
Посилаючись на викладене, позивач просила виселити відповідачів з належного їй житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня
2022 року, із врахуванням додаткового рішення цього ж суду від 04 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору та 17 739,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на законних підставах набула у власність житловий будинок, його право власності ніким не оспорене, а відповідачі як члени сім`ї колишнього власника втратили право на користування цим житлом та перешкоджають позивачу у реалізації її прав на розпорядження належним їй житловим будинком.
Інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси відповідачів, у яких припинилися правові підстави користування чужим майном.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачі вселилися у спірний будинок на законних підставах, як члени сім`ї колишнього власника, протягом тривалого часу користуються спірним будинком і іншого житла для проживання не мають, а тому право позивача на це майно не може бути захищено шляхом виселення відповідачів, які внаслідок цього стануть безхатченками, що не є справедливим з урахуванням усіх обставин цієї справи. Суд апеляційної інстанції врахував також те, що прийнявши будинок у дар, тобто безоплатно набувши у власність майно, ОСОБА_1 знала про проживання в ньому відповідачів. Зазначене також свідчить про відсутність підстав для задоволення її позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі судові рішення попередньої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 740/2457/18, від 26 лютого 2020 року справа № 523/8316/17, від 27 жовтня 2021 року справа № 128/2294/17, від 13 жовтня 2020 року справа
№ 447/455/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачі проживають у належному позивачу будинку без її на те згоди як власника майна, вони не є членами її сім`ї, а тому не мають права проживання у цьому будинку. Суд першої інстанції правильно вирішив питання дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідачів як членів сім`ї колишнього власника будинку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року від адвоката ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що виселення відповідачів, які не мають іншого житла, внаслідок чого три людини фактично стануть безхатченками, не є справедливим та ефективним способом захисту прав позивачки.
При цьому тривалий час проживання відповідачів у спірному будинку, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати даний будинок житлом відповідачів у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, відповідачі жодним чином не чинять позивачу перешкоди у реалізації її прав як власника будинку, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За договором дарування від 29 травня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О. Ю., ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у
АДРЕСА_1 .
Згідно з актом від 14 липня 2020 року, затвердженим сільським головою Вінницько-хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будинок умовно розділений на дві частини. В одній частині проживають ОСОБА_1 із сином ОСОБА_7, в іншій - ОСОБА_2, її дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 20 вересня
2019 року житлово-побутові умови в частині будинку, в якій проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задовільні. Ця частина складається із кімнати, кухні та веранди.
Власного житла ОСОБА_3 не має (інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна). Не мають такого житла й ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (про це зазначено, зокрема, у відповіді голови Вінницької районної державної адміністрації від 25 листопада 2020 року на звернення ОСОБА_3, т. 1 а. с. 124).
Зазначений житловий будинок належав померлій ОСОБА_8 . З її дозволу у будинку проживав син ОСОБА_9 (помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з сім`єю, до якої входили: дружина ОСОБА_10, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . Фактично будинок був розділений для проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з сім`єю на дві окремих квартири з облаштуванням окремих входів. ОСОБА_2 проживає в будинку з народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тут же ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась її дочка ОСОБА_3, а з 2005 року однією сім`єю з ними проживає ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Згідно з частинами першою-другою статті 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
У статті 114 ЖК УРСР передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.
Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
При вирішенні питання про виселення члена сім`ї колишнього власника житла суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності.
Відповідно до статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Крім того, при розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.