Постанова суду № 366/2026/18 від 14.12.2022 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 366/2026/18

провадження № 61-2622св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокуратура Київської області, Головне управління Національної поліції в Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі судді Лапчевської О. Ф. та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокуратура Київської області, Головне управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області), про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позов обґрунтований тим, що 28 липня 2014 року їй вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, а 12 листопада 2014 року - повідомлення про зміну підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

18 листопада 2014 року прокуратура Київської області направила до суду обвинувальний акт щодообвинувачення її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської областівід 18 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року, її та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею їх на поруки трудового колективу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2015 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 18 грудня 2014 року і ухвалу Апеляційного суду від 03 лютого 2015 року та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

30 грудня 2015 року Іванківський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 04 березня 2014 року № 12014110000000058 повернувпрокурору Київської області.

21 березня 2016 року прокуратура Київської області склала та направила до суду обвинувальний акт щодоОСОБА_1 і ОСОБА_2

13 січня 2017 року Іванківський районний суд Київської області ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими та виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Внаслідок незаконних дії органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури їй завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, порушенні її нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вказувала, що згідно з консультаційним висновком спеціаліста № 124-ц орієнтовний розмір компенсації завданих їй моральних страждань становить 405 мінімальних заробітних плат, тому, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 2018 році в сумі 3 723,00 грн, розмір завданої їй моральної шкоди становить 1 507 815,00 грн.

ОСОБА_1, посилаючись на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон), просила суд відшкодувати їй за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 507 815,00 грн.

Короткий зміст попередніх судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 29 листопада 2018 року залучено до участі у справі прокуратуру Київської області та ГНПУ в Київській області як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 27 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з ДКС Українина користь ОСОБА_1 122 859,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 були обмежені протягом тривалого часу внаслідок протиправного притягнення її до кримінальної відповідальності, тому є правові підстави для відшкодування завданої їй моральної шкоди відповідно до вимог Закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував період перебування позивачки під слідством і судом (33 місяці) та виходив з розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, встановленої законодавством на 2018 рік.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ДКС України, першого заступника прокурора Київської області, ГУНП в Київській області задоволено частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 під час судового провадження давала показання на підтвердженні своєї вини, у зв`язку з чим перешкоджала з`ясуванню істини у справі й така самообмова була добровільною, завідомо неправдивою та зафіксована матеріалами кримінального провадження. Доказів, що самообмова стала наслідком застосування до ОСОБА_3 насильства, погроз та інших незаконних заходів, вона суду не надала.

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові за його безпідставністю.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав на таке.

При визначенні розміру морального відшкодування на підставі Закону необхідно виходити з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Висновок апеляційного суду, що ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що така самообмова стала наслідком застосування до неї насильства, погроз та інших незаконних заходів є передчасним.

Обставини самообмови зі сторони ОСОБА_1, які б перешкоджали органу слідства з`ясувати істину та виконати слідством свій обов`язок щодо всебічного, повного та об`єктивного розслідування справи, суди не встановили.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, звичайно це органи, діями яких завдано шкоду, проте такі органи до участі у справі не залучені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено з ДКС України на користь ОСОБА_1 141 882,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 були обмежені протягом тривалого часу внаслідок протиправного притягнення її до кримінальної відповідальності, а саме, з дня порушення кримінальної справи - 04 березня 2014 року до дня ухвалення вироку - 13 січня 2017 року, тому є правові підстави для відшкодування завданої їй моральної шкоди відповідно до Закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував період перебування позивачки під слідством і судом (33 місяці) та виходив з розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, встановленої законодавством на 2018 рік, що становив 3 723,00 грн, а не з розміру моральної шкоди, визначеної позивачем, у сумі 405 мінімальних заробітних плат, згідно з консультативним висновком спеціаліста від 12 липня 2018 року № 124-ц.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року виправлено описку в рішенні Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року, а саме другий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Стягнути з Державної Казначейської Служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури 141 882,00 грн (сто сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні)". В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року, а саме зазначено правильно, що повний текст рішення виготовлено "18 червня 2020 року" замість помилково зазначеного "16 червня 2020 року". В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року виправлено описку в рішенні Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року, а саме резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Прокуратура Київської області, Головне Управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди,завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, прокуратури, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної Казначейської Служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури 141 882,00 грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят дві грн. 00 коп.). В решті позовних вимог відмовити. Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 червня 2020 року."

В іншій частині рішення залишено без змін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ГУНП в Київській області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2016 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ГУНП в Київській області не виконало вимоги, вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплатило судовий збір у розмірі 1 242, 21 грн, із заявами про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та продовження строку для усунення недоліків до суду не зверталося.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційні скарги ДКС України та виконуючого обов`язки прокурора Київської області Грабця І. задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. Разом з тим, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Залучення або незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКС України чи її територіальний орган не є суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКС України чи її територіального органу.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, фактично не встановив орган, який завдав шкоди позивачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачка не звільнена від обов`язку доведення завданої моральної шкоди. Лише сама наявність виправдувального вироку щодо неї не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, без вказівки на те, в чому саме вона полягала.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2021 року ГУНП в Київській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, просило її скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ГУНП в Київській областімотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу передчасно, оскільки заявник не отримував ухвали суду апеляційної інстанції від 21 грудня 2020 рокупро залишення апеляційної скарги без руху, яка станом на момент подання касаційної скарги до ГУНП не надійшла, що підтверджується відповіддю відділу документального забезпечення Головного управління від 17 лютого 2021 року № 525/109/11/02-2021.

ГУНП сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 242,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10 лютого 2021 року № 1169, навіть за відсутності ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що лише наявність виправдувального вироку щодо позивачки не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, без вказівки на те, в чому саме вона полягала.

Такий висновок суперечить висновкам Верховного Суду у аналогічних справах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 366/2027/18, провадження № 61-18759св19, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, згідно з якими позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Для визначення розміру моральної шкоди було проведено психологічне експертне дослідження, за результатами якого складений "Консультаційний висновок спеціаліста № 124-ц", згідно з яким орієнтований розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань (моральної шкоди) становить 405 мінімальних заробітних плат.

Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, щосуд першої інстанції під час нового розгляду справи не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19, згідно з яким належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин, проте, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові з підстав незалучення як відповідача органу, який завдав шкоду позивачці.

Грошові суми при відшкодуванні шкоди відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, тому ДКС України, яка здійснює безспірне списання коштів, та Міністерство фінансів Укарїни, яке попередньо інформується про виконання рішення суду та повідомляється при недостатності коштів для відшкодування, є належним відповідачем у справі.

Крім того, кримінальне провадження № 12014110000000058 проводилось щодо двох обвинувачених - ОСОБА_2 та позивачки. За його результатами розгляду ухвалено вирок Іванківським районним судом Київської області від 13 січня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано невинуватими та виправдано.

ОСОБА_2 одночасно з ОСОБА_1 звернулась до суду відповідно до Закону.

17 січня 2020 року Верховний Суд у справі № 366/2027/18 рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 березня 2019 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересни 2019 року залишив без змін. Отже, вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 141 882,00 грн задоволено. Як відповідач у наведеній справі брала участь ДКС України, а також залученими були треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокуратура Київської області, ГУНП в Київській області.

Верховний Суд у наведеній справі дійшов висновку про належність відповідача.

08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ДКС України про виконання рішення суду, яке на момент подання цієї касаційної скарги виконане.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ГУНП в Київській областіна касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що органи, які завдали моральну шкоду позивачці як відповідачі, до участі у справі не залучені.

Крім того, наявність виправдувального вироку щодо неї не може не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, без зазначення в чому саме вона полягала.

Відзив Київської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, а саме, орган, діями якого завдано шкоду, проте такі органи відповідачами у цій справі залучені не були.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивачки.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, належним відповідачем є держава як учасник цивільних відносин. Разом з тим, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної вціади, а саме органи, діями яких завдано шкоду.

Залучення або незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКС України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права позивачки.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише ДКС України, яка є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету, і не залучивши співвідповідачами органи, дії яких, за твердженням позивачки, призвели до завдання їй моральної шкоди, суд не встановив всіх фактичних обставин справи, які необхідні як для встановлення факту завдання моральної шкоди позивачці, так і для визначення розміру її відшкодування. ДКС України таких дій щодо позивачки не вчиняла, тому не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через уповноважений орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачці шкоди, проте у цій справі ДКС України визначена єдиним відповідачем.

Суд першої інстанції при повторному розгляді справи вказаних обставин не врахував.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року, та відмовив в позові з підстав незалучення належних відповідачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Київській області та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження ГУНП в Київській областіпосилалося на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: передчасно повернув апеляційну скаргу, заявник не отримував ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУНП в Київській області без задоволення, часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 березня 2014 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110000000058 за частиною першою статті 366 КК України.

28 липня 2014 року прокурор відділу прокуратури Київської області Вишнівський І. А. повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

18 грудня 2014 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею її на поруки трудового колективу.

................

Перейти до повного тексту