Постанова
Іменем України
29 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 148/369/21-ц
провадження № 61-10316св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Тульчинська міська рада Вінницької області, третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Тульчинської міської ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання рішення сільської ради недійсним, скасування права власності на житловий будинок.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 лютого 1993 року рішенням Кинашівської сільської ради народних депутатів № 2 ОСОБА_4 наданий дозвіл на будівництво житлового будинку із господарськими будівлями на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,17 га. На підставі цього рішення ОСОБА_4 отриманий дозвіл на проведення будівельних робіт.
Пунктом 1.6 рішення Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 15 березня 2000 року № 33 надано дозвіл ОСОБА_4 на відчуження незакінченого будівництва на АДРЕСА_1 . Також цим же рішенням на підставі статті 19 ЗК України, у редакції від 06 квітня 1999 року, ОСОБА_1 надано цю ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Надалі вона разом із чоловіком здійснили будівництво житлового будинку та після завершення будівництва почали у ньому проживати, зареєструвавши місця проживання у цьому будинку. Її чоловіком ОСОБА_5 укладено (зі змінами) договори на надання комунальних та телекомунікаційних послуг з СО "Тульчинські ЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго" у 16 січня 2008 року.
24 березня 2010 року між нею та ВАТ "Укртелеком" також укладеного договір на обслуговування.
Житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до повідомлення Кинашівської сільської ради від 26 травня 2020 року № 361, будинок на АДРЕСА_1, на який зареєстровано право власності на ОСОБА_2 та будинок на АДРЕСА_1, в якому зареєстрована ОСОБА_1, є одним і тим самим будинком.
Вважає, що вона фактично набула право власності на новостворену річ - житловий будинок із господарськими будівлями.
На початку 2004 року ОСОБА_3 запропонував їй зареєструвати на її ім`я будинок, у зв`язку з чим вона надала йому всі документи. Проте на початку 2020 року, коли вона звернулась до Кинашівської сільської ради з метою отримати дозвіл на розробку технічної документації для отримання у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, то в усній формі нею отримано відмову з посиланням на те, шо на цей житловий будинок оформлено право власності на ОСОБА_2 .
Отримавши в установленому законом порядку копії документів, їй стало відомо, що ОСОБА_2 мала право на забудову житлового будинку з 23 травня 1990 року на підставі дозволу ВК Кинашівської сільської ради № 109. Згідно з відповіддю архівного сектору Тульчинської РДА Вінницької області від 10 лютого 2020 року № 52 такого рішення взагалі не існує. Крім того, такі обставини не відповідають рішенню Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 15 березня 2000 року № 33 в частині передачі спірної ділянки їх (позивачці) для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На адвокатський запит Кинашівською сільською радою надано інформацію, що вулиця Заболотного була створена в с. Нестерварка в 1993 році. Тобто право власності на ОСОБА_2 зареєстровано у порушення вимог закону та з порушенням її права власності.
Ці ж обставини встановлено під час досудового розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020025310000042. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження рішення від 23 травня 1990 № 109 (копія якого перебуває в інвентаризаційній справі КП Тульчинського МБТІ № 10695), на підставі якого видавалися наступні документи, що стали підставою набуття права власності ОСОБА_2 на житловий будинок на АДРЕСА_1, є сфальсифікованим. Кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
З огляду на це, рішення Кинашівської сільської ради від 14 липня 2004 року № 90, на підставі якого видано правовстановлюючий документ на право власності на ім`я ОСОБА_2, прийнято на підставі сфальсифікованого рішення від 23 травня 1990 року № 109, а тому право власності ОСОБА_2 набуто з незаконних підставі (сфальсифікованих (підроблених) документів).
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати незаконним та скасувати рішення Кинашівської сільської ради від 14 липня 2004 року № 90 про надання у власність ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Кинашівської сільської ради від 14 липня 2004 року № 90 про надання у власність ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності житлового будинку на АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що кокопія рішення ВК Кинашівської сільської Ради народних депутатів від 23 травня 1990 року № 109 не є належним доказом, який би підтверджував, що ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, оскільки оригіналу цього рішення не існує та не могло існувати. Рішення завірено печаткою із зображенням малого герба України, якої та той час не могло існувати, так як зображення малого герба України з`явилось лише у 1992 році. Крім того, вулиця Заболотного створена лише у 1993 році, а наділ земельних ділянок розпочався з вересня 1992 року, а отже, у цьому рішенні не могла бути зазначена назва вулиці, якої на той час ще не існувало. ОСОБА_2 та її чоловік вказали, що земельну ділянку придбали у ОСОБА_4 . Між тим ОСОБА_4 отримала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 лише 10 лютого 1993 року, тому у 1990 році ОСОБА_2 не могла на підставі рішення ВК Кинашівської сільської Ради народних депутатів отримати земельну ділянку від ОСОБА_4 . Таким чином, рішення ВК Кинашівської сільської Ради народних депутатів від 23 травня 1990 року № 109 має ознаки підробки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка дізналася про порушення свого права лише на початку 2020 року після звернення до Кинашівської сільської ради з метою отримання дозвілу на розробку технічної документації для отримання у власність земельної ділянки, тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачки у зв`язку з набуттям у власність ОСОБА_2 спірного житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Наданий позивачкою проект забудови земельної ділянки на ім`я ОСОБА_4 без зазначення у ньому координат поворотних точок, суміжних землекористувачів, тощо, також не доводить того факту, що земельна ділянка, яка була в користуванні ОСОБА_4, та земельна ділянка ОСОБА_2 є однією і тією ж земельною ділянкою.
Позивачкою не доведено, що нею було придбано фундамент спірної будівлі на АДРЕСА_1, що її працею, чи за її кошти зводився спірний житловий будинок, придбавались будівельні матеріали, відсутній акт введення будинку в експлуатацію, документ, який би підтверджував наявність права власності на земельну ділянку чи право користування нею.
ОСОБА_1 зареєстрована у житловому будинку на АДРЕСА_1, про що свідчить домова книга, заведена на ім`я ОСОБА_2 у 2004 році. Реєстрація здійснена 29 липня 2004 року за згодою власника будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В уточненій редакції касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Зокрема, заявниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 19 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент передання у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 ) у взаємозв`язку із статтями 31, 32 ЗК України (у редакції, чинній на момент передання у користування ОСОБА_1 указаної земельної ділянки) та пунктом 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр"; частини четвертої статті 62 ЦПК України у взаємозв`язку з пунктом 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги у новій редакції від 12 квітня 2019 року № 41.
Крім того, в уточненій редакції касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Зокрема, заявниця зазначає, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
У грудні 2022 року представниця ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що згідно з пунктом 15 "Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги", у ордері на надання правової допомоги, який видається адвокатом або адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням, не заборонено здійснювати виправлення і дописки, у разі якщо обсяг повноважень адвоката змінюється в межах такого договору.
Оскільки згідно з договором про надання правової допомоги, який додано до відзиву на позовну заяву надано ордер, де вказано орган, в якому надається правова допомога - Тульчинський районний суд, що було фактично помилкою, яка потребувала виправлення, так як за умовами договору про надання правової допомоги адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист інтересів клієнта в усіх судових установах з усіма правами, які надані позивачеві, відповідачеві, третій особі (крім права відмови від позову і визнання позову), адвокат Чернілевська Р. В., подаючи апеляційну скаргу, внесла виправлення до ордера, зазначивши, що правова допомога надається в судах усіх інстанцій.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
23 травня 1990 року рішенням ВК Кинашівської сільської Ради народних депутатів № 109 ОСОБА_8 та ОСОБА_3 наданий дозвіл на будівництво на виділеній земельній ділянці у с. Нестерварка.
Відповідно до копії акта № 3 прийому виконаних робіт по об`єкту Заболотного, 2 за травень 1995 року, на АДРЕСА_2 проведені будівельні роботи за договором від "Союз ЛТД".
Копією акта № 4 прийому виконаних робіт по об`єкту на АДРЕСА_2 за серпень 1995 року, на АДРЕСА_2 підтверджено проведення будівельних робіт, замовником яких був Кліпач, а підрядником за договором від "Союз ЛТД" було РСУ 6.
15 березня 2000 року рішенням ВК Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № 33 "Про розгляд заяв і скарг громадян" ОСОБА_1 наділено земельною ділянкою згідно зі статтею 19 ЗК України на АДРЕСА_1, площею 0,17 га.
Згідно з копією витягу з рішення 10 сесії 4 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 25 грудня 2003 року "Про передачу земельної ділянки у власність", сесія сільської ради вирішила передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,18 га, в тому числі 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд на АДРЕСА_2 .
16 червня 2004 року затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації на АДРЕСА_2 заявника ОСОБА_2
14 липня 2004 року рішенням ВК Кинашівської сільської ради № 90 "Про оформлення права приватної власності на об`єкт нерухомого майна" вирішено оформити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та видати свідоцтво про право приватної власності.
06 жовтня 2004 року ВК Кинашівської сільської ради на підставі рішення ВК Кинашівської сільської ради від 14 липня 2004 року № 90 на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .
Згідно з копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, виготовлений 25 серпня 2020 року на ім`я ОСОБА_9, житловий будинок споруджено в 1998 році.
Відповідно до копії вимоги про звільнення будинку від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 вимагала від ОСОБА_1 та ОСОБА_10 звільнити належний їй житловий будинок та знятися із реєстрації
Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 08 лютого 2021 року, до Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_1, про те, що ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом оформлення права власності на житловий будинок, зареєстрував право власності на свою дружину ОСОБА_2 . Відомості за цим фактом внесено до ЄРДР за № 12020025310000042 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що рішення ВК Кинашівської сільської ради від 23 травня 1990 року № 109 не відповідає дійсності та є сфальсифікованим. Досудовим розслідуванням встановлено, що реєстрація права власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 здійснена на підставі документів, які були видані відповідно до неіснуючого рішення. Встановити місце знаходження оригіналу рішення від 23 травня 1990 року № 109 під час проведення слідчих дій не представилось можливим. Відтак, начальник сектору дізнання Тульчинського РВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області Процишен В. дійшов висновку, що оскільки оригіналів документів не збереглося, встановити факт підробки рішення ОСОБА_3 не представляється можливим, але беручи до уваги встановлені обставини можна стверджувати, що рішення від 23 травня 1990 року № 109 є підробленим, та постановив кримінальне провадження від 01 вересня 2020 року № 12020025310000042 закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.