Постанова
Іменем України
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 523/6423/18
провадження № 61-18587 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права приватної власності, визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправним та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що у період з лютого 1999 року по 2009 рік перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2003 року вона придбала будівлю павільйону-бару, площею 66 кв. м, по АДРЕСА_1, отримала згоду відповідних дозвільних органів щодо робочого проекту реконструкції кафе-бару зі зносом існуючого павільйону, отримала дозвіл на будівництво на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 лютого 2006 року № 136, уклавши з ним договір на право забудови земельної ділянки та з Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки, площею 692 кв. м, для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-бару строком на 25 років і площею 977 кв. м. для благоустрою прилеглої території.
У зв`язку з тим, що будівництво кафе-бару не відповідало робочому проекту, оскільки його площа після реконструкції склала 731 кв. м, неможливістю ввести об`єкт нерухомості до експлуатації через наявність розбіжностей у технічній документації, вона, як фізичнаособа-підприємець, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання права власності на вказаний об`єкт.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 липня 2008 року у справі № 4/120-08-3021 визнано за нею, як фізичною особою-підприємцем, право власності на нерухоме майно - кафе-бар, загальною площею 731 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому ухвалою Вищого господарського суду України від 03 березня 2010 року рішення Господарського суду Одеської області від 29 липня 2008 року у справі № 4/120-08-3021 скасовано. Зокрема, судом було встановлено, що вказане нежитлове приміщення на час знаходження сторін у шлюбі було самочинним будівництвом.
15 вересня 2011 року, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, вона отримала свідоцтво серії НОМЕР_1, про право власності на будівлю кафе-бару,загальною площею 731 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідно до якого вона є єдиним власником вказаного нерухомого майна.
Отже, спірна нежитлова будівля не є спільною сумісною власністю подружжя, адже будівельні роботи у спірній будівлі проводились нею після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Крім того, зазначала, у справі № 1527/3743/12 про поділ майна подружжя досліджувались обставини укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди від 20 квітня 2010 року щодо поділу рухомого та нерухомого майна; ОСОБА_2 погоджувався з умовами мирової угоди та не заперечував проти визнання за нею права власності на будівлю кафе-бару, загальною площею 731 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У липні 2018 року їй стало відомо, що державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М. на підставі судового рішення у справі № 1527/3743/12 проведено реєстрацію права власності на 1/2 частину кафе-бару, загальною площею 731 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 .
Вважала рішення державного реєстратора протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки державна реєстрація відбулась за наявністю обтяження на вказане нерухоме майно, накладеного ухвалою суду у справі № 1527/3743/12.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати нежитлову будівлю кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому складається з літ. "А", загальною площею 768,5 кв. м, її особистою приватною власністю; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39176075 від 12 січня 2018 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набрало законної сили рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року у справі №1527/3743/12, яким спірне нерухоме майно - кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 768,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та кожним з них визнано право власності на 1/2 частину вказаного майна. Звернувшись з позовом у цій справі, позивач фактично просить переглянути рішення суду, яке набрало законної сили.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року змінено в мотивувальній частині та залишено без змін в резолютивній частині.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судами різних інстанцій у справі №1527/3743/12 встановлено обставини купівлі-продажу, подальшої реконструкції та перебудови об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням результатів розгляду спорів по об`єкту в порядку господарського судочинства тощо.
Рішення у справі № 1527/3743/12, яким об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділено як майно подружжя із визнанням за кожним з подружжя права власності на 1/2 частку, набрало законної сили. Отже, обставини належності на праві спільної сумісної власності подружжя спірного майна у розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, сторонами у якій є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто ті ж самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Встановлена судовим рішенням у справі № 1527/3743/12 спільна сумісна власність на нерухоме майно виключає можливість встановлення права особистої власності ОСОБА_1 на це ж майно. Наявність підстав вважати об`єкт особистою власністю одного з подружжя з`ясовувалась у справі № 1527/3743/12.
Апеляційний суд також зазначив, що рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлової будівлі кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частина 2 стаття 389 ЦПК України), а також на не дослідження судами належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 523/6423/18 із Суворовського районного суду м. Одеси.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у справі, що переглядається, з інших підстав, ніж у справі № 1527/3743/12.
Вказувала, що судовими рішеннями у справі № 1527/3743/12-ц досліджувались, зокрема, обставини укладання між сторонами мирової угоди від 20 квітня 2010 року щодо поділу рухомого та нерухомого майна. При цьому, в усіх підготовчих діях до укладання мирової угоди, усіх послідуючих діях по її виконанню була наявна воля ОСОБА_2 на залишення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1" у власності ФОП ОСОБА_1, що підтверджується змістом самої мирової угоди від 20 квітня 2010 року та заявою ОСОБА_2 про її затвердження, заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з укладеною мировою угодою. Проте, ці обставини у справі № 1527/3743/12-ц судом не встановлювались, а тому до них не можна застосовувати положення частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у цій справі з інших підстав, які у справі № 1527/3743/12 не розглядались та не встановлювались.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 лютого 1999 року, шлюб розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2009 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року у справі № 1527/3743/12 за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном судом, зокрема, визнано недійсним свідоцтво про право власності, серії НОМЕР_1, видане 15 вересня 2011 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 на об`єкт - будівлю кафе-бару, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об`єкт права спільної сумісної власності подружжя - будівлю кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому складається з будівлі літ. "А" загальною площею 768,5 кв. м; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частки за кожним на нежитлову будівлі кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому складається з будівлі літ. "А", загальною площею 768,5 кв. м.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року у справі № 1527/3743/12 залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ; залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк".
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року у справі №1527/3743/12 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року залишено без змін.
В подальшому ухвалами Верховного Суду від 12 січня 2018 року та від 28 березня 2018 року у справі № 1527/3743/12 заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року повернуто.
Ухвалами Верховного Суду від 29 березня 2018 року в справі №1527/3743/12 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13 листопада 2017 року; відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року.