Постанова
Іменем України
28 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 347/985/18
провадження № 61-7792св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний природний парк "Гуцульщина",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного природного парку "Гуцульщина" (далі - НПП "Гуцульщина") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що він працював на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення (далі - Косівське ПНДВ) НПП "Гуцульщина". 26 березня 2018 року він подав на ім`я в. о. директора НПП "Гуцульщина" Стефурака Ю. П. заяву про надання йому чергової відпустки у зв`язку із погіршенням стану його здоров`я, в задоволенні якої йому усно відмовлено. Із 28 березня 2018 року до 04 квітня 2018 року включно він знаходився на амбулаторному лікуванні в Косівській ЦРЛ. Одночасно, 28 березня 2018 року, він звернувся в комісію по трудових спорах НПП "Гуцульщина" із заявою про оскарження рішення в. о. директора НПП "Гуцульщина" Стефурака Ю. П. про відмову в наданні йому чергової відпустки. Комісія його заяву так і не розглянула, натомість 26 квітня 2018 року на його домашню адресу направлено повідомлення про те, що згідно з наказом від 24 квітня 2018 року № 27-о його звільнено з роботи з 05 квітня 2018 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Копію оскаржуваного наказу він не отримав, а тому з його змістом не ознайомлений. Також йому не повернуто трудову книжку. Йому не відомі причини звільнення, оскільки 05 квітня 2018 року він вийшов на своє робоче місце та приступив до виконання службових обов`язків. За період роботи у НПП "Гуцульщина" він завжди дотримувався покладених на нього обов`язків, неодноразово був нагороджений грамотами, подяками, преміями.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 24 квітня 2018 року № 27-о про звільнення його з роботи, поновити його на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду другої категорії Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" з 05 квітня 2018 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2022 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ від 24 квітня 2018 року № 27-о "Про звільнення ОСОБА_1" з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського ПНДВ з 05 квітня 2018 року за прогул згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" з 05 квітня 2018 року. Стягнуто з НПП "Гуцульщина" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 05 квітня 2018 року до 30 березня 2022 року, в сумі 185 405,40 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив право позивача на щорічну оплачувану відпустку за відпрацьований період часу, без першочергового розгляду та вирішення комісією по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" заяви позивача від 27 березня 2018 року про надання йому відпустки; відповідач не довів невиконання позивачем його прямих трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, тобто вчинення ним прогулу в період з 05 квітня 2018 року до дня його звільнення 24 квітня 2018 року; позивачу не видано трудову книжку. Наведене, на думку суду першої інстанції, свідчить, що позивача звільнено з роботи всупереч вимог закону, що тягне за собою визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на займаній посаді з 05 квітня 2018 року та стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що за період з 05 квітня 2018 року до 30 березня 2022 року становить 185 405,40 грн.
Додатковим рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2022 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з НПП "Гуцульщина" на користь ОСОБА_1 6 887,00 грн понесених судових витрат за надання правової допомоги. Стягнуто з НПП "Гуцульщина" 3 838,85 грн судового збору в дохід держави.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та присудження 6 887,00 грн із заявлених 7 000,00 грн витрат за надання правової допомоги, оскільки саме ця сума підтверджена належними доказами, і сторона позивача вчасно, до ухвалення судового рішення, подала відповідну заяву.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу НПП "Гуцульщина" задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 30 березня 2022 року та додаткове рішення Косівського районного суду від 21 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду в порядку пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на 24 квітня 2018 року. В решті вимог позову відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 приступив до виконання роботи з 05 квітня 2018 року. На підставі аналізу Положення про порядок проведення прийому-передачі обходів та майстерських дільниць НПП "Гуцульщина", суд зазначив, що при виході на роботу, повідомивши роботодавця про закриття листка непрацездатності, оскільки така інформація належить працівнику, працівник приступає до виконання обов`язків в порядку, визначеному на підприємстві.З огляду на вимоги вказаного Положення, допуск до роботи інспектора має особливість, що полягає в прийомі-передачі обходу за участі (у присутності) матеріально-відповідальних осіб, що здійснювали охорону лісу під час перебування позивача на лікарняному, та ОСОБА_1 як особи, яка приймає обхід. Як пояснив представник відповідача, такі заходи не було вжито, оскільки ОСОБА_1 не виходив із 05 квітня 2018 року на роботу.
Апеляційний суд відхилив посилання позивача на те, що він був на роботі безпосередньо на обході № 2 і там його в окремі дні бачили свідки, оскільки саме перебування ОСОБА_1 на ділянці не підтверджує виконання трудових обов`язків без передбаченого наведеним Положенням порядку допуску до роботи. Окрім цього, пояснення позивача із цього приводу різняться своїм змістом та позивачем не спростовано відсутності на роботі й у інші дні, зафіксовані роботодавцем до 24 квітня 2018 року.
Водночас апеляційний суд, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 289/51/16-ц (провадження № 61-13864св18) щодо того, що працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу по звільнення, вирішив змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 05 квітня 2018 року, що суперечить закону, на 24 квітня 2018 року (дата наказу про його звільнення).
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року задоволено частково заяву директора НПП "Гуцульщина", ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НПП "Гуцульщина" 5 759,00 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд стягнув на користь НПП "Гуцульщина" сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги та відмовив у стягненні на його користь витрат за надання правової допомоги, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів понесення стороною відповідача витрат за надання правової допомоги та їх розміру.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року.
У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 815/1813/15, від 22 січня 2019 року у справі № 569/370/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 725/3265/18 та постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Заявник, посилаючись на обставини справи, також зазначає в касаційній скарзі:
- апеляційний суд допустив вихід за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач у позовній заяві не заявляв вимог щодо визначення дати звільнення, тобто суд задовольнив неіснуючу позовну вимогу. Ухваливши рішення про зміну дати звільнення, суд неправильно застосував положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника;
- ураховуючи специфіку роботи ОСОБА_1 як інспектора з охорони природно-заповідного фонду, виконання ним своїх обов`язків потребує знаходження не тільки на своєму робочому місці - обході № 2, а в й інших структурних підрозділах підприємства. Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті 05 вересня 2011 року на роботу ОСОБА_1 під підпис ознайомлений з посадовою (робочою) інструкцією, де визначено його робоче місце, умови праці, взаємозв`язок з іншими посадами (професіями), правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, інструкцією з охорони праці та інше. Не визначивши робоче місце позивача як інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського ПНДВ та його місцезнаходження, не може бути поставлено позивачу в провину відсутність на робочому місці;
- не можна вважати прогулом і не вихід ОСОБА_1 на роботу 11 квітня - 24 квітня 2018 року, оскільки невихід на роботу є вимушеним прогулом, адже обхід № 2, на якому працював позивач, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) за актом від 29 березня 2018 року передано іншим інспекторам;
- з огляду на Положення про порядок проведення прийому-передачі обходів та майстерських дільниць НПП "Гуцульщина", позивач, хоча і вийшов на робоче місце, проте не міг здійснювати свої професійні обов`язки, оскільки відповідач не передав йому за актом прийому-передачі обхід № 2;
- комісія по трудових спорах не мала права залишати заяву позивача про надання відпустки без розгляду. За наявності позивача про розгляд заяви про надання відпустки у його відсутність, комісія зобов`язана була спочатку розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2018 року про надання йому відпустки, задовільнити її або відмовити у наданні такої, а не залишати без розгляду, а вже потім розглядати звернення директора підприємства про його звільнення. Окрім цього, позивача не було належним чином повідомлено про засідання комісії по трудових спорах щодо розгляду питання про його звільнення;
-трудова книжка у день звільнення позивачу всупереч вимогам статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення) видана не була і не видана досі, розрахунок у відповідні строки не проведено;
- наказ про звільнення позивача складений з порушеннями, не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, зокрема: на вимогу роботодавця працівник надав письмові пояснення від 18 квітня 2018 року, що спростовує посилання в наказі про їх відсутність; посилання на наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11 лютого 2017 року № 183 є неправомірним, оскільки даний наказ не містить відомостей, за яке саме порушення трудової дисципліни позивачу винесено догану, тому у відповідача відсутні підстави вказувати на подібні правопорушення трудової дисципліни; викладене у службовій записці від 11 квітня 2018 року не відповідає дійсним обставинам справи, показанням свідків, матеріалам справи; акти про відсутність працівника на роботі, датовані 11 квітня - 13 квітня 2018 року, 16 квітня - 20 квітня 2018 року, 23 квітня 2018 року, були складені в конторі підприємства, що не є робочим місцем позивача, акти про відсутність на робочому місці 05 квітня 2018 року - 11 квітня 2018 року відсутні.
Оскільки суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, тому Верховний Суд не бере до уваги документи, додані заявником до його касаційної скарги, на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
У жовтні 2022 року від НПП "Гуцульщина" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною. Окрім цього, НПП "Гуцульщина" просить у відзиві вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема щодо надання правової допомоги, відповідно до наданих суду документів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 347/985/18 із Косівського районного суду Івано-Франківської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року матеріали справи № 347/985/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина".
26 березня 2018 року позивач подав на ім`я в. о. директора НПП "Гуцульщина" Стефурака Ю. П. заяву про надання йому чергової відпустки у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я, проте така заява залишена без задоволення.
Оскільки позивачу було відмовлено у наданні відпустки, то 27 березня 2018 року він звернувся до комісії по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" із заявою, в якій просив зобов`язати адміністрацію відповідача надати йому щорічну відпустку.
Вказана заява надійшла до комісії 28 березня 2018 року та була призначена до розгляду за участю позивача на 30 березня 2018 року. У зв`язку з неявкою позивача розгляд заяви відкладено на 04 квітня 2018 року, про що свідчить копія протоколу засідання комісії по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" від 30 березня 2018 року № 1.
З 28 березня 2018 року до 04 квітня 2018 року позивач перебував на лікарняному та мав стати до роботи 05 квітня 2018 року, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЛ № 474113.
Згідно з розпорядженням від 29 березня 2018 року № 7 та розпорядженням від 30 березня 2018 року № 8 начальника Косівського РНДВ Бейсюка П. П., у зв?язку із виробничою необхідністю та тимчасовою непрацездатністю інспектора ІІ категорії ОСОБА_1, ввірений йому під охорону обхід № 2 передано поквартально під охорону іншим працівникам підприємства. А саме: квартал № 13 площею 134 га передано під охорону інспектору ІІ категорії Попадинцю М. М., квартал № 14 площею 115 га - інспектору ІІ категорії Максимчуку В. В. та квартал № 21 площею 47 га - майстру з ОЛ Самокіщуку І. В .
Суд апеляційної інстанції, на підставі письмових пояснень ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року, дійшов висновку, що позивачу було відомо, що на час його тимчасової непрацездатності ввірений йому обхід № 2 переданий під охорону іншим працівникам, зокрема інспекторам та майстру.
04 квітня 2018 року через перебування позивача на лікарняному засідання комісії по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" перенесено без визначення точної дати з вказівкою на час після виходу позивача з лікарняного, про що свідчить протокол засідання комісії від 04 квітня 2018 року № 2.
Згідно зі службовою запискою начальника Косівського ПНДВ Бейсюка П. П. від 11 квітня 2018 року та акта про відсутність працівника на роботі від 11 квітня 2018 року, складеного комісією в складі начальника Косівського ПНДВ Бейсюка П. П., заступника начальника Косівського ПНДВ Пліхтяка В. П. та майстра з охорони природи Самокіщука І. В., ОСОБА_1 з 05 квітня до 11 квітня 2018 року був відсутній на робочому місці з невідомих причин, а також був відсутній на роботі з 08:00 год до 16:30 год 12 квітня 2018 року; з 08:00 год до 15:50 год 13 квітня 2018 року; з 08:00 год до 16:45 год 16 квітня 2018 року; з 08:00 год до 16:40 год 17 квітня 2018 року; з 08:00 год до 16:30 год 18 квітня 2018 року; з 08:00 год до 16:30 год 19 квітня 2018 року; з 08:00 год до 15:30 год 20 квітня 2018 року; з 08:00 год до 16:30 год 23 квітня 2018 року.
13 квітня 2018 року позивачу надіслано вимогу за № 186/11 щодо надання ним письмових пояснень про причини його відсутності на роботі з 28 березня 2018 року та пред`явлення підтвердження поважності його відсутності на робочому місці до 18 квітня 2018 року. Вказану вимогу позивач отримав 17 квітня 2018 року.
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що 26 березня 2018 року він надав на ім`я директора НПП "Гуцульщина" заяву про надання йому чергової відпустки у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з наданням відповідної довідки. Відповіді на заяву він не отримав. Із 28 березня 2018 року до 04 квітня 2018 року включно він перебував на лікарняному. Із 05 квітня 2018 року він вийшов на роботу, але виявилося, що його обхід передано інспекторам та майстру, а лісничий повідомив, що він з роботи звільнений. Час від часу він виходив на свій закріплений обхід. Рішення адміністрації про відмову в наданні відпустки ним оскаржено в комісію по трудових суперечках НПП "Гуцульщина". Яке прийнято рішення - йому не відомо.
24 квітня 2018 року в. о. директора НПП "Гуцульщина" Стефурак Ю. П. звернувся до комісії по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" про розгляд проекту наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та просив надати пропозиції стосовно звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Цього ж дня комісія по трудових суперечках НПП "Гуцульщина" рекомендувала звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, про що зазначено у протоколі комісії від 24 квітня 2018 року № 1, а також залишила без розгляду заяву позивача від 27 березня 2018 року про надання йому відпустки, про що свідчить протокол комісії від 24 квітня 2018 року № 3.
24 квітня 2018 року в. о. директора НПП "Гуцульщина" Стефураком Ю. П. видано наказ № 27-о, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду ІІ категорії Косівського ПНДВ з 05 квітня 2018 року за прогул, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою компенсації за 25 днів невикористаної відпустки.
24 квітня 2018 року позивачу направлено повідомлення про звільнення його з роботи з проханням з`явитися в адміністрацію НПП "Гуцульщина" для отримання трудової книжки, яке ОСОБА_1 отримав 26 квітня 2018 року.
04 червня 2018 року позивачу направлено копію наказу про звільнення № 27-о та лист з проханням з`явитися в адміністрацію НПП "Гуцульщина" для отримання трудової книжки, які позивач отримав 09 червня 2018 року.
Трудова книжка позивачу не видана, що стороною відповідача не заперечується.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що трудова книжка позивачу не видана через неявку останнього на підприємство для її отримання, а іншого порядку її видачі законом не передбачено.
Також відповідно до пояснень представника відповідача порядок проведення прийому-передачі обходів та майстерських дільниць в НПП "Гуцульщина" на предмет охорони об`єктів та територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення України, які знаходяться під охороною матеріально відповідальних осіб служби державної охорони природно-заповідного фонду НПП "Гуцульщина", встановлено Положенням про порядок проведення прийому-передачі обходів та майстерських дільниць НПП "Гуцульщина".
Згідно з пунктом 1.2 розділу 1 вказаного Положення прийом-передача обходів та майстерських дільниць проводиться при прийнятті на роботу, звільненні з роботи, під час передачі обходу та майстерської дільниці у зв`язку з відпусткою чи хворобою. Відповідно до розділу 3 цього Положення прийом-передача обходу та майстерської дільниці здійснюється під час передачі обходу та майстерської дільниці у зв`язку з хворобою чи відпусткою або при поверненні на роботу після хвороби чи відпустки (пункт 3.1 Положення). Прийом-передача здійснюється на підставі розпоряджень начальника природоохоронного науково-дослідного відділення та заноситься в Книгу розпоряджень (пункт 3.2 Положення). Прийом-передача проводиться під керівництвом начальника природоохоронного науково-дослідного відділення чи його заступника, у присутності матеріально відповідальних осіб, що здійснюють та приймають обхід (майстерську дільницю). У випадку, коли матеріально-відповідальна особа, що здає обхід, не може бути присутня під час роботи комісії через поважну причину, прийом-передача обходу (майстерської дільниці) проводиться без її участі (пункт 3.3 Положення). Результати прийому-передачі обходу та майстерської дільниці оформляються актом за підписом всіх учасників прийому-передачі та осіб, що здають та приймають обхід чи майстерську дільницю (крім випадку, коли матеріально-відповідальна особа, що здає обхід, не може бути присутня під час роботи комісії через поважну причину) (пункт 3.4 Положення). Акт прийому-передачі обходу чи майстерської дільниці затверджується керівником підприємства, його заступником або головним природознавцем підприємства (пункт 3.6 Положення).
Як пояснив представник відповідача, такі заходи не було вжито, оскільки ОСОБА_1 не виходив з 05 квітня 2018 року на роботу.
У судовому засіданні позивач пояснив, що був у приміщенні контори, проте його не допустили до роботи і перешкоджали в прийомі-передачі обходу, листок непрацездатності він направив поштою.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.
Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.